Мирослав Гай про неминучий крах Росії, війну і злочинність

Усього зафіксовано близько 73 тисяч злочинів. Проте їхня розкриваність впала на 7%. При цьому вже третій рік триває війна на Донбасі, яка доливає масла у вогонь і так небезпечної ситуації в правоохоронному секторі.

Чи є пряма взаємозалежність між ростом злочинності в Україні та АТО, а також чому крах «імперії зла» є неминучим історичним процесом, в інтерв’ю Politeka розповів волонтер, блогер, командир взводу в Оперативному резерві 95-її ДШБ Мирослав Гай.

– У своїх публікаціях ви пишете, що стартував новий етап  знищення «імперії зла». Власне, прогнози, що Росія ось-ось «загнеться», лунають не перший рік. Звідки така впевненість, що саме зараз відбудуться кардинальні зміни?

По-друге, ми бачимо, що в Росії відбувається шалена інфляція. Переважно – через контрсанкції, які вона сама ж і ввела. Такі дії спровокували серйозне падіння рубля.

Крім того, варто взяти до уваги розрахунки ціни на нафту. Зараз вона набагато менша, ніж потрібно, аби було наповнення резервів на належному рівні. Відповідно, держава не в змозі виділяти дотації на свої регіони. Наприклад, ту ж Чечню, Крим дотують на 80%.

У результаті об’єктивних економічних чинників Москва не зможе виконувати свої обов’язки щодо окупованих територій та щодо інших суб’єктів Російської Федерації.

– Але ж у цій історії є окрім економічного ще й політичний чинник. Чи не так?

– Звісно. Хоч економічний тут визначальний. Оточення Путіна, всі ці олігархи, виводили свої гроші за кордон. Нині їхні фінанси будуть під загрозою арешту – через питання походження цих коштів.

Згідно з підписаним президентом США Дональдом Трампом Законом про боротьбу з міжнародним тероризмом, РФ є головною в списку терористичних країн – поруч з Іраном та КНДР.

Тому гроші РФ, які є за кордоном, розглядатимуть на предмет фінансування тероризму. Це все дуже серйозні речі.

– У стані постійної нестабільності можна протягнути не один рік. Коли саме Росія як «імперія зла» перестане існувати?

– Розпад РФ – неминучий. Це об’єктивний історичний процес. Коли безпосередньо це відбудеться я б не став прогнозувати. Тут ніхто на 100% не може бути впевненим. Але є об’єктивні речі.

Нас передовсім цікавить зміна режиму в Росії. Це буде першим дієвим чинником, який допоможе припинити війну на Сході України і розпочати процес повернення наших територій. Сподіваюсь, що зміна режиму в РФ відбудеться до 2018-2019 року.

– Днями Генеральний секретар Північноатлантичного альянсу Йенс Столтенберг у ВР України пояснив, що НАТО не може надати нам зброю, адже це питання переговорів з окремими членами Альянсу. Чи отримаємо врешті-решт необхідну зброю і за яких умов?

– Україна і так отримує від міжнародної спільноти військове обладнання. Зокрема, від США. Питання зараз полягає у тому, аби розширити це постачання і додати до переліку нові види озброєння – більш потужні. Це зараз обговорюється.

– Проте українські політики часто узагальнюють усі ці поняття і чітко формують меседж – «НАТО не дає Україні зброю для протистояння з РФ».

– Спекулюють на безграмотності українських громадян, перекручують поняття. НАТО – це ж не країна. Це об’єднання, договір, назва клубу, якщо хочете так назвати.

Та й нам не потрібна зброя від НАТО. Її надавати можуть лише конкретні країни – суб’єкти, з якими у нас є підписані міжнародні домовленості.

– Нещодавно змінами до бюджету України збільшили  фінансування на армію – 2,66 млрд грн. Частина коштів буде спрямована на будівництво заводу з виготовлення боєприпасів, на забезпечення української армії різними видами озброєння. Цього достатньо для забезпечення потреб армії?

– Гроші йдуть на армію. Це точно. Армія реформується, але цей процес дуже повільний. Та й коштів цих недостатньо. Їх потрібно видавати в рази більше. Але все це, звісно, залежить від спроможності нашого бюджету. Кошти, які в Україні виділяють на армію, не співставні з видатками на такі ж цілі в країнах Європи. Вже не кажучи, що ми ведемо війну з третьою армією світу.

