Націоналізація «Привату» – атака чи необхідність?
Хто ж організатор такого «новорічного сюрпризу», що насправді відбувається в «дітищі» Коломойського та чи трястиме банківський сектор від війни вітчизняних олігархів із державою, Politeka і вирішила з’ясувати.
Нагадаємо, найбільші акціонери «Привату» – Геннадій Боголюбов (пряма участь – 33,2525%, опосередкована – 8,3244%) та Ігор Коломойський (пряма участь – 41,6572%, опосередкована – 8,3244%). Ще в далеких 90-х вони започаткували спільний бізнес, перетворивши його з часом на гіганта вітчизняного банківського сектору. Однак цей «гігант» очевидно став поперек горла Національному банку. І на це, як стверджують там, є об’єктивні причини.
Згідно з даними регулятора, на 1 липня 2016 року за розміром загальних активів (268,85 млрд гривень) «Приват» був найбільшим серед 108 банків, що діяли у країні.
Як стверджують економісти, бізнес-модель «Привату» полягає в тому, що частка інсайдерських кредитів там становить понад 80% при нормативі 5% і 20% – для пов’язаних осіб. Тобто це відверте ігнорування нормативної бази НБУ.
Також варто врахувати, що у процесі ліквідації банків «Приват» лише збагатився. За різними даними на сьогодні 46,5% всіх депозитів перебувають саме там. Практично всі залучені ресурси банк вкладав сам у себе.
Очевидно, що ця модель не була ні для кого таємницею. І все всіх влаштовувало. Якби не вимога західних донорів, від яких залежить як фінансова життєздатність держави, так і політична безпека уряду.
В оновленому Меморандумі про економічну та фінансову політику, підготовленому в рамках співпраці між Україною та МВФ йдеться, що в разі кризи (непередбачених обставин) влада підготувала план дій при виникненні в системних банків потреби у входженні держави в їхній капітал.
Гривня без МВФ: куди рушить курс у разі відсутності траншуЦей план передбачає подання Нацбанком звіту для Кабміну з оцінкою необхідних вливань капіталу в 3-річному горизонті та аналізом життєздатності фінустанови. Це своєрідна спроба мінімізувати втрати держави. У разі націоналізації Мінфін зобов’язаний залучити відому міжнародну компанію, яка і займатиметься, зокрема, вирішенням питання інсайдерських кредитів.
Ще в лютому НБУ визначив три системно важливі банки в Україні: «ПриватБанк», «Укрексімбанк» та «Ощадбанк».
Відштовхуючись від аналітичного звіту Нацбанку, у «ПриватБанку» виросла гігантська сума докапіталізації – 83 млрд грн. Саме стільки потрібно, аби сформувати резерви. Його статутний капітал на 1 жовтня 2016 року становив 21,3 млрд грн. Отож, для стабілізації може знадобитися близько 100 млрд грн. Чи захочуть Коломойський і Боголюбов витрачати таку суму на свою ж структуру? Питання залишається відкритим.
Як заявила під час брифінгу голова Нацбанку Валерія Гонтарева, до кінця року має бути завершена верифікація програми докапіталізації «ПриватБанку», після чого буде зрозуміло, чи виконав він поставлені перед ним завдання.
Слова очільниці НБУ низка експертів сприйняла буквально. Мовляв, до Нового року долю «Привату» буде вирішено.
Відтак сценарії розвитку подій пропонують найрізноманітніші – від швидкої та безкровної націоналізації «за домовленістю» – до розгортання повномасштабної війни між акціонерами та командою Порошенка.
У самому ж банку заявляють про цілеспрямовану атаку проти фінустанови і натякають на «палацові інтриги» Банкової.
За словами першого заступника голови правління «ПриватБанку» Олега Гороховського, сама по собі націоналізація не має для вкладників і клієнтів жодних наслідків, бо просто призводить до зміни власників.
«Якби держава хотіла нас націоналізувати, то вона б діяла «без шуму і пилу», – написав на своїй сторінці у ФБ. – Але тут все по-іншому. Використовуючи нерозуміння громадянами суті націоналізації, розганяють паніку для того, аби за задумом організаторів, це призвело до неплатежів і зупинки банку. Тобто йдеться не про націоналізацію, а про сплановану атаку на банк. І ми, на жаль, знаємо, хто замовник і чиїми руками це все реалізовується».
Спецконфіскація – гарна міна при поганій гріГороховський також додав, що в портфелі банку є понад 80% строкових депозитів і прибігти в паніці за грішми раніше терміну не виходить, так що всі подібні хвилювання сприймаються доволі спокійно.
