Ігор Попов про статус коаліції, політичний популізм та результат блокади – відео
Завдяки чому влада знаходить в парламенті необхідну підтримку своїм законодавчим ініціативам, чи можна вважати декларацію, підписану Блоком Петра Порошенка, «Народним фронтом» та Радикальною партією, створенням коаліції та яка інформація щодо торгівлі з ОРДЛО має стати публічною розповів гість Politeka Online народний депутат від Радикальної партії Олега Ляшка Ігор Попов.
– Ви були представником Ющенка у Верховній Раді. Який досвід вам дала ця посада?
– Передовсім, звісно, знання регламенту роботи Верховної Ради. Зараз депутатом значно легше працювати, адже внутрішні процедури доволі складні, багато моїх колег витратили місяці, щоб їх опанувати. Так само регламент роботи Адміністрації президента. Це величезний будинок, де 500, а іноді 700 співробітників, які мають свою ієрархію, свої процедури. Як узагалі працює інститут президента, також важливо розуміти.
– Що цікавого для наших людей ви побачили на цій посаді?
– Діяльність цього органу особливо ніде не прописана. Прописано посаду президента і його повноваження, а він для себе створює будь-які допоміжні органи, наприклад Державне управління справами, яке обслуговує не лише президента.
Треба знати і розуміти, що мільярдний бюджет не лише для гаранта – є ще Державне управління справами й інші центральні органи виконавчої влади. Президент створює Адміністрацію, там є свої інтриги, свої структури. Це все постійно змінюється і воно, зазвичай, дуже непублічне. Майже всі наші голови АП останніх років не були публічними фігурами, і це правильно. Вони знають забагато – складно зрозуміти, чим можна ділитися на публіці, а чим не можна. Для цього є споуксмен, є секретар, який відчуває цю грань, може розповісти, що потрібно розповісти, а може щось приховати.
– Зараз ви користуєтеся досвідом, який отримали до цього. Чому саме Радикальна партія?
Ігор Лосєв: Влада засмічена кремлівською агентурою– Є дві причини. По-перше, я поділяю те, що еволюційним шляхом в Україні дуже важко щось змінити, тому потрібні радикальні реформи, які замінюватимуть одні інституції на інші, проводитимуть тотальні чистки в корумпованих органах. По-друге, так сталося, що на президентських виборах я співпрацював із Олегом Ляшком. Побачив, як він працює, дізнався про команду. Тому знайшли спільну мову вже перед парламентськими виборами, коли він мені запропонував місце в списку.
– Ваша політична сила зараз в коаліції?
– Звичайно ні. Де-факто. А де-юре Радикальна партія вийшла з коаліції після голосування за особливий статус в Конституції й відтоді не поверталася.
– Лідер РП (Радикальної партії) Олег Ляшко закликав усі політичні сили, окрім Опоблоку, долучитися до створення нової коаліції. Водночас закиди щодо повернення партії до чинної коаліції він спростовує. Каже, що не можна повернутися до коаліції, якої немає. Але, аналізуючи діяльність Радикальної партії у Верховній Раді, ми бачимо, що Ляшко і його політсила завжди були в коаліції. Я маю на увазі, коли тричі голосували за бюджет, коли голосували за потрібних людей на посади. Тобто в унісон із коаліцію ви все одно голосуєте.
– Я так не сказав би. За генпрокурора, за інші одіозні призначення фракція не голосувала.
Щодо бюджету щоразу була тривала дискусія. За остаточну версію, де враховані наші побажання щодо мінімальної зарплати, РП голосувала. Щоразу зважували, що буде більшим злом, а що – меншим.
А те, що багато голосувань фракції збігаються з результатом, то це тому, що, протягом останнього року, Верховна Рада голосує за якісь вічнозелені законопроекти. Красиво це називається «об’єднати залу», а насправді вони за все добре, проти всього поганого, нічого не змінюють у житті. Тому всі голосують «за». Саме тому, що коаліція розвалися.
