Вибори в Німеччині: три перемоги і три поразки
Хоча у виборчому списку було 42 партії, але реально до парламенту мали шанси пройти лише шість із них. Певною сенсацією можна вважати досить високий результат право-популістської партії «Альтернатива для Німеччини» (AfD, АдН). Проте виникла нова інтрига.
Із втратами, але на чолі
Партія канцлера Ангели Меркель Християнсько-демократичний союз/Християнсько-соціальний союз (CDU/CSU) – ХДС/ХСС) вийшла на перше місце з результатом 33% і 246 місцями в бундестазі. Безсумнівно, це перемога, але з присмаком втрат. Порівняно з попередніми виборами партія не дорахувалася майже 9% і 65 місць у бундестазі.
Найбільших втрат зазнали союзники християнських демократів — Християнсько-соціальний союз. За цю партію голосують лише в Баварії, і саме тут, на її вотчині, втрати перевищили 10% порівняно з минулими виборами. Отримані 38,5% — найгірший результат ХСС із 1949 року. Соціологи саме в цій землі серйозно помилилися з прогнозами, що консерватори в Баварії наберуть 47% голосів.
Докладний аналіз тенденцій у політичному житті Німеччини ще попереду, але вже зараз зрозуміло, що найбільш консервативні виборці похитнулися вправо. ХДС/ХСС є над чим подумати і що проаналізувати. Німецьким консерваторам потрібно почати роботу над помилками просто зараз.
Звичайно, на користь консерваторів зіграв економічний підйом і стабільна економічна ситуація. Безробіття досягло найнижчих показників за останні десятиліття. Проте цього виявилося замало.
Зсув уліво і вправо
Найбільш драматичними видаються результати другої німецької партії — Соціал-демократичної (SPD, СДПН). Найстаріша партія в країні не набрала і 21%, що на 5% гірше, ніж на попередніх виборах у 2013 році та за всю післявоєнну історію. Такі результати скорочують чисельність її фракції на 40 мандатів, тепер у неї буде лише 153 місця.
Зіткнення гігантів: Індія та Китай грають мускулами на кордоніПевні надії прихильники соціал-демократів пов’язували з новим лідером партії, колишнім головою Європарламенту Мартіном Шульцем. У лютому-березні його рейтинги майже зрівнялися з показниками Меркель, а інколи навіть перевершували. Саме тоді журнал Der Spiegel опублікував його фотографію на обкладинці та назвав «святим Мартіном».
Проте вже пізньої весни популярність нового лідера стала стрімко зменшуватися. Позначалося невдоволення багатьох прихильників невизначеною політичною програмою, а також катастрофічними невдачами на земельних виборах. Особливо провальними вони виявилися в землі Північний Рейн-Вестфалія, де СДПН втратила майже 8% голосів і вперше за багато років перейшла в опозицію.
Хоча Шульц і став новим обличчям партії, але, крім іміджу вихідця з народу без вищої освіти, додати йому, як виявилося, нічого. У своїй програмі СДПН укотре проголосила необхідність розширення участі держави в підтримці малозабезпечених.
Це давня стратегія партії, але за таких умов вона виявилася провальною. Проблема малозабезпечених за гарної економічної ситуації якось відходить на другий план і турбує меншу кількість виборців.
Іще один фактор, який зіграв проти СДПН. Зростання соціальних витрат означає збільшення податків, а бюргер добре рахує свої гроші, віддавати своє на податки зовсім не збирається.
І дуже важливий суб’єктивний момент. За багато років Меркель стала добре відомою і передбачуваною. Її прізвисько Mutti — матуся — добре відбиває ставлення німців до неї. А Шульц залишився темною конячкою. Міняти його на добре відому бундескацлерин не побачили підстав. Не завжди ставка на нові обличчя себе виправдовує. У всякому разі, з Шульцем так точно.
Близький Схід по-новому: від розгрому ІД до незалежності курдівВелика коаліція СДПН із ХДС/ХСС дала соціал-демократам одні втрати і розчарування. Не дивно, що вони оголосили, що йдуть в опозицію. Як найбільша партія в більшості, СДПН користуватиметься багатьма привілеями, зокрема — призначенням голів комітетів бундестагу.
Частина лівих виборців, незадоволених соціал-демократами, зрушилася у бік партії Союз-90/Зелені (B’90/Grune). Це допомогло партії утримати попередні показники. Результат зелених виявився трохи кращим від попереднього. Вони набрали 8,9% проти 8,4% на попередніх виборах. Тепер у них 64 мандати проти 63 раніше. Це можна вважати успіхом, оскільки вже з кінця серпня рейтинг партії почав падати.
Ядерний електорат зелених — жителі великих університетських міст на заході Німеччини. Вони заробляють більше за середнє і працюють у сфері послуг або освіти. Однак у нього є тенденція до старіння. Лише менше ніж 10% тих, хто голосує за екологічну партію, молодші від 35 років.
Незважаючи на відомі труднощі, певні перспективи у зелених усе ж таки з’явилися. Після 12-річної перерви вони можуть увійти до уряду.
Ліва партія (Die Linke) — спадкоємиця комуністів НДР, що увібрала частину ультралівих, які залишили СДПН — трохи покращила свій результат, отримавши 9,2% проти 8,6% на попередніх виборах. Тепер у них 69 мандатів, що на 5 більше, ніж попереднього скликання.
Іще нещодавно обговорювали можливість створення широкої лівої коаліції з соціал-демократів, лівих і зелених. Однак таку перспективу не підтримують більшість виборців. Це стало зрозумілим після земельних виборів у Саарі в березні 2017 року, де СДПН обрала таку коаліцію та, зокрема через це, програла вибори. Очевидно, що конкуренція між СДПН та Лівою партією обіцяє загостритися. На цьому тлі результат виборів для останньої став радше поразкою.
