Андрій Герус про підвищення тарифів та компроміс із МВФ

– Чи зможуть українці платити додаткових 60% до чинних комунальних тарифів уже з весни цього року?

– Цього не буде. Тому не варто обговорювати такі страшні цифри. Зараз тривають дискусії, в яких є варіанти зростання від 0% до 60%. Уряд та прем’єр-міністр хотіли б, щоб не було цього зростання, зняти це питання з порядку денного, бо політично так значно легше.

– Це ж вимога МВФ.

– Зараз немає чітких і однозначних умов. 60%, які обговорювали протягом останнього тижня – одна з пропозицій «Нафтогазу» на цей рік. Думаю, що не буде затвердження цього плану.

Діалог із МВФ є не для того, щоб зробити математичне підвищення, а для того, щоб знайти якусь нову формулу, погодити її, а потім жити й діяти відповідно до неї. Вона даватиме трохи нижчу ціну, ніж стара формула.

Раніше «Нафтогаз» увесь газ закуповував у Європі, а тепер 4-5 млрд закуповуватиме у «Газпрому» на східному кордоні України. Там нижча ціна.

Якщо зараз є ціна «словацький хаб плюс доставка в Україну», то буде просто ціна хабу, якщо купуватимемо у «Газпрому», тобто не будемо платити за доставку. Якщо є можливість купