Дмитро Добродомов про корупцію в парламенті та повернення «темників» – відео

Антикорупційний суд розібрався б зі справою Романа Насірова за лічені години, а за призначення на посаду голови Державної фіскальної службі має відповідати СБУ вважає гість Politeka Online позафракційний депутат України Дмитро Добродомов.

– Ви за фахом журналіст, закінчили факультет журналістики Львівського національного університету, багато років працювали в медіасфері. Чому раптом стали політиком?

У мене найкращий друг – журналіст, до речі, працює на «5 каналі». З дитинства товаришуємо. Так сталося, що я постійно був у їхній компанії. Якось під час сесії ми посперечалися, кому важче вчитися й складати екзамени. Я йому пояснював, що їхні гуманітарні дисципліни – дурня, тому вони можуть собі розважатися, а в мене серйозні справи: теорія електричних кіл, вища математика.

– І хто переміг?

– А вони казали, що це елітна робота. Ми посперечалися на стипендію, що я напишу матеріал, а якщо його надрукують у якійсь газеті, то виграю я. Написав матеріал – і його надрукувала дуже молода тоді газета «Експрес програма». Я виграв цю суперечку. Там мене чомусь помітили і запропонували писати далі. Мені це сподобалося, і я почав працювати, 11 років там провів. «Експрес» – найтиражованіша україномовна газета, яка й досі є. Я був першим заступником головного редактора, коли пішов звідти.

– Тобто журналістська кар’єра у вас пішла вгору? Ви ще працювали на телеканалі ZIK.

– Я його створював. З ідеєю першого україномовного телеканалу з акцентом на журналістські розслідування. Насправді це був справжній вибух. Це був 2012 рік, я стояв на сцені Національної опери України імені Тараса Шевченка, мені вручали «Телетріумф», що є найвищою телевізійною нагородою. Тоді я зрозумів, що, напевно, треба завершувати цей етап у житті, та вирішив щодо політики. А після подій Майдану це переконання стало однозначним – треба йти. Хто, якщо не ти? Коли, якщо не зараз?

– Під час вашого депутатства вас намагалися купити? І хто саме?

– Так, кілька разів находили такі пропозиції. Прізвища вам нічого не скажуть. Це, як правило, посередники. На початку моєї каденції були такі спроби при вирішенні кількох кадрових питань. Але після того, як я не лишень відмовив, а і оголосив про це на якомусь з ефірів, ці спроби завершились.

Також такі спроби підкупу відбувалися і під час моєї журналістської діяльності, коли мали дуже серйозні та резонансні розслідування. Пам’ятаю, робили сюжет про спиртових баронів. Якийсь чоловік за невихід цієї програми запропонував $50 тис. І перші слова, які я сказав, коли програма все ж таки вийшла: «Програма, яку ви сьогодні побачите, коштує $50 тис. Саме таку суму запропонували за те, щоб вона не вийшла в телеефір».

До речі, саме за цей телесюжет я отримав премію «Телетріумф». Після цього випадку пропозиції підкупу також припинилися.

– Ви маєте досить високий статус у Верховній Раді – секретар Комітету з питань запобігання і протидії корупції. Через вас намагаються вирішити певні питання, лобіювати чиїсь інтереси?

– Ні. Навіть і не намагалися. Позначилися, вочевидь, попередні спроби. На початку, два роки тому, коли не належав до жодної партії, були спроби перетягнути на той чи інший бік, вступити, наприклад, у «Волю народу» чи «Відродження» з питанням «скажи, скільки». Але це мене не цікавило.

– Тобто тепер, враховуючи минулий досвід, вам і не намагаються більше запропонувати гроші?

– Останнього разу така дивна розмова була перед ухваленням бюджету-2017. Я вважаю цей бюджет ганебним. Наша партія «Народний контроль» голосувала категорично проти, як і до змін щодо Податкового кодексу, що абсолютно неприйнятно і антиконституційно. Ось саме тоді до нас і звернулися як до депутатів-мажоритарників, щоб наша група проголосувала за бюджет, а наші округи отримали б певну допомогу. Цифру назвали в 20 млн грн.