– Дуже часто ріст злочинності в Україні ототожнюється з війною на Донбасі. Тут є пряма взаємозалежність?

– Рівень злочинності виріс в країні. Це правда. Так завжди відбувається там, де йде війна. Будь-який період нестабільності, навіть реформ (поліції, прокуратури) викликають ріс злочинності. Але треба відрізняти ріст злочинності у вигляді статистики, яку нам подає МВС, і реальний стан справ.

Насправді цей ріст вагомий. Порівняйте хоча б ситуацію до війни і зараз, навіть просто з кількістю злочинів, які нам відомі з публічного інформаційного простору. У нас щомісяця в Києві відбувається злочин, або теракт з використанням вибухівки, або ж військового озброєння.

– Та й не лише в столиці. У Дніпрі посеред білого дня нещодавно з автоматів розстріляли людей.

– Але це відбувається не тому, що СБУ чи МВС – такі погані. А тому, що в країні є військова ситуація, є робота іноземних громадян, зокрема, представників ФСБ.

В Україну заїжджає велика кількість представників злочинного світу з РФ. Коли йде війна, то завжди є можливість поживитись. Увага правоохоронних органів прикута більше до зони АТО. Цим моментом можна скористатись і займатись, наприклад, тим самим грабіжництвом.

– Якщо між військовими діями та рівнем злочинності є пряма залежність, то чи не доведеться нам за таких перспектив жити як на Дикому Заході?

– Ні, так не буде. Ізраїль також живе в умовах перманентного військового конфлікту. Але там з безпекою громадян все гаразд і питання злочинності не є глобальним. Це комплексне питання.

Аби в Україні досягнути такого ж результату, варто в першу чергу підвищити рівень добробуту громадян. Людина, яка сита, якій є де жити, яка має родину, менш схильна до злочинів.

Також важливо довести до кінця реформи МВС, прокуратури тощо. У нас наразі ці зміни лише тривають.

Третє – всі громадяни мають підняти для себе рівень самосвідомості. В Ізраїлі майже в кожному районі живе кілька десятків людей, які мають на постійній основі свою зброю і можуть її використовувати задля загальної безпеки. Там навіть є закон про покарання за непротидію злочину. Тобто, якщо громадянин бачить, що коїться злочин, він зобов’язаний втрутитись. Ми також повинній йти таким шляхом.

– Але ж для цього потрібні певні навички.

– Звісно, люди мають бути навчені, як це робити. В тому ж Ізраїлі всі, і чоловіки, і жінки, проходять службу в армії – 90% населення. У них безпека громадян поставлена на державний рівень. В Україні ж люди елементарно не можуть надати першу медичну допомогу. Якщо трапляється аварія, то людина дуже часто помирає від того, що оточуючі не можуть надати першу допомогу.

– Як щодо інших причин, які вплинули на криміногенну ситуацію в країні? Той же славнозвісний Закон Савченко. 

– Закон Савченко – це величезна помилка. Тут нічого і говорити. Та й загалом, будь-які ініціативи Савченко – це злочин проти українського народу та національної безпеки.

– Вочевидь, у ГПУ так не думають. Про зняття недоторканності з неї ніхто не говорить.

– Я можу давати свою оцінку як громадянин. На жаль, Савченко, дійсно, є зараз народним депутатом України, у неї є недоторканність. Крім того, вона – публічна персона, розкручена в інформаційному просторі. Гляньмо, який постійно цирк відбувається з поданням про зняття цієї недоторканності з осіб, які причетні до великих злочинів, і ці злочини доведені. За будь-яких обставин до Савченко, як і до іншого депутата, дуже складно дістатись.

– Чи варто в Україні на законодавчому рівні легалізувати право громадян на збройний захист? Адже, за даними міжнародних організацій, у нас близько 5 млн незареєстрованих одиниць зброї.

– Це перебільшення. Зараз є можливість легально придбати зброю, у нас законодавство навіть більш лояльне в деяких питаннях, ніж в США. Можемо купити такий вид зброї, який у багатьох країнах Європи заборонений. Не можна придбати тільки короткостволку.

Проблема – не в наявності зброї, а в законі про самозахист. У тих же США, якщо до людини в дім вдирається грабіжник, то вона має право його застрелити. У нас скоріш за все господар такої оселі потім роками ходитиме по судах.

Переконаний, що надання права українцям на збройний захист однозначно вплине на зменшення росту злочинності.

Романія Горбач