Братські розбірки: новий президент Киргизії та конфлікт із Казахстаном
За конституцією 2010 року, президент обирається всенародним голосуванням на шість років без права повторного обрання.
Тріумф популістів у Чехії: чи стане Прага новим другом Кремля?Через це нинішній президент Алмазбек Атамбаєв не міг брати участь у виборах, але, за усталеною центральноазіатською традицією, просто так піти від влади не захотів. Вибір і підтримка свого кандидата, його перемога за дотримання демократичних процедур – усе це стало тримальною конструкцією виборів.
Киргизія розділена гірськими хребтами на дві практично ізольовані частини. Південь (Баткенська, Ошська і Джалал-Абадська області) і північ (Таласька, Чуйська, Іссик-Кульська і Наринська обл.). Відокремлені один від одного гірськими хребтами, ці регіони мають економічні та демографічні відмінності.
Північний регіон (особливо Чуйська обл.) більш розвинений індустріально, на півдні переважає сільське господарство. Але якщо регіональні відмінності є у будь-яких народів, то у киргизів вони доволі великі.
Північ, південь і криміналітет
Іще за утворення Киргизії в 1920-х рр. були очевидними істотні розходження між північчю і півднем. У південному регіоні завжди були сильні сепаратистські настрої.
У квітні 2010 року киргизьке МВС повідомляло, що на півдні — в Ошській і Джалал-Абадській областях — розповсюджують листівки та компакт-диски із закликами відділятися від півночі. Пропонували створити Демократичну республіку Південний Киргизстан.
Дві киргизькі революції пройшли за активної участі південних областей. Як стверджували киргизькі ЗМІ, заворушення в 2005 і 2010 роках у Бішкеку та інших містах влаштовували південні наркобарони. Через цей регіон країни проходить один із каналів транзиту наркотиків у Росію. Про те, що Ош — столиця наркотрафіку в Центральній Азії, відомо давно.
У нещодавніх виборах брали участь 11 кандидатів, але основна боротьба розгорнулася між креатурою Атамбаєва Сооронбаєм Жеенбековим та Омурбеком Бабановим. Обидва були прем’єр-міністрами. Перший — із квітня 2016 до серпня 2017, а другий — із грудня 2011 до вересня 2012.
У парламенті Бабанов є лідером фракції опозиційної партії «Республіка-Ата Журт» (Республіка—Вітчизна). Ще влітку саме він видавався ставлеником Атамбаєва, але потім відбувся різкий поворот, і на цю роль призначили Жеенбекова.
До цього відбулися інші не менш важливі події. Поряд із Жеенбековим, від влади висувався ще один кандидат — Чинибай Турсунбеков. Це означає, що протиріччя між відносно релігійним півднем і більш світською північчю залишаються істотними. Турсунбеков із Наринської області представляє північ, Жеенбеков — південь. Коли був прем’єр-міністром, як стверджують, він заохочував поширення ісламу в державних органах.
«Вибирай не вибирай — переможе Сооронбай»
За кілька тижнів до виборів рейтинги Бабанова почали зростати, і в оточенні Атамбаєва почали серйозно нервувати. Настільки, що послідували дещо незвичні зовнішньополітичні кроки, які призвели до серйозного конфлікту з Казахстаном.
Проте Сооронбай Жеенбеков отримав майже 55% голосів, його оголосили переможцем. Його головного опонента Омурбека Бабанова підтримали 33% виборців. При тому, що в рідній Талаській області він набрав 85% голосів. Це нічого не вирішувало, оскільки було достатньо кандидату від влади виграти в найнаселенішій Ошській області, де Жеенбеков набрав 73% голосів, щоб перекрити всі голоси за Бабанова.
Окрім того, кандидат від влади виграв на півночі – в столиці Бішкек. Нічого дивного. У центрі зосереджено багато бюджетних організацій та міністерств. Їхні працівники зацікавлені у збереженні чинного порядку.