Цілком передбачуваною сенсацією виявився прорив правих радикалів і популістів у бундестаг. Саме до АдН від ХДС/ХСС перейшли голоси частини консервативно налаштованих виборців. Окрім того, у східних землях колишньої НДР за них голосувала частина так званих російськомовних німців. Зовсім не через особливе невдоволення припливом мігрантів. Усе виявилося значно простішим і прозаїчнішим.
Різкі антимігрантські настрої характерні саме для східних земель, де, по-перше, гірша економічна ситуація, а по-друге, менші обсяги коштів, які виділяють на соціальну підтримку мігрантів і малозабезпечених. Побоювання, що обмежені кошти доведеться ділити на більшу кількість охочих і викликає таке неприйняття російськомовних, серед яких доволі багато тих, хто живе на соціальні допомоги. Ніхто не хоче їхнього зменшення, звідси і боязнь конкуренції.
Характерно, що підтримка АдН зменшується зі сходу на захід. Земельні вибори в землях Шлезвіг-Гольштейн і Північний Рейн-Вестфалія це наочно продемонстрували.
У Москві партію вважають проросійською і підтримують з нею тісні контакти. Проте вона зовсім не однорідна, в ній є відверто націоналістичні та навіть шовіністичні течії, а також помірні. Причому останні потроху посилюються.
Керівництво партії не можна вважати проросійським. Ось заступник голови АдН Олександр Гаугланд 2 вересня виголосив скандальну промову. Торкаючись історії, він сказав, що «нам не треба більше дорікати цими 12 роками (гітлерівський період, — ред.). Вони вже не стосуються нашої ідентичності».
Гауланд не став заперечувати Голокост, оскільки це в Німеччині кримінально карається, але підкреслив, що в усьому була «винна система», а не прості солдати. Тому політик закликав пишатися «досягненнями вермахту» в обох світових війнах. Навіть після скандалу Гауланд сказав, що від своїх слів не відмовляється. Примітно, що в Росії на його слова ніяк не відреагували.
Можна припустити, що внаслідок входження АдН до парламенту її депутати увійдуть до комітетів та підтримуватимуть контакти із зарубіжними партнерами. У поміркованій частині партії, а також націоналісти вважають Москву тимчасовим попутником і не розраховують на довгострокове співробітництво. Входження у владу, нехай і представницьку, дуже змінює ментальність недавніх радикалів. Доволі ймовірно, що з альтернативниками станеться щось подібне. Тож Москві на них у довгостроковому вимірі особливо розраховувати не варто.
Безперечного успіху на виборах домоглася Вільна демократична партія (FDP, ВДП). Вона повертається в бундестаг після нищівної поразки в 2013 році. Тоді, отримавши 4,9% голосів, вона не потрапила до парламенту. Нинішній успіх ВДП — 10,7% і 80 мандатів — заслуга нового лідера партії, 38-річного Крістіана Лінднера. Ліберальні пропозиції зі зниження податків і цифрової економіки виявилися привабливими для середнього класу, який знову підтримав партію.
Уперше в історії коаліція «Ямайка»
Коли було підраховано результати, випито шампанське або заспокійливі засоби, на перший план вийшла інтрига формування коаліції. Оскільки СДПН уже точно йде в опозицію, можливостей створення лівої коаліції немає, з АдН ніхто навіть розмовляти не хоче, тому залишається лише один варіант.
«Захід-2017»: гра м’язами чи підготовка до великої війни?Традиційно в Німеччині партії називають за кольорами. У ХДС/ХСС він чорний, ВДП — жовтий, Союзу 90/Зелені, звичайно, зелений. Якщо ці партії домовляться про коаліцію, то поєднання їхніх кольорів таке саме, як на прапорі Ямайки. Ось чому газетним та політичним сленгом говорять про коаліцію з такою назвою.
Для Меркель дуже складно домовитися про спільні дії з ВДП і зеленими, якщо між ними не лише мало точок дотику, а й їхні програмні установки багато в чому прямо протилежні.
ВДП вимагатиме собі одну із ключових посад — міністра закордонних справ або економіки. Зелені, які вважають, що мають золоту карту, теж виявлять жорсткість. До того ж у партії є рішучі противники коаліції з консерваторами і лібералами, і керівництву доведеться це враховувати.
Є істотні розбіжності й щодо зовнішньої політики. Якщо зелені ще більші супротивники Росії, ніж консерватори, зокрема щодо конфлікту на Донбасі, то лідер ВДП Ліндер не проти оголосити анексію Криму Dauerhaftes Provisorium — довгостроковим тимчасовим станом. Із цієї причини зелені не погодяться, принаймні на першому етапі переговорів, із тим, щоб посаду голови зовнішньополітичного відомства отримав лідер лібералів.
За традицією, посаду міністра закордонних справ завжди обіймав молодший партнер по коаліції. Однак так було при союзі на двох. Сама конструкція трипартійної коаліції не вкладається в традицію, тут будуть несподівані новели.
Багато що визначать земельні вибори у Нижній Саксонії 14 жовтня. Найімовірніше, активні переговори почнуться лише після них.
Німецька конституція не визначає чітко терміни формування коаліції, тож переговори будуть не лише важкими, а й тривалими. Якщо вони проваляться, то на Німеччину чекають дострокові вибори, а цього ніхто не хоче. Проте… все може бути.
Поки в Німеччині формується коаліція, не слід очікувати якихось проривів на переговорах щодо Донбасу. На цей час ініціатива перейде до Парижа, але в Москві вважатимуть за краще почекати до більшої визначеності в Берліні. Пауза, найімовірніше, затягнеться до російських виборів у березні майбутнього року.
Юрій Райхель