Коли владі треба розширити повноваження прокуратури, чи ще щось подібне, вони домовляються із депутатськими групами в обмін на якісь кадрові преференції чи корупційні потоки. Весь інший час виставляють закони ні про що. Навіть на ці закони депутати не ходять, бо вважають, що це не має сенсу. І через це сумніваються в репутації Верховної Ради.
– Ця ситуація з бюджетом, до речі за який тричі Олег Ляшко закликав не голосувати, а потім вся партія проголосувала, нагадує Симоненка з Комуністичної партії, який виходив до трибуни і закликав не голосувати за антисоціальний бюджет. Потім щось відбувалося, його риторика змінювалася і він говорив: «Бюджет поганий, але ми не могли за нього не проголосувати, бо в Україні має бути бюджет».
– Якщо немає бюджету, країна не зупиняється, а починає жити за бюджетом минулого року. Але через те, що ситуація дуже змінилася, цей бюджет відрізняється, він адекватніший за минулорічний.
Треба кошмарити владу, щоб вона врахувала більше твоїх побажань. Останні два місяці перед ухваленням бюджету Радикальна партія має список побажань, публікує його, надсилає уряду, а уряд каже: «Ні, це неможливо врахувати. Ми не можемо підняти мінімальну зарплату, пенсії».
– І жодного разу за три роки не врахували ваші побажання?
Дмитро Добродомов про корупцію в парламенті та повернення «темників» – відео– А потім враховують. Беремо натиском. Вони бачать, що голосів немає. Для влади вигідніше піти на соціальні побажання Радикальної партії, бо вони собі також ставлять значок у карму, адже кажуть виборцям, що це вони підняли. А ми говоримо, що це ж ми вимагали підняти. Але це спільна перемога.
– А цього року що вони прийняли?
– Передовсім, це збільшення мінімальної заробітної платні. Це була ключова вимога, ми їх переконали, що їм це також буде вигідно. Воно зараз ще втрясається, але для найменш оплачуваних співробітників це стало благом. Дуже багатьом реально підняли зарплату. Це досягнення.
І для влади це вигідніше, ніж віддати посаду голови ДФС (Державної фіскальної служби, – ред.) депутатській групі та втратити половину того, що там дерибанять. Саме тому для влади ці переговори є успішнішими, це плюс усій політиці, бо переговори стають публічними. Вони йдуть на якийсь компроміс від своїх позицій у бік наших соціальних вимог. Але це публічний компроміс.
– Повернімося до коаліції. Єдність заради перемоги, про яку говорив Олег Ляшко, коли зустрілися всі за круглим столом, згадували героїв Небесної Сотні. Блок Петра Порошенка, «Народний фронт» і Радикальна партія підписали цю декларацію єдності. Ляшко зараз закликає до створення нової коаліції. Ви навіть пропонуєте антикризовий план. Мені цікаво, що це за «єдність заради перемоги». Наприклад, «Самопомочі» й «Батьківщини» не було серед підписантів. Чи можлива ця єдність, якщо вони грають іншу гру?
– Головне прописати відповіді на ключові виклики, які сьогодні є. Основний виклик сьогодні – Донбас. «Самопоміч» пропонує стіну – відрізати, розпрощатися. «Батьківщина» де-факто підтримує Мінські угоди. Ми ж висуваємо третій варіант. Усе фактично рухається до того, що буде третій варіант, коли політичної інтеграції не буде, її відкладають дуже далеко, безпекова – гарантована міжнародними посередниками, а економічну й гуманітарну – подовжують.
Тобто ми підтримуємо гуманітарні контакти, подовжуємо паспорти, вважаємо цих людей нашими, щоб хоч колись їх інтегрувати, коли зміниться зовнішня ситуація. Тобто ми прописуємо відповіді на такі ключові речі, а тоді вже хтось долучається, а хтось не долучається.
Це буде публічна оферта, тобто документ, який усім буде зрозумілий. Адже стара коаліційна угода вже частково виконана, частково неактуальна. Коаліції немає. Що робити? Зараз у державі ніхто не відповідає за те, що відбувається. Я був на одному ток-шоу – представники влади жорстко критикують владу. Тобто заплутують народ.
– Ви це можете назвати популізмом у політиці?