На спеціальній прес-конференції Бабанов визнав результати виборів, хоча й ухильно: «На цих виборах я посів місце, яке дали мені». Він також попросив не влаштовувати акції протесту.
Хоча спостерігачі ОБСЄ зафіксували численні порушення. У день виборів Атамбаєв заявив, що йому «пропонували 20 мільйонів доларів за підтримку Бабанова», але він гордо відмовився. Це пряме порушення правил ведення виборчої кампанії, однак штабу кандидата від опозиції було відмовлено у скарзі, оскільки президент має «недоторканність», а отже, може говорити і робити все, що захоче.
«Загалом виборча кампанія пройшла на три з половиною за п’ятибальною системою, – вважає киргизький політолог Сейтек Качкинбай. – Але навіть те, що кандидат від влади переміг ледь-ледь, із таким невеликим результатом, — це, я вважаю, крок уперед».
Братський скандал
Можливо, виборча кампанія в Киргизії не вийшла б за межі Центральної Азії, хоча й мала для регіону доволі велике значення.
Європейський вибір: поворот Австрії вправо та виклик для МеркельОднак достатньо несподівано вона отримала міжнародний резонанс.
Киргизія та Казахстан — дуже близькі країни, а киргизи і казахи такі самі близькі народи.
Проте між найближчими країнами і спорідненими народами часто складаються непрості стосунки.
Почалося з того, що 19 вересня президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв зустрівся з кандидатом Омурбеком Бабановим.
Із Бішкека надійшла нота протесту. З Астани відповіли, що до цього Назарбаєв зустрічався і з кандидатом влади Сооронбаєм Жеенбековим.
Дипломатична пікіровка отримала продовження на найвищому рівні. У ДТП 7 жовтня, за тиждень до виборів, загинув віце-прем’єр Темір Джумакадиров. Він відповідав за їхнє проведення. Можливо, тому в Алмазбека Атамбаєва не витримали нерви. Цього ж дня на врученні державних нагород президент різко висловився щодо втручання Казахстану в майбутні вибори.
Для початку Атамбаєв заявив, що казахстанські багатства розкрадають, а також Астані не подобаються демократичні порядки у сусідів. Казахстан він назвав Нурсултанатом.
«Я підтримую слова Назарбаєва, що він говорить на зустрічі з Бабановим: «Добре, якщо молодий президент буде в Киргизстані!». Але у нас найстарший кандидат у президенти на сьогодні на 20 років молодший за Назарбаєва!.. – сказав Атамбаєв. – То кому потрібен молодий президент? Нам чи Казахстану? Казахи — наші брати! У нас одна кров. Казахи — це ми, які більше ніж 500 років тому обрали султаном собі чингізида. Але іноді таке відчуття, що досі чингізиди правлять Казахстаном, а не казахи. Не треба до нас сунутись учити — ми знайшли свою дорогу».
Як зазначив казахстанський політолог Досим Сатпаєв, Атамбаєв не збирався сваритися з Казахстаном, а спробував іноземними зв’язками дискредитувати Бабанова.
«Це був дуже серйозний конкурент для його протеже Жеенбекова, все свідчить про те, що навіть для самого Атамбаєва загострення виборів і їхня непередбачуваність – уже занадто. У цьому сенсі можна говорити, що він перегнув палицю», – пояснив експерт.
Одразу після виборів і підбиття їхніх підсумків Атамбаєв публічно перепросив: «Можливо, я занадто емоційно висловився щодо президента Казахстану… Він, мабуть, такий самий довірливий, як і я».
Чому Будапешт атакує Київ: погляд зсерединиКиргизький президент звинуватив у всьому олігархічне оточення Назарбаєва, який думає лише про те, як зберегти свої гроші».
Однак скандал набув динаміки. За російським прикладом із 10 жовтня Казахстан запровадив посилений контроль на кордоні з Киргизією. У результаті на пунктах переходу утворилися багатокілометрові затори. Також запроваджено заборону на постачання продукції в Казахстан п’яти киргизьких молокопереробних заводів. Влада в Астані заявила, що операція з посиленого контролю казахсько-киргизької ділянки державного кордону ведеться в плановому режимі. Контроль проводиться з метою скорочення обсягу сірого імпорту.
