Андрій Новак: Уряд свідомо реалізує план із девальвації гривні

Читать на русском
1199403

Що чекає гривню вже восени, хто займається масштабними спекуляціями на ринку та з якими ризиками доведеться зіткнутись вітчизняній економіці, в інтерв’ю Politeka розповів економіст Андрій Новак.

– Чи є шанс побачити з початком роботи Ради зміцнення національної валюти?

– Ні. Уже більше ніж рік в Україні немає причин для девальвації гривні. Але біда в тім, що подальше знецінення нашої валюти чинний уряд разом із НБУ запланував. Це підтверджено двома документами. Йдеться про Закон України про державний бюджет на 2017 рік, де вказано курс 27,2. Також кілька місяців тому уряд подав так звану трирічну бюджетну резолюцію, де відверто вказав план із подальшої девальвації гривні – мінімум 31 грн. за дол. до 2020 року.

– Вирішили піти найлегшим шляхом?

– Так само, як колись крокували їхні попередники, коли завдяки девальвації легко вирішували два завдання: наповнення центрального та місцевих бюджетів (виконання та перевиконання через інфляційний ефект) та задоволення апетитів знаменитих експортерів, які за сумісництвом є головними фінансово-промисловими та політичними групами.

Це дуже легка дорога для влади і дуже важка для всіх громадян України та всіх тих підприємств, які не є експортерами. А таких у нас – більшість.

– Які ж ризики для пересічного українця від такого «планування»?

«Демократична» зачистка України: що задумав Трамп?

– Після девальвації національної грошової валюти йде ланцюгова реакція – підвищення цін. Спершу на імпортні товари (саме за валюту купуються), потім – на послуги та вітчизняні товари.

Це провокує зниження купівельної спроможності громадян. Навіть номінальне збільшення пенсій та зарплат за таких високих темпів інфляції не компенсує нічого. Виходить, що на руках у людей нібито буде більше грошей, а купити за них зможуть значно менше товарів та послуг.

– Але ми вже бачимо, що ціни на прилавках у магазинах ростуть із незрозумілою динамікою. Чи є тут спекуляції?

– Пожинаємо плоди того, що за останні 2,5 року в рази підняли ціни на енергоносії, при чому – на всі види одночасно. А це обов’язковий елемент будь-якого товару та послуги. Відповідно, виробник чи торговець товарів мусить піднімати ціни, якщо у нього росте основний елемент собівартості.

– Тенденція збільшення цін триватиме?

– Якщо уряд реалізовуватиме свій план із девальвації гривні, то знову матимемо черговий виток високих темпів підвищення цін. Зауважте, пальне у нас на 86% імпортне. Якщо валюта, за яку його купуємо, дорожчає, то автоматично дорожчає пальне, відповідно – транспортні послуги. Усе це впливає на ріст цін.

– Чи можна цьому протидіяти?

– Можна. Не реалізовувати план із девальвації гривні, а навпаки – стабілізувати і навіть трохи її зміцнити. Для цього є всі можливості, враховуючи маштабну зовнішню валютну допомогу, яку Україна отримує з різних джерел, не лише від МВФ. Можна було б цією допомогою користуватись значно ефективніше – в інтересах держави, а не в приватних.

– Знову все впирається в конкретних осіб, які приймають ключові рішення державного рівня?

– Звичайно. Це уряд, керівництво НБУ, президент. У цих трьох «соснах» і ховається вся ситуація, яка є в державі.

– Експерти попереджають, що зниження світових цін на аграрному та металургійному ринках негативно вплине на курс гривні зокрема та економіку України загалом. Погоджуєтесь зі таким прогнозом?

Волкер, Меттіс та День Незалежності: як Росію загнали в дипломатичну пастку

– Залежність, звичайно, є. Але щодо аграрного сектору, то останніх п’ять років наші аграрії б’ють рекорди, як із врожайності, так і з об’ємів експорту. Навіть якщо ціна на їхні товари трішки нижча, але об’єми від продажу ростуть, то в принципі самих валютних надходжень не стає менше.

Плюс треба врахувати зовнішню валютну підтримку, яку Україна отримує. За бажання цей валютний ресурс (як і від експорту) можна було використовувати краще. Проте тут усі діють за принципом – поки на посаді, треба грошові потоки використовувати і перенаправляти у свої, наприклад, офшорні компанії.

26 років ми постійно говоримо про залежність від цін на зерно, метал, хімію. Це свідчить про надзвичайну слабкість внутрішньої економічної політики. У Росії є залежність від газу і нафтопродуктів. У нас залежність від зерна, металу та хімії. Це ненормально.

Наш сировинний експорт не може бути предметом гордості. Тим паче не є двигуном економічного розвитку. Потрібна внутрішня економічна політика, спрямована на те, аби всередині країни формували значно більше доданої вартості. Тобто виготовляли готові споживчі товари. А так ми сировину експортуємо, а готові товари імпортуємо.

– Часто можна почути думку, що валютний ринок ще не повністю відчув основні наслідки торгової блокади на Донбасі та «націоналізації» українських підприємств на окупованих територіях. Яка тут простежується динаміка?

– Звісно, влада завжди знайде десятки аргументів, пояснень, чому відбувається девальвація гривні. Причиною можна назвати що завгодно – і блокаду, і націоналізацію, і нездійснення приватизаційних планів тощо.

– Невже це все пусті відмовки?

– Так. Виправдання, чому девальвує гривня. Від досі чинної голови НБУ чули низку таких виправдань, більшість з яких є комічними і до фінансів та економіки не мають жодного стосунку.

– Наскільки Україна сьогодні залежна від зовнішньої фіндопомоги та чи отримаємо до кінця 2017 р. очікувані $3,5 млрд траншу від МВФ?

