Ольга Богомолець про нестачу медикаментів та приречених під будівлею МОЗ людей

Що відбувається з українською медициною – і чому хворіти тепер краще вже ніколи, розповіла гостя Politeka Online Ольга Богомолець, народний депутат України, доктор медичних наук, професор, голова комітету з питань охорони здоров’я у ВР

Щодо закликів звільнити Уляну Супрун та конфлікту між комітетом та МОЗ

Слово “конфлікт” у цьому контексті абсолютно неприйнятне. Це спроба МОЗ перевести проблему, яку необхідно вирішити, в площину конфлікту між депутатами та міністерством.

Уже четвертий тиждень під МОЗ у наметах живуть десятки людей. Це звичайні люди, родичі онкохворих людей, які потребують трансплантації кісткового мозку, для яких це питання життя чи смерті вже сьогодні. Це дружини молодих чоловіків, матері дітей, діти матерів. Вони ночують під МОЗ.

Проблема полягає в тому, що міністерство не проплачує лікування цих людей за кордоном та не вирішує проблему їхнього лікування в Україні.

Міністерство має роз’яснення від Мінфіну, що є понад 100 млн, які вони не використали на розвиток програми з транспортування. Тобто вони можуть усередині міністерства без додаткових рішень ці гроші використати на лікування людей за кордоном.

У міністерстві не зробили нічого, навіть не виходили до людей у наметах три тижні, заходячи до міністерства через чорний хід.

Ми зверталися до них, щоб вони вирішили цю проблему. Ми зробили все можливе, звернувшись до Мінфіну та отримавши це роз’яснення.

У матері на руках дитина, яка помирає, а у міністерства при цьому є гроші на її лікування, інші гроші в Білорусі.

З одного боку, МОЗ не хоче використовувати гроші на трансплантацію за кордоном, а з другого – не робить нічого, щоб можна було проводити трансплантацію в Україні. Це цинічний і брутальний злочин проти народу України.

У соціально справедливій державі не має бути черги на лікування онкохворих дітей. Такого немає в жодній цивілізованій країні.

Ми можемо робити трансплантацію кісткового мозку від неродинного донора сьогодні в Україні, але не робимо, бо міністерство закриває Центр трансплантації, референсну лабораторію під егідою реорганізації, бо лікарі кажуть міністерству правду, що ліків немає, тому що МОЗ не робить поставки.

Такого цинічного ставлення до життя та здоров’я людей не було за жодної влади. МОЗ має за це відповісти. МОЗ має зробити:

• Перерозподіл усередині міністерства, щоб врятувати життя людей, які помирають;
• Зробити все можливе, щоб трансплантація кісткового мозку від неродинного донора відбулася вже цього року. Для цього потрібна процедура перевезення донорських клітин через кордон.

За законодавством це не лише можливо, а обов’язково потрібно зробити. За два роки ситуація стала гіршою.

Є рішення Рахункової палати, яка оцінювала лікування за кордоном у 2016 та 2018 році, де чітко прописано, що за цієї влади стало гірше.

За 150 тис. євро можна зробити одну операцію в Білорусі, три – в Україні. Черги не буде, фонди не матимуть збирати всім світом у Фейсбуці копійки, щоб врятувати дитину. Для цього потрібно, щоб міністерство включилося та почало працювати.

Гроші є, але МОЗ не перерозподілило їх з одного рахунку на інший, не створило документ, який дозволяв би стовбурові клітини привозити в Україну, не зробило реєстр донорів тощо.

Постачання медикаментів – це ще один верх цинізму. За постановою Кабміну, відповідно до звернення МОЗ, держава виділила 6 млрд гривень на закупівлю медикаментів за державною програмою. Їх вивели з країни ще минулого року.

Постачання в регіони за минулий рік – 50-60%. За 2018 рік узагалі нічого немає.

Постачання відбуваються через 18 місяців після повної передоплати. Спочатку виводяться гроші, а потім начебто дешевше поставляються медикаменти. Це дуже віртуальна економія, бо людям від цього гірше, весь цей час їм немає чим лікуватися.

В Охмадиті на мільйони гривень лежать у карантині медикаменти, які не можна використовувати, бо вони прийшли вже з простроченим терміном придатності.

Влада про все знає, але закриває на це очі. Я вірю, що влада зміниться.