Це, звичайно, не пряма мова хабара. Але, переклавши парламентською, це означає: якщо на округ потрапляє така сума грошей, то депутат має можливість чи через тендери, чи будь-яким іншим способом спрямувати гроші за тими класичним схемами, що діють. І отримати за це фінансовий бонус.

Проте ми проголосували «червоними» кнопками. На жаль, ці гроші не отримали. Кажу «на жаль», бо в нас є куди такі гроші спрямувати на окрузі.

– Відповідно до сайту парламенту, ви 28 разів пропустили засідання без поважної причини, тобто 10% від загальної кількості вашого перебування у ВР. Які насправді були причини?

– Скажу, що десь 5% – це було не те щоб без поважної причини, а через складність самої процедури реєстрації: розписатися, скористуватися відповідною депутатською карткою. Маємо здебільшого у п’ятниці парадокс, коли в залі перебуває до 100 депутатів, а табло висвічує понад 300 осіб. Так ось в такі ігри я не бавлюся, і в моєму разі це були банальні запізнення.

Решта 5% – не встиг доїхати. Наприклад, літав у Чернівці (це приблизно п’ять годин), а назад повертався машиною тими розбитими дорогами, що маємо. Як правило, відвідування парламенту для мене є принциповим поняттям. Так само, як і відвідування наших комітетів.

Зауважу, що є питання до чистоти голосувань. Є депутати з 100-відсотковою відвідуваністю, але щодо їхніх голосувань, то вони в них не беруть участі. Бо насправді їх нема в залі. Розписуються заднім числом, у такий спосіб роблячи собі статистику.

Проблема відвідуваності парламенту шалена. Наприклад, такі дні, як вівторок і четвер, саме для голосування, перетворюються на фарс, кворуму фактично немає. Парламент у період війни виставляє себе посміховиськом. Тому виникає думка, що всі депутати ледарі й нічого не хочуть робити.

– Зараз багато критики виникає щодо НАБУ у справі з Насіровим. Чому НАБУ діяло нібито саме в такий спосіб, коли він був непритомний, а суд прийняв рішення саме вночі?

– Не згідний категорично. Усе було зроблено абсолютно нормально. Єдине що, НАБУ треба подумати над тим, як убезпечити витік інформації. Я власноруч займався оборудками Насірова. Викликали його двічі на засідання, на які він не з’явився. Зокрема, Насіров ігнорував і своє власне керівництво. Дякувати, що міністр Данилюк доповідав про ці неподобства.

Власне, хто такий Насіров? Він є об’єктом «договорняка» між владою і олігархічними групами щодо підголосовування. Був таким собі посередником, зокрема з поверненням ПДВ, часто неіснуючого.

Тому НАБУ вчинило правильно. Ви правильно сказали слово «нібито». Бо потім Інститут кардіології підтвердив, що такого страшного діагнозу нема і він цілком був притомний. Це така собі звична хвороба чиновників: раптом щось – одразу на лікарняний.

– А не могли вони перенести все на понеділок? Щоб не піддавати сумніву дії НАБУ?

– Усе відбувалося правильно. НАБУ прийшло з ордером на обшук ДФС. Це вже Насіров сховався за стінами «Феофанії». Потім з’ясувалося, що в нього є два паспорти – Угорщини і Британії. Щоб його не спіткала доля Клюєва, Онищенка, Чауса, які стрімголов покинули терени країни.

Тому я вважаю, що НАБУ повелося на дуже високому рівні. Я слідкував за перебігом судового засідання, за слідчим, прокурором, які абсолютно гідно поводилися на противагу тим дорогим адвокатам Насірова. До речі, ці ж адвокати ведуть усі справи Онищенка.

Тому, завважу: те, що відбулося, це перша перемога НАБУ. Наша задача проконтролювати, щоб усе це не спустили з коліс, як часто-густо в нас буває.

– Є питання до судді, кажуть, що він зручний для НАБУ, бо на нього є справа?

– Я би не демонізував, що він зручний для НАБУ. Він прийняв відповідні рішення, факт залишається фактом, зокрема завдяки громадському тиску. Маленька, але перемога. Це сигнал для усіх можновладців, топ-посадовців. Дуже важливо, щоб усе це зараз не «розбилося» в суді.