Схоже, що вибачення Атамбаєва не справили на Астану належного враження, а ситуація на кордоні не змінилася, а радше погіршилась: черги збільшилися.
Киргизькі підприємці звернулися до урядів двох країн із проханням не змішувати політику й економіку. Але в Бішкеку оголосили про скидання води в Кіровському водосховищі для швидкого проведення ремонтно-відновлювальних робіт на греблі та водоводах. Якщо з нього скинуть 550 млн куб. метрів води, то до весни воно не встигне наповнитися, і в літній період не вистачить води для зрошення в прикордонних районах Казахстану.
Якщо влада Киргизії зробить це, то негативні наслідки загрожують радше їм.
«Попереду зима і нестача продуктів першої необхідності, включно з борошном, ПММ, – зазначив один із лідерів киргизького опозиційного руху «Жани муун» (Нове покоління) Аділь Турдукулов. – Варто очікувати вичавлювання наших мігрантів із Казахстану, глухий кут на кордоні ускладнить і без того непросту соціально-економічну ситуацію в Киргизії».
Візит прем’єр-міністра Киргизії Ісхакова в Астану не дав видимого результату. Ось чому Атамбаєв продовжив свої нападки.
«Мабуть, не дарма в Казахстані збираються перейти з кирилиці на латиницю — це відрізання від Росії, – заявив він. – На кордоні з РФ проходять спільні навчання військових Казахстану і морпіхів США… Останні кілька років ми бачимо, що дії Казахстану спрямовані на розвал ЄАЕС (Євразійського економічного союзу – Ред.)».
Згадка ЄАЕС невипадкова, як і звинувачення в антиросійських діях керівництва Казахстану. Офіційна Москва ні слова не проронила з приводу цієї ситуації, хоча президент Атамбаєв для вирішення протиріч із Казахстаном має намір скликати позачергове засідання глав держав – членів ЄАЕС. У цьому об’єднанні з’явилася ще одна точка напруги.
«Є ймовірність того, що в ЄАЕС, що дихає на ладан, крім уже стабільно конфліктного дуету «Москва-Мінськ», з’явиться не менш конфліктний дует «Астана-Бішкек», – прокоментував ситуацію для московської «Независимой газеты» Досим Сатпаєв. – Торговельні війни та взаємні санкції – це випробуваний інструмент. І Акорда (резиденція президента Казахстану, – ред.), судячи з усього, вирішила зробити черговий крок у цьому напрямку… У ЄАЕС ніхто нікому не довіряє. Росія не надто довіряє Білорусі та Казахстану. Киргизія не довіряє Казахстану, а Казахстан — Вірменії та Киргизії, Вірменія, незадоволена проазербайджанською позицією Казахстану, схильна стверджувати, що Астана вносить розбіжності в ЄАЕС. Словом, кожен із членів ЄАЕС має претензії до інших членів».
Хотіли в Бішкеку та Астані влаштувати міжнародний скандал чи діяли під впливом моменту – тепер уже не має особливого значення. Москві доведеться зайняти певну позицію в цій суперечці, а знайти хоч якусь середню лінію їй буде дуже непросто.
Казахстан надто важливий для Кремля в економічному, політичному та військово-стратегічному сенсі. Водночас Киргизія, позбавлена будь-яких корисних копалин, має дуже важливе положення в стратегічному сенсі, за тим, що відбувається, з великим інтересом спостерігають у Пекіні. Саме китайський фактор дедалі більше виявляє себе у Центральній Азії, незважаючи на судомні спроби Москви закріпитися в ній.
Новий президент Киргизії отримав дуже токсичний спадок, і від того, як він упорається з проблемами, залежить дуже багато чого в цьому непростому регіоні.
Юрій Райхель