Віктор Таран про російську зацікавленість у блокаді та витрати українських партій (відео)– У всьому світі тренд на популізм – починаючи з Трампа.
– А кого з українських політиків ви можете назвати популістами?
– Усіх. Усі обіцяють таке, що не можна зробити.
– І Олег Ляшко також?
– Ні, звісно. Ми пропонуємо радикальні реформи, які приведуть Україну до процвітання.
– Я правильно вас розумію: всі популісти, крім Олега Ляшка?
– Звісно.
– Ви та ще близько 300 депутатів направили до Генпрокуратури депутатський запит щодо тривалого розслідування факту трагічної загибелі В’ячеслава Чорновіла. Ви вірите, що цей злочин усе ж таки розкриють і що це зробить саме Юрій Луценко?
– Ні, звісно. Так само, як і вбивство Джона Кеннеді, Небесної Сотні й багато чого іншого. Адже, по-перше, це невигідно тим, хто може це розкрити. А по-друге, за час, який минув, знищено і докази, і свідків. До речі, мабуть, усі в курсі, що водій вантажівки, яка спричинила трагічну подію, сам потрапив у іншу трагічну подію.
– Це не просто так?
– Мабуть, це просто збіг обставин, як і в багатьох інших ситуаціях. Лі Гарві Освальда (його звинуватили у вбивстві президента США Джона Кеннеді, – ред.) застрелили негайно після виконання доручення.
– Усе ж таки ви зробили цей депутатський запит, це добре. А хто може це розслідувати? Усі справи: і В’ячеслава Чорновіла, і Григорія Гонгадзе.
– У справі Гонгадзе все зупинилося на Пукачі. Сидів Пукач, курив, вирішив убити чесного журналіста.
– В Україні багато таких дивних справ. Ви хочете сказати, що їх уже не розкриють?
– Якщо їх не розкривають протягом року-півтора, то зазвичай такі справи взагалі не розкривають. Спекулюють, звинувачують своїх політичних й економічних опонентів, але реального розкриття вже не буде.
– Яким буде рішення Міжнародного суду ООН у справі України проти Росії?
– Треба пояснити, що там справа не просто України проти Росії, а справа з приводу епізодів: фінансування тероризму, порушення Женевської конвенції, дискримінація за расовою ознакою (репресії проти кримськотатарського населення в Криму).
Леонід Кравчук: Я боюся, що ми можемо втратити державуЦі епізоди мають шанси, що на кілька років буде позитивне рішення, і суд у Гаазі визнає провину Росії. І це правильно. Правильно навіть те, що ми зараз стартуємо, бо треба на всіх майданчиках показувати, що ми маємо рацію, а вони – ні. Але це не вирішить глобальних питань.
На всіх переговорних майданчиках треба забивати ці меседжі, а на міждержавних офіційних зібраннях домагатися резолюцій, де вкотре буде написано, що Росія агресор. Інколи нам кажуть, що це не так, а ми говоримо: «Дивись резолюцію ООН номер такий-то річної давності. ООН визнала Росію агресором. До побачення». Так у багатьох суперечках можна відстоювати свої інтереси.
– Як ви особисто ставитеся до блокади? Навіть у Гаазі Росія використала цю блокаду у власних інтересах.
– Звісно, кожна нормальна людина підтримуватиме таку блокаду. Треба розв’язати цей вузол – не можна одночасно торгувати і стріляти.
Як на мене, краще припинити стріляти і продовжити торгувати, ніж припинити торгувати й продовжувати стріляти. У чому влада не має рації? Уже два місяці триває блокада – лише два тижні тому ухвалили постанову про порядок визначення переліку товарів, дозволених для торгівлі, а вже два тижні не можуть визначити жоден із цих товарів.
Приїдьте до блокадників і покажіть, чим вирішили не торгувати, запитайте, чи вони не проти, й доведіть, що саме ці позиції необхідні.
– Але ж усе вже вирішили.
– Перелік не затвердили. Немає переліку товарів, за яким можна торгувати. Саме це має бути реакцією влади – зрозуміло пояснити, чому саме ці товари в такій кількості треба продавати або купувати.