Є питання щодо законопроекту з приводу Антикорупційного суду, який мав би бути в межах нашої судової реформи. Якому уже навіть МВФ виставляє свої вимоги.

– Чому досі його не ухвалили?

– Бо всі бояться, що матимуть долю Насірова. Якби ця справа одразу потрапила в такий незалежний, об’єктивний орган, як Антикорупційний суд, повірте, рішення б було винесено протягом 1-2 годин. Є залізобетонні докази, там не треба нічого особливого крутити, відкладати, не з’являтися на роботу тощо.

НАБУ показало, що воно може бути дійсно незалежним. І самі ці спроби в парламенті щодо аудиту НАБУ, зокрема БПП поставити зовсім іншу людину, свідчать про те, що Банкова надзвичайно схвильована активністю цієї структури. А головне – її результативністю.

– Наприклад, депутат від «Народного фронту» Георгій Логвинський вважає, що були дійсно допущені процесуальні помилки антикорупційними органами, чимало юристів у соцмережах, зокрема, висловлюються аналогічно. Чи може це зіграти проти України, якщо справа розглядатиметься в Європейському суді із прав людини?

– Я не юрист, тому не беруся судити. Проте, якщо б докази не були вагомі, суд не прийняв би того рішення, яке є. Хоча тиск на суд був чималий, зокрема з боку тої ж Банкової. Але краще допустити ці дрібні помилки, ніж ще чекати десять років і нічого не робити.

Щодо ЄСПЛ, то, знаючи висновки лікарів, це не дасть Насірову підстав для виграшу. Симулювати таку серйозну хворобу – інше питання. А ті факти, які вже маємо, наприклад, щодо його громадянства, то це питання до правоохоронних органів. Зокрема, до СБУ, яка мала проводити спецперевірку таких чиновників. Питання до закону про держслужбу, де прямо вказується про заборону обіймати посаду іншим громадянам.

– Згадуючи жарт Коломойського, «в Україні заборонено подвійне громадянство, а потрійне – не заборонено»…

– Є чітка заборона обіймати посади.

– Хто був у складі комісії, яка обирала Насірова? Невже тоді не було відомо про його громадянство, хто його перевіряв?

– Питання наразі до СБУ. Не розумію, чому вона відмовчується, бо це її обов’язок проводити спецперевірку чиновників такого рангу. Це прописано в законі. У нас, на жаль, ніхто не несе відповідальності. Пан Грицак, очільник СБУ, зараз мав би вийти і сказати, чому було провалено таку перевірку.

– Мирослав Продан обійняв на час розслідування посаду голови ДФС. Він фактично є людиною Гройсмана. Чи він підпадає під перевірку СБУ?

– Якщо вже так сталося, Насірова відсторонили, то його обов’язки мав виконувати перший заступник, згідно із законом. Проте до цього заступника є чимало питань. Тому зараз ми наполягаємо, і я серед депутатів, які написали це звернення, щоб було проведено публічний об’єктивний конкурс на цю посаду.

Це обов’язок Кабінету міністрів. Адже є закон про державну службу України. Інша річ – як цей конкурс буде проведено. Після цього резонансного скандалу ми, народні депутати, робитимемо все залежне, щоб процедура відбувалася публічно.

– Як щодо свободи слова в Україні? Бачимо, наприклад, непродовження ліцензії «Радио Вести», закриття студії Савіка Шустера.

– Це є ланки одного ланцюжка. Мене дивує поведінка Петра Порошенка. Бо за часів Януковича він сам був об’єктом переслідування, будучи власником «5 каналу». Він чудово знає, які були «наїзди» на його телеканал.

Він, як президент, сформував економічний блок. Зокрема, очолює корупцію у нашій країні. Намагається сформувати силовий блок, йому там заважає Арсен Аваков. Хоча я поділяю думку, що Аваков заважає правоохоронним органам реформуватися. І тепер у президента виникла проблема з медіа. Своїх потужних медіа немає. Тому вдається до кроків, які можуть свідчити про те, що дійсно нема свободи слова.

Є темники, є «чорні списки» людей, куди, зокрема і мене, не запрошують. Проте мені особисто поталанило, я маю чудові зв’язки в медіа, бо сам очолював канал.