Спецконфіскація – гарна міна при поганій грі

Чому епопея із поверненням активів «злочинної влади» тягнеться так довго, які тут підводні течії та хто з політиків відверто жонглює законом, Politeka і вирішила з’ясувати.

Ще у вересні уряд затвердив і направив до Верховної Ради проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення стягнення в дохід держави необґрунтованих активів» (закон про спецконфіскацію).

Спецконфіскація «по-українськи» одразу ж викликала розчарування в європейських партнерів. В ЄС рекомендували Україні не ухвалювати  проект закону у нинішній його редакції. Натомість, західні колеги пропонували «зосередитися на використанні існуючих законодавчих актів, прийнятих в рамках процесу лібералізації візового режиму». Зокрема, «не створювати ще одну процедуру, на додаток до уже існуючих режимів конфіскації у кримінально-правовому та цивільно-правовому порядках».

Про це ще в жовтні йшлось у листі-відповіді голови представництва ЄС Хюга Мінгареллі на імʼя голови комітет ВРУ з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Андрія Кожемʼякіна.

Попри негативну оцінку міжнародної спільноти, автори законопроекиу стверджують, що їхнє «ноу-хау» дозволяє в досудовому порядку заарештовувати кошти та інші активи, отримані злочинним шляхом. І звісно ж – повернути мільярди Януковича.

Депутати неодноразово намагались включити законопроект у порядок денний, проте зусилля були марними.

8 грудня законопроект таки вдалось поставити на голосування. Проте в парламенті не знайшлась достатня кількість голосів.

Традиційно розкритикували в пух і прах цей документ представники «Батьківщини». За словами її лідери Юлії Тимошенко, «закон стосується не грошей Януковича, а кожного українця, який неугодний владі, і у якого можуть без суду та слідства забрати майно».

В «Самопомічі» теж за критикою до кишені не полізли. В партії переконані, що  нереформована прокуратура не повинна отримувати таких повноважень, які зазначені в проекті закону. А його наслідки, впевнені там, будуть негативними – отримаємо проти України низку позовів в Європейському суду з прав людини.

Експерти періодично заявляють, що подібні законопроекти дійсно є неконституційними та містять значні корупційні «прокладки».

За словами юриста Володимира Висоцького, закон про спецконфіскацію «дірявий» і його не можна ухвалювати.

«Цивільна конфіскація – популярний в міжнародній практиці механізм боротьби з корупцією. – Розповідає експерт. – Без обвинувального вироку в людини вилучають майно, якщо кримінальне переслідування є неможливим, тобто особа переховується від правосуддя, а майно набуте незаконним способом. Це обов’язкові умови. В українському ж варіанті хочуть застосувати закон проти осіб, які перебувають в Україні. Це перший дзвіночок про маніпуляції. Адже якщо людина не переховується, то спецконфіскація апріорі неможлива, оскільки органи слідства мають змогу знайти особу в розумні терміни».

Права підозрюваного в нинішній редакції закону ігноруються.

«Власник активів не має можливості подати зустрічний позов. Не прописано, як підозрюваний може захистити свої майнові права. Немає чіткої норми про те, на основі якої доказової бази суд приймає рішення про спецконфіскацію. Використовуються категорії, що подекуди не виключають довільного тлумачення. Не визначений механізм управління вилученими активами. Що далі відбувається з отриманими грішми – не зрозуміло. Має бути створений спеціальний фонд. Його немає», – розповідає Висоцький.

Згідно із законопроектом, зауважує юрист, активи, які можна вилучити, – це гроші і дорогоцінні метали. Про  нерухоме майно, ювелірні вироби, предмети мистецтва не згадується.

Щодо повернення грошей Януковича також є спекулятивний момент.

«Уявімо, що проти корумпованого чиновника відкрили справу. Але слідчі недостатньо зібрали доказів. В результаті суд не бачить складу злочину і чиновника виправдовують. – Розповідає юрист. – Таким чином його мільйони стають легальними.

Якщо хтось подасть в суд на активи Янукович, а там не знайдуть фактів корупції, то всі ці активи назавжди залишаться у нього.

