Ігор Лосєв: Влада засмічена кремлівською агентурою

Про стрімке зростання градуса соціального невдоволення владою та ймовірні наслідки в інтерв’ю Politeka розповів кандидат філософських наук і політолог Ігор Лосєв.

– Як ви вважаєте, наскільки обґрунтовані сьогодні розмови в експертних колах про запланований протест, який може стати третім Майданом. Зовсім іншим. Жорсткішим, агресивнішим, безкомпромісним.

Окрім усього іншого, в період війни державні діячі, які зобов’язані забезпечувати національні інтереси, активно захопилися зароблянням грошей, хоча українське законодавство забороняє чиновникам та депутатам займатися бізнесом.

– Ну, це було завжди, не будемо романтиками.

– Так, але треба також відзначити, що зараз провадять якусь абсолютно незрозумілу політику щодо країни-агресора. Принцип такий: із ранку воюємо, а ввечері торгуємо. Це двозначна й провокаційна політика. Чому? Воєнний стан не оголошено, кордони з агресором не закриті. Так не воюють… Це щось абсолютно абсурдне!

Логічно, що всі ці фактори викликають обурення, бо одні громадяни гинуть за волю і незалежність держави, а інші – продовжують красти, обіймаючи високі владні посади.

Необхідно було більш або менш рівномірно розподілити тягар війни на все населення України. Але що ми бачимо? Низи п’ють цю чашу сповна, а верхівка не відчуває жодного дискомфорту. І всі ці контрасти і суперечності штовхають країну до чергових заворушень, а можливо, навіть до революції.

– Ось і ви теж, як і багато ваших колег, допускаєте революційний сценарій. Скажіть, а чи згодні ви з тезою, що сьогодні наша країна переживає кризу державності і, на радість наших опонентів або ворогів, ми можемо, не дай Бог, розсипатися, як клаптева ковдра?

– Під час повстань, протестів, воєн буває все, зокрема повалення влади, зміна режиму. Таке буває. Особливо коли війну ведуть бездарно і зрадницьки. Це викликає величезне незадоволення мас, а також підозри у зраді вищим керівництвом. В результаті частина армії або окремі підрозділи можуть вчинити акт, так би мовити, зміни влади.

– Яку роль у підігріванні протестних настроїв, на ваш погляд, відіграє блокадна акція?

– Скажу загалом. Не можна керувати країною, тим паче під час війни, в умовах абсолютної недовіри мас. Влада зараз переживає величезну кризу недовіри, тому виникає закономірне питання: на чому тримається влада? Відповідь однозначна: ні на чому.

Якщо влада розжене блокувальників, вони стануть народними героями, а влада буде такою ж одіозною, як влада Януковича під час розгону Майдану. Як влада вибиратиметься з цієї пастки – питання. Але факт залишається фактом: вона самотужки туди себе загнала власною жадібністю і брехнею. Яке зараз ставлення нації до влади? При владі злодії, брехуни, корупціонери і зрадники.

– Які ключові чинники спричинили кризу недовіри до влади?

– Ця проблема була і за Януковича, і за Кучми, але зараз вона досягла найвищого рівня. Проблема називається – адміністративна брехня. Якщо на Заході політика зловлять на тому, що він публічно збрехав суспільству, на цьому його кар’єра закінчиться. У нас же не було жодного випадку, щоб чиновник відповідав за те, що він публічно збрехав людям. Вони всі брешуть постійно, на кожному розі.

Згадайте цю історію з «Роттердам плюс». Вони рік обманювали всю країну, заявляючи, що високі ціни за послуги ЖКГ – це платня за незалежність, мовляв, ми купуємо вугілля в Південній Африці, Австралії, десь іще, щоб не купувати в Росії і бандитів «ДНР/ЛНР». Потім виявляється, що вугілля вони купували на копанках у «ДНР/ЛНР», отримуючи при цьому величезну маржу, яку клали до власних кишень. 10 млрд грн. привласнили! Це відбувалося на очах у всієї країни, але ніхто так і не розкаявся та не вибачився.

– Хто винен, зрозуміло. Питання в тому, що робити?

– Що робити? Якщо ця влада залишиться, її необхідно потихеньку переформатувати. Інакше кажучи – усувати від влади найодіознінших. Для початку всіх тих, хто був причетний до цієї формули «Роттердам плюс». Міністра Насалика та інших персонажів, які створили цей корупційний спрут. Але хто це робитиме? Якщо цим займатиметься народ, він взагалі всіх без розбору вижене. А точково це повинні робити представники влади.

– Складно повірити в те, що представники влади займатимуться самоочищенням. Як це може зробити суспільство та чи готове воно до цього?

