Між Києвом і Москвою: коли в Білорусі почнеться Майдан

– Результати парламентських виборів вплинули на політичні розклади всередині країни?

– Загалом політична конфігурація в Білорусі залишилася незмінною, як і система фальсифікацій. Основні порушення цих виборів – штучне завищення явки виборців, вкидання бюлетнів, непрозорий підрахунок голосів.

Як і раніше місцевих і міжнародних спостерігачів взагалі не підпускали до столів для голосування. Тримали на відстані 3-5 метрів. Результати виборів зазвичай пишуть «зверху», а оголошені офіційні дані суперечать теорій ймовірності і будь-яким математичним законам.

Єдиний нюанс – в парламент цього разу пройшли двоє «умовних» опозиціонерів. Це Ганна Конопацька – представниця Об’єднаної громадянської партії і Олена Онисим – член громадського об’єднання Товариство білоруської мови.

Їхня поява – це частина великої гри із Заходом.

– У чому суть цієї гри?

– Білоруській владі дуже хочеться нормалізувати політичні та економічні відносини з ЄС. Захід теж зацікавлений наблизити до себе Мінськ. Особливо після конфлікту між Росією і Україною. Хоча в Брюсселі не дуже люблять про це говорити, але саме з геополітичних причин ЄС скасував санкції  проти Лукашенка та інших білоруських чиновників. У серпні 2015 року в Білорусі навіть звільнили деяких політичних в’язнів, але ситуація в країні з правами людини і розвитком демократії не поліпшилася.

ЄС не хоче, щоб Білорусь була цілковитим сателітом Росії. Лукашенко, зі свого боку, стурбований тими діями, які Москва застосувала проти України. Тому влада намагається укласти з ЄС хоч якусь базову правову угоду про партнерство і співпрацю. Хоча Брюссель поки що не надто біжить назустріч.

Мінськ намагається отримати доступ до фінансових ресурсів Заходу. Раніше програма Європейського інвестиційного банку була заморожена. За тиждень до виборів – розморозилася. Швидше за все, були досягнуті неофіційні домовленості: ЕС зробив крок назустріч, а Лукашенко з царського плеча дозволив кільком опозиціонерам пройти до парламенту.

В результаті уряд Білорусі отримав доступ до західних кредитів.

– Чи означає це, що Лукашенко покроково відходить від проросійської лінії?

– Від цієї лінії неможливо відійти. Оскільки політична та економічна залежність Білорусі від Росії дуже велика. Москва в одну мить може зруйнувати нашу економіку.

Лукашенко шукає оптимальний баланс. Залишаючись військово-політичним союзником Росії, все ж намагається не спалювати повністю мости з ЄС.

– Яка ймовірність того, що в Білорусі Кремль задіє український сценарій?

– Лукашенко не робить радикальних кроків у бік Заходу. Ніхто договір про Асоціацію з ЄС не збирається підписувати. Тому немає сенсу Росії «брати» Білорусь. Крім того, немає навіть дискусії, що Білорусь міняє умови перебування двох російських військових об’єктів на її території або що вона виходить з Євразійського союзу. Основа відносин з Росією залишається непохитною.

– Важко повірити, що влада не розглядає варіанту можливої агресії Кремля.

– Звичайно, через події в Україні вони стурбовані. Нещодавно прийняли навіть нову військову доктрину. Також розіграли карту – вивели на політичну арену такого собі отамана Миколу Улаховіча (Верховний отаман РОО “Білоруське козацтво”, – ред.), який зараз зайшов у парламент як глава напівміфічної Білоруської патріотичної партії.

Раніше в 2015 році він навіть балатувався в президенти, повністю підтримуючи Лукашенка. Теж неспроста. Білоруська влада врахували “деструктивну” роль так званого козацтва в українському сценарії, і тому вивела у світ самопроголошеного ватажка білоруського зразка, який тепер повністю підтримує курс білоруської влади.

– Який зовнішній вектор політики підтримує більшість громадян?

– Як свідчать останні соціологічні дані, за останній два роки різко зросли проросійські симпатії. В основному – через протистояння між Росією та Заходом. Тут головну роль зіграв вплив російських ЗМІ.

Якщо в 2013 році кількість прихильників проєвропейського та проросійського курсу була приблизно одинаковою, то сьогодні майже 70% громадян підтримують вектор у бік Росії.

– А що говорять про Україну?

– Приблмзно 70% людей вважає, що анексія Криму виправдана. Тут також ключову роль зіграв російський медіавплив. Транслюються меседжі – Путін герой, Росія врятувала Сирію від ІДІЛ. І багато хто цьому піддається.

Щодо війни на Донбасі, то тут думки розділилися. Частина вважає, що це провина Януковича. Відповідно до опитування 2014 року 65,5% людей вірили, що військові дії на Донбасі – це народний протест проти нелегітимної влади і лише 23,2% вважають, що це – заколот, організований Росією.

– Лукашенка вже давно в західному світі охрестили диктатором. Чи погоджуються з цим самі білоруси?

– Є різні думки. Рейтинг Лукашенка останнім часом просів у зв’язку з економічною кризою.Тримається на рівні 30%. Він має свій стабільний електорат – 20%, є опозиційні групи – десь 30%, і майже половина змінює думку в залежності від подій, що відбуваються.

Загального обожнювання, яке було років 10 тому, вже точно немає.

– У найближчій перспективі можлива зміна влади?

– Поки що опозиція не надто популярна серед людей. Немає єдності. У суспільстві відчувається апатія. Мало хто готовий до соціальних протестів і дій щодо дестабілізації режиму. Єдине, що може активізувати людей, – це подальша економічна деградація. Якщо опозиція запропонує людям  єдиного цікавого кандидата, то народ може за ним піти.

– Невже навіть підуть за такого лідера на Майдан?

– Після подій в Україні білоруси переосмислили саму концепцію Майдану. Їм не подобається насильство в будь-якій формі. Тому говорити про майданну революцію в Білорусі складно.

Протестний настрій у нас значно нижчий, ніж в українців. Якщо суспільство широко підтримуватиме опозицію, то владі доведеться йти на якісь поступки. Можливо, включить навіть опозицію до складу виконавчої влади. Однак це все в перспективі, а поки що таких «подарунків» від Лукашенка не варто очікувати.

Романія Горбач