З одного боку, призупинення траншів МВФ – це дуже поганий сигнал для наших західних партнерів. Із другого – за останні три роки надходження чи ненадходження траншу ніяк не впливало на стабілізацію гривні.

Після Революції гідності МВФ відновив програму кредитування України, збільшивши її з 12 млрд до 17,5 млрд. дол. Інколи навіть отримували одним платежем до 5 млрд дол. Але гривня всі ці три роки девальвувала, причому так глибоко, як ніколи у своїй історії.

Сподіватися на те, чи прийде до кінця року транш, не варто. Коли у влади є свій внутрішній план девальвації гривні, то, з траншем чи без нього, робитиме те, що хоче. Пояснюватимуть знецінення валюти політичними, військовими причинами, природними умовами тощо.

– Чи варто нам нарощувати свій зовнішній борг? Адже маємо не зовсім позитивний досвід тієї ж Греції, яка пов’язала у своїх боргових зобов’язаннях.

– Усі країни користуються кредитами. Справа не в тому, що ви взяли у борг, а у тому – як ви цей борг використали. Якщо гроші запустили в розвиток економіки, то завдяки цьому заробляєте. Відповідно, частину із заробленого без проблем можете повертати поетапно кредитору. Якщо ж усі гроші проїли або розікрали, тоді такі борги стають обтяжливими. Із Грецією тут не варто порівнювати.


МВФ – лише один із інструментів принципової політичної підтримки України як держави, яка на сьогодні єдина у світі зупиняє російську агресію. Тому Україну в цій боротьбі завжди підтримуватимуть. Інше питання – об’єми цієї підтримки.


Зараз нас підтримують мінімально, тільки щоб тримались на плаву і виконували роль стримування російської агресії. Для того, аби розраховувати на масштабнішу допомогу, хоча б на рівні Греції, треба, щоб наші політики працювали ефективніше. Потрібна заміна чинної політичної еліти. Довіри до неї у наших західних партнерів практично не залишилось.

– Досі не вибрали голову Нацбанку. Відсутність керівника посилює нестабільність на фінансовому ринку?

Парадний розрахунок: як у Києві намалювали контури майбутнього «Міжмор’я»

– Це ще один з елементів, на які наші партнери дивляться і спершу не розуміють, а потім сміються. Як це голова НБУ може бути у відпустці уже п’ять місяців? Це взагалі не передбачено чинним законодавством. Той факт, що в умовах війни, економічної кризи в ключової інституції країни немає керівника – нонсенс.

 – Чому так затягують?

– Глава НБУ – це глибоко пропрезидентська людина. Глава держави хотів би замінити шило на мило: замінити одну свою людину на іншу. Але цього, вочевидь, не хочуть наші західні партнери, які висувають свої кадрові вимоги. На кшталт того, як свого часу призначили міністром фінансів Наталію Яресько – людину з іншим громадянством, хоч і українського походження.

Не виключаю, що зараз західні друзі висувають подібну кадрову вимогу і щодо голови НБУ. Однак президент зацікавлений у тому, аби тягнути час і поставити на це місце свою людину.

– Чи може в найближчій перспективі це питання вирішитись?

– Усе залежить від ступеня тиску з боку Заходу. Якщо вони пов’яжуть призначення нового голови НБУ з надходженням наступного траншу, то є ймовірність, що голову регулятора призначать. Навіть із прагматичного погляду – мають розуміти, кому дають свої гроші. Якщо ж такого тісного зв’язку не буде, то президент і надалі тягнутиме час.

– Як можете образно оцінити нинішній стан вітчизняної економіки?

Українська економіка нині нагадує човен, який якорем прикутий до дна. Не може нікуди особливо рухатись. У цьому човні в різних місцях час від часу виникають дірки, які треба латати, весь час вичерпувати воду, аби не потонути. Фактично цим черпанням води та затиканням дірок і займаються керівники країни. Змінити цей стан справ може лише зміна веслувальників. Ті самі політики ніколи не дадуть нам інший результат, ніж той, який вони давали останні 20 років.

Романія Горбач


Михайло Радуцький: Наша мета – страхова медицина вже за 2 роки

Іван Мірошніченко: «Україна може до 2050 року увійти в топ-20 країн світу і стати прикладом новітнього успіху»

Що треба знати про Зазуляка, який бажає стати народним депутатом від Чернівців

Анна Пуртова про те, як допомогти малому і середньому бізнесу і виховати покоління щасливих українців

Борис Тодуров: “Своєю бездіяльністю МОЗ вбило більше людей ніж гине на східному фронті. Грантові кошти витрачаються на флешмоби”

Юрий Романенко: Зеленский – это форточка больших перемен

Президент Асоціації платників податків України: Час запрягати закінчився

Олексій Новіков про боротьбу з прокуратурою, брехню поліції і тиск на киян

Тетяна Бахтєєва: команду МОЗ потрібно терміново міняти на українську, сумлінну, професійну

Зламати систему

Тарас Костанчук: люди чекають того, хто наведе порядок

Матіос: Державне бюро військової юстиції – правовий буфер між миротворчим контингентом та населенням колишнього ОРДЛО

Рафіс Кашапов: анексувавши Крим, Путін подавився

Едуард Юрченко про дружинників, право на силу та передвиборчі амбіції

Павло Лисянський про життя в сірій зоні та смотрящих Донбасу

Повернення активів корупціонерів: Захід не хоче, Україна не може

Борис Захаров: ФСБ треба виконувати план – от вони й хапають українців

Сергій Герасимчук про атмосферу приреченості в Молдові та жорстку лінію угорської влади

Медична реформа: гроші, закриття лікарень та державне фінансування

Показати ще