Реформа державного екологічного контролю не має посилювати регуляторний тиск на бізнес

У середу, 17 березня, Екологічний Комітет ВРУ розгляне доопрацьовану версію законопроєкту №3091 про державний екологічний контроль, пише ЕВА.

Документ забезпечує передумови для ліквідації Держекоінспекції та створення нового органу, що здійснюватиме державний екологічний контроль. В основі – ризик-орієнтований підхід.

Так, у новій редакції законопроєкту було враховано наступні критичні зауваження для бізнесу:

1. Планові та позапланові перевірки здійснюються в робочий час відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства.
2. Визначено, що під час позапланової перевірки, інспектуються лише ті питання, які стали підставою для її проведення.
3. Уточнено механізм проведення нового заходу державного екологічного контролю – рейдових перевірок, які можуть здійснюватись виключно щодо фізичних осіб.
4. Виключено повноваження органів державного екологічного контролю зупиняти діяльність підприємств без рішення суду.
5. З-під дії законопроєкту виключено контроль за дотриманням вимог ліцензійних умов, що прибирає дублювання функцій з іншими органами.
6. Надано фінансово-економічне обґрунтування реформи державного екологічного контролю та передбачено заходи з підвищення мотивації представників контролюючого органу.

Окрім цього, законопроєкт прагне вписати принципи екологічного контролю в ієрархію чинного законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Водночас, у тексті документу містяться неоднозначні положення, що ще більше зарегульовують природоохоронну галузь та не підтримуються бізнесом:

1. Можливість застосування правил міжнародних договорів, які ратифікувала ВРУ. Такі положення можуть бути не адаптовані в українське законодавство, а відтак створюють поле для подвійних трактувань та тиску.
2. Перевірка може відбуватись на підставі звернення органів досудового розслідування в рамках кримінального провадження. Це положення значно розширює підстави для позапланових перевірок, які виходять за межі природоохоронної сфери, а також може нести потенційні репутаційні втрати для підприємств.
3. Пропонується запровадити 4-ступеневу градацію підприємств в залежності від ступеня ризику на довкілля – від «найвищого ступеня ризику» до «незначного». Хоча, на даний момент у діючому законодавстві передбачається триступенева система класифікації. На думку бізнесу, це може сприяти суб’єктивному підходу щодо визначення періодичності проведення перевірок та упереджено скорочувати строк повторної перевірки контролюючим органом. У ЄС повторні перевірки можуть здійснюватисьне частіше ніж раз на 6 місяців.
4. Дублюються повноваження Морської адміністрації та Держекоінспекції, що суперечить одному із принципів державного нагляду (контролю), визначених статтею 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
5. Повертається необхідність узгоджувати технологію перевантаження вантажів підприємствами морської галузі з інспекторами з охорони довкілля. При тому, що необхідність такого узгодження була нещодавно скасована Постановою Кабміну з метою лібералізації та спрощення ведення комерційної діяльності на території України.
6. Законопроєкт не узгоджується із Законом України «Про внутрішній водний транспорт» від 03.12.2020 року № 1054-IX, який набуде чинності 01.01.2021 року в частині термінології.
7. Законопроєктом дублюються положення щодо відбору проб та проведення їх аналізу відовідно до ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища».
8. Законопроєкт позбавляє судновласника права надати забезпечення морської вимоги та уникнути затримання і подальшого арешту судна, що є порушенням міжнародних договорив України.
9. Контролюючі органи матимуть право зупиняти, оглядати, а також тимчасово вилучати будь-які транспортні засоби (в тому числі судна, кораблі), які можуть, на їхню думку, бути причетні до порушення природоохоронного законодавства.
10. Наказ про перевірку підприємства може містити як назву компанії, так і тільки адресу, за якою виявлено порушення. Фактично, це дає підстави здійснювати перевірку одразу декількох компаній, якщо у них спільна адреса.
11. Використання у якості підстав для перевірки звернень фізичних осіб про порушення, спричинена шкода від якого не доведена. Це може призвести до блокування роботи підприємства у зв’язку із заздалегідь неправдивими скаргами. Тому обґрунтованість та наявність фактичних доказів такої шкоди обов’язково має бути передбачена у законопроєкті.
12. Санкціонування за створення перешкод посадовим особам (недопуск). На думку бізнесу, це звужує можливості для реалізації права підприємств не допускати інспекторів до перевірок, якщо на те є законні причини, наприклад, неправильно заповнені документи, непред’явлення документів, тощо. Відтак, пропонуємо уточнити, що мова йде саме про незаконну або безпідставну відмову у допуску.
13. Звільнення органів держекоконтролю від сплати судового збору, якщо позов подає бізнес, наприклад, оскаржуючи результати перевірки. Такий підхід порушує рівновагу можливостей держави та підприємств.
14. Забезпечення встановлення систем автоматичного моніторингу протягом 6 місяців після набуття чинності законопроєкту. Це положення вже передбачено законопроєктом №4167.
15. Чітко визначені повноваження та обов’язки як контролюючих органів, так і суб’єктів господарювання. При цьому відповідальність за їх невиконання передбачено тільки для підприємств. Відтак, слід також встановити норму про відповідальність перевіряючих за втручання в роботу бізнесу.

Бізнес звертає увагу, що положень, які не підтримуються спільнотою – чимало. Тож Європейська Бізнес Асоціація звертається до Парламенту та Уряду з проханням врахувати зауваження бізнесу та сприяти розробці якісної та комплексної природоохоронної системи, аби після реформи ми отримали ефективний орган, а не бюрократичного гіганта, основна мета якого – тиск на бізнес.