Ким стануть діти крадіїв?
Багато хто про Київ, от і я вирішив. Насправді столицю затоплювало і раніше. Були випадки, коли плавав увесь Поділ, а вода водоспадами стікала в Дніпро. Хай там як, а це — стихія.
У мене інший приклад. У 2001 році в Київ із показовими виступами приїхала команда Формули-1 «Макларен». Вимоги до дорожнього покриття у цих машин божевільні: образно кажучи, болід переїжджає через сірник – і підстрибує.
Фахівці «Макларен» усе вивчили і дали добро на проведення свого шоу на Хрещатику — від Бессарабки до Майдану Незалежності. У 2008 році таке саме шоу на Хрещатику провела формульна команда «Рено». Сьогодні на Хрещатику в мене навіть паркетник знаходить нерівності.
Тобто за цей час технології укладання дорожнього покриття покращилися, а якість доріг у столиці погіршилася.
І це не тому, що Віталій Кличко — якийсь взагалі тупий або ні до чого, крім як давати й отримувати в голову, нездатний. Йому просто нецікаво. Нецікаві йому всі ці ваші каналізація, комуналка і бурульки з даху.
Тому він із видимим полегшенням передоручає всю цю «мутотень» своєму оточенню. А сам із задоволенням займається іншим. Я, наприклад, зустрічався з Віталієм при прийманні комунального пляжу в Гідропарку, біля фізкультурного містечка: навколо спортсмени і пляжні рятівниці в купальниках, очі у мера горять, із людьми спілкується вільно, орел і красень.
А цього часу його заступники з такими самими блискучими очима пиляють міський бюджет.
Бо не вірять в Україну, в її майбутнє, її успіх. Бо мають намір хапнути і звалити. А з грошима, як їм здається, їх приймуть скрізь, і ось воно — щастя.
Не приймуть. Навіть Абрамовича з його мільярдами і “Челсі” не прийняли. До того ж їхні діти або онуки, які виросли в тамтешньому законослухняному суспільстві, стануть зневажати своїх дідів чи батьків за те, що вони — крадії. Ну, або молодше покоління піде стопами старшого – і теж стане злодіями. І їх таки посадять надовго.
Про касові розриви у кабмінівських головахДо речі, та сама історія з “нецікаво” напевно станеться, якщо на виборах ми оберемо президентом когось із шоубізу, хто не пройшов хоч якусь попередню адаптацію у владі.
Після творчої свободи людину в підлому адміністративному світі почне нудити і ковбасити. І вона цілком може передоручити країну тим, кому це цікаво, на відміну від президента, який звик до концертних овацій і обожнення публіки.
Олександр Кочетков, аналітик і політтехнолог