Чотири причини не радіти перемозі Макрона – лектор з Гарварду

Перемога помірного і антикремлівського кандидата у Франції не свідчить про поразку популізму в Європі

Таку думку на сторінках Slate висловив лектор з державних питань в Гарварді Яша Монк, передає Politeka.

Автор навів чотири причини, які змушують інакше поглянути на президентські вибори у Франції та їх результат.

«По-перше, існує очевидний, але упущений багатьма факт, що недільні вибори – найбільший електоральний успіх за всю довгу історію французьких ультраправих, – пише він. – Коли батько Ле Пен Жан-Марі Ле Пен боровся з Жаком Шираком у другому турі президентських виборів 15 років тому, він отримав тільки 18% голосів. Марін Ле Пен приблизно подвоїла цей результат. І, на відміну від Сполучених Штатів, де найпотужнішу підтримку Трамп отримав від більш літніх виборців, підтримка Ле Пен був найактивнішою серед молоді, коли вона отримала 44% голосів французьких виборців у віці до 25 років».

По-друге, на думку Монка, вибори показали, що стабільність ліберальної демократії залежить від здатності поміркованих партій як лівих, так і правих висувати сильних кандидатів. Він нагадав, що провладні лівоцентристи у Франції висунули недосвідченого прихильника жорсткої лінії, правоцентристи висунули кандидата, який, як виявилося, відправив сотні тисяч доларів у кишені своєї сім’ї. Тому для того, щоб Ле Пен не змогла заповнити електоральну діру, знадобився Емманюель Макрон, додав експерт.

Третьою причиною він назвав злом серверів штабу Макрона і публікацію листування, яка завдала шкоди, оскільки з’явилася за кілька годин до «дня тиші». Монк вважає, що як і в США, «сили, які намагаються підірвати ліберальну демократію на Заході», мають широкі можливості відточувати свою «розуміння політичної динаміки», тобто результативніше втручатися у вибори, а майбутня шкода буде в рази більшою, ніж у США.

По-четверте, лектор з Гарварда вказує на необхідність чітко визначити причини зростання популізму, які привів до перемоги таких людей, як Трамп.

«За останні десятиліття рівень життя більшості простих громадян застопорився як в Північній Америці, так і в Західній Європі. Країнам по обидва боки Атлантики доводилося мати справу з високим рівнем імміграції, долаючи глибоко вкорінену расову нерівність, яка забезпечувала привілеями білих, – пояснює Монк. – Водночас вони стали свідками зростаючої прірви між багатими міськими центрами і застійної периферією, якою все більше нехтують. Щоб зупинити зростання популізму, помірні політики повинні будуть знайти відповіді на ці серйозні виклики».