– Розумієте, сьогодні влада не відчуває всієї серйозності громадського обурення. Чому вона не здатна відчути те, якою постає для суспільства. Влада не здатна подивитися на себе в соціальне дзеркало. Вона відірвалася від реальності, а це означає, що наслідки цієї реальності будуть для неї несподіваними і болючими.

– Що конкретно ви маєте на увазі, кажучи про несподіване і болюче зіткнення влади з реальністю, від якої вона, за вашими словами, дуже відірвалася?

– Я думаю так: ситуація настільки серйозна, що в результаті може статися соціальний вибух.

– Ось тут важливе уточнення: в якій формі? Питаю, оскільки в експертному середовищі зараз домінує думка, що цей вибух може бути дуже, скажімо так, жорстким і жорстоким.

– Складно сказати, в яких формах вражатиметься цей соціальний вибух. Але справа в тому, що в країні є сотні тисяч людей, які пройшли через війну, вміють поводитися зі зброєю і мало чого бояться. До чого це призведе, думаю, очевидно.

– Добре. Влада погана, народ зневірився. За нинішніх умов ви бачите якусь альтернативу?

– Ні, оскільки бачу лише те, що нам показують ЗМІ. А з огляду на те, що практично всі медіа під контролем олігархів та вищої бюрократії, вони транслюють ту картинку, яку намалював їм їхній господар. От і все. В результаті люди не знають, що реально відбувається в країні і які ресурси є в у нашого суспільства.

Ось переді мною телевізор. 25 каналів. Жоден, підкреслюю, жоден, не показує нічого змістовного. Що ми бачимо? Одні й ті самі особи, одні і ті самі політичні йолопи на всіх каналах. Словом, куди не глянь – скрізь одна і та сама замусолена колода, клоуни.

– Яких, перепрошую, обирали ми з вами.

– Так у тому і проблема, що в країні створена система вибору без вибору. У нормальної людини немає шансів бути обраною, якщо вона не вклонилася олігархам.

– Чи згодні ви з тим, що позачергові парламентські вибори можуть стати, по-перше, громовідводом для влади, а по-друге, квитком у ВР для людей, готових щось реально робити для країни?

– Не факт, що після виборів щось зміниться. Розумієте, поки в країні провадять свою активну діяльність відверто антидержавні прокремлівські партії і добре оплачувані громадські організації, будь-які вибори можуть для нас завершитися катастрофою. Будь-які вибори сьогодні для нас величезна загроза.

Якщо Путін втручається у виборчий процес в США і західній Європі, то що говорити про наші вибори?! Адже у нас на всіх рівнях є потужна прокремлівська п’ята колона. У нас всі міністерства і відомства засмічені кремлівською агентурою, тому проводити будь-які вибори для нас зараз те ж саме, що пройти мінним полем, де сапер помиляється лише одного разу.

– Проте не хочеться бачити винятково чорно-білу картину.

– Поки що, як важко нам не було б, необхідно зрозуміти одну просту річ: усе зараз вирішується не в Києві, а на фронті. Навіть коли хочеться вовком вити від безсилля, спустошеності та слабкості, нам треба тримати фронт. Поки ми його тримаємо, у нас є шанс і надія на майбутнє. Якщо, не дай Бог, ми його не втримаємо, тоді все вирішить Путін.

– Ви сказали про фронт, його значущість. Знаєте, що найстрашніше? Те, що новини про загибель і поранення наших хлопців у новинах йдуть ледь не наприкінці ефіру. Чому, як ви вважаєте, влада досі називає АТО тим, що є війною?

– АТО, гібридна війна – це все дурниці та прикриття для нашої влади, яка робить бізнес на крові. Проти нас у 1918-20 роках «червона» Росія вела класичну гібридну війну.

Зараз же триває війна на виснаження. Обидві сторони чекають так званих «чорних лебедів», які допоможуть одній стороні та завдадуть значних неприємностей іншій. І це може тривати як мінімум два-три роки.

Так, я розумію вашу тривогу. Так, гинуть наші хлопці. Але, на жаль, вони й гинутимуть. Це війна. Це плата за незалежність. Деякі народи платять за це значно більше за нас.

– Влада брехлива, жадібна і далі за текстом. Але ж не дурна, погодьтеся. Чому ж не спрацьовує інстинкт самозбереження?

– Я не поділяю вашу впевненість у розумності цієї влади. Враження соціально відповідальних і розумних людей вони не справляють. Хіба можна вважати розумним людину, яка, падаючи з високого поверху в прірву, не рятується, а тягне руку до кишені людини, яка падає поряд, намагаючись пограбувати? Розумні люди не поводяться.

– Вони падають, а набиваємо ґулі ми.

– Так, але справа в тому, що влада не завжди відповідає за свій народ, а народ завжди відповідає за свою владу.

Наталія Ромашова