У прес-службі «ПриватБанку» інформацію про націоналізацію назвали фейком і наголосили, що в Україні сьогодні немає законодавчого шляху “націоналізації» того чи іншого стабільно працюючого банку.
Також там оприлюднили інформацію про високу ліквідність банку.
«Банк згідно із графіком проводить узгоджені дії з НБУ за програмою докапіталізації, яка розрахована до кінця 2018 року, виконує всі нормативи діяльності банків в Україні», – йдеться в повідомленні.
Politeka запитала в експертів про ймовірні сценарії розвитку подій та чого в цій справі більше – економічних закономірностей чи політичних баталій.
Сергій Фурса, інвестиційний банкір:
– У націоналізації «ПриватБанку» політики немає. Перш за все – це вимога МВФ. Є велика проблема з капіталом банку і націоналізація – її вирішення.
У довгостроковій перспективі це досить позитивно вплине на банківську систему України. «Приват» фактично забирає депозити з ринку і виводить їх своїм власникам. При цьому ще й збільшує ставки, що робить ринок менш конкурентним. До того ж ризик мати великий банк із великою «дірою» стримує інвесторів. Вони сприймають це як макроекономічний ризик. Наявність політичної волі для націоналізації «ПриватБанку» інвестори сприймуть позитивно.
Спочатку, коли приймуть відповідне рішення, відбудеться певний відтік вкладників із банку. Хоча, насправді, клієнтів націоналізація жодним чином не зачепить. Вони й далі лишаться клієнтами «ПриватБанку», просто він стане державним.
На початках будуть хвилювання на валютному ринку. Люди завжди так реагують на незрозумілі події. Але при розумному керуванні процесом націоналізації, усе швидко заспокоїться.
Проблема, яка відкладається, зазвичай лише збільшується. Тому націоналізацію простіше провести до кінця року.
Ігор Луценко, економіст, народний депутат фракції «Батьківщина»:
– Для націоналізації «ПриватБанку» об’єктивної основи немає. Декларують, що виконується програма докапіталізації. Але нічого, щоб суттєво погіршило чи покращило ситуацію, не сталося. Тому це все більше схоже на інформаційний сплеск.
Для Коломойського «ПриватБанк» – серйозний актив не лише з міркувань, що він дозволяє залучати кошти для бізнесу, а й досить важливий ресурс для аналізу суспільства та ринків. «ПриватБанк» має надзвичайно багато різних клієнтів. Аналізуючи їхні дані, можна багато дізнатися. Власне, служба безпеки «Привату», може знати про українців більше, ніж СБУ. Тому для Коломойського втрачати його надто небажаний сценарій. Він залучить максимум своїх можливостей, щоб зберегти себе як контролера банку.
Ціна компромісу навколо банку визначатиметься суб’єктивними розуміннями вигод. Усе залежить від того, як сильно Порошенку вдалося притиснути Коломойського і наскільки потенційні вигоди від націоналізації «ПриватБанку» принесуть зиск президенту.
Коломойський – великий гравець. Наростає ситуація, в якій Порошенко втрачатиме свої можливості, а далі йому вже виставлятимуть рахунки, зокрема, й Ігор Валерійович.
Тимофій Мілованов, член Ради НБУ, професор економіки Піттсбурзького університету:
– Якби подібна ситуація з банком склалась в іншій розвинутій державі, то такого ажіотажу ви б точно не побачили. Ухвалили б конкретне рішення, і по факту – всім його озвучили. Зрозуміло одне: «Приват» – системний банк і він продовжуватиме працювати в будь-якому разі. Тому тут немає причин для паніки. Клієнтам і вкладникам нічого не загрожує.
Не обов’язково, що відбудеться націоналізація. Можуть бути й інші варіанти. Можливо, його все-таки докапіталізують. У звіті фінансової стабільності є певні ризики, але ризики є і щодо інших банків. Загрози реальні лише в разі ядерного конфлікту між акціонерами та урядом. Але навряд чи до цього дійде.
До кінця цього року малоймовірно, що побачимо завершення цієї історії. Адже в Україні все дуже повільно відбувається. У будь-якому разі потрібно вирішувати системні речі. Зокрема, досягнути стабільності у фінансовій системі. Якщо дійсно хочемо зміцнити економіку наступного року, то не може бути такого стану речей у країні як «війна всіх проти всіх». Хочемо, аби держава просунулась вперед? Тоді всі мають бути зацікавлені, аби проблему із «Приватом» швидко вирішили. Але враховуючи, що в нас тотальна криза довіри, то важко прогнозувати якісь результати тих чи інших домовленостей.
Ольга Головка, Романія Горбач