Мова йде зокрема про Європейський суд з прав людини. Янукович в будь-якому разі туди дійде. Дуже вірогідно, що там виникне багато запитань до української сторони. Таким чином реально легалізувати його гроші. Місцезнаходження Януковича відоме. Він дає свідчення для нашого суду. Так в чому питання? Якщо є докази, що він корупціонер, то йдіть в суд – і ухвалюйте рішення»

Закон про спецконфіскацію не знищує корупційну систему, а навпаки – підживлює її.

«От як проста людина може довести походження грошей, на які вона купила квартиру?  Зарплати більшість отримує в конвертах. Як пояснити їх походження? Ніяк. Тобто особа має думати, як їй «відмазуватись». Це ще більший розсадник корупції. – Переконаний експерт. – А як бути з тими людьми, які є боржниками корупціонера, або його акціонерами, інвесторами? Як вони захищені? Ніяк. В проекті взагалі не передбачена можливість, що суд прийме рішення не на користь держави. Уявімо, що майно в особи забрали. А потім її виправдали. А хто гроші повертатиме? Де їх шукати? А моральні збитки, втрачена вигода.

Ще одна «дірка» закону про спецконфіскацію – органи прокуратури звільняються від судового збору.

Подаючи в суд на особу орган прокуратури нічого не платить. Під копірку може хоч мільйон позовів безкоштовно написати, і суд їх розглядатиме. Особа ж має заплатити мито. Зрозуміло, що це метод тиску і основа для корупції».

Проект закону про спецконфіскацію вимагає ефективної правоохоронної, судової системи, дієвої прокуратури та антикорупційних органів.

«Політична еліта не бажає переводити українське  законодавство в європейську площину, бо не здатна забезпечити європейський рівень життя. – Зауважує експерт. – Робить косметичний ремонт замість того, аби будувати міцну споруду. Політики не прагнуть повертати корумповані гроші. Адже знають, що у всіх такі кошти є. Вони роблять систему, якою можна в ручному режимі керувати, або ж ніякої не роблять. Такі закони спеціально вносяться, аби відволікти увагу, створити конфлікт. Насправді ж мова йде про просування особистих інтересів. Тому єдиний вихід  із ситуації – розробити альтернативний законопроект і обов’язково візувати його у Венеційській комісії».

Закон про спецконфіскацію ВР ще не ухвалила, а Кабмін уже заклав  на 2017-й рік надходження від спеціальної конфіскації коштів корупціонерів суму у 10,5 мільярдів гривень.

За словами політолога Тарас Загороднього, уряд пішов на певні маніпуляції, аби «просунути» закон про спецконфіскацію задля відстоювання власних інтересів

«Гройсман схитрував. Розкидав гроші, які заплановані від спецконфіскації, в різні статті бюджету. – Розповідає Загородній. – Нині викручують руку парламенту. Мовляв, давайте голосуйте за закон, інакше бюджет не зможемо збалансувати. Хитрість полягає ще й в тому, що сам заступник міністра юстиції визнав, що існуючих  процедур, зокрема, заочного засудження, достатньо, аби забрати в того ж «Ощадбанку» заарештовані гроші Януковича. Тобто повноважень і можливостей достатньо. Інша справа – не вміють і не хочуть проводити нормальне розслідування. Всі справи проти корупціонерів – розвалені. Хочуть спростити процедуру – без суду приймати рішення. Таким чином відбудеться перерозподіл активів в державі. Це узаконене рейдерство. Закон остаточно знищить правове поле держави».

Попри відверте лобіювання законопроекту, його ухвалення є малоймовірним.

«Лоббістський центр закону про спецконфіскацію –  група в «НФ». Однак закон швидше за все не ухвалять. Більшість в «БПП» проти. Та й в інших фракція захвату не видно. Там сидять бізнесмени. Розуміють, що закон обернеться проти них. Тому уряду доведеться по-іншому враховувати інтереси політиків та шукати гроші. Треба менше красти і закладати реальні суми в бюджет – тоді не доведеться непотрібні закони придумувати», – переконаний політолог.

Попри рекомендації західної спільноти та експертну критику всередині України ніхто відмовлятись від нинішнього варіанту закону про спецконфіскацію, вочевидь, не збирається. Політики прикриваються майданівськими обіцянками, в той час, коли їхні реальні дії зводяться до банального відстоювання шкурних інтересів.

Романія Горбач

Фото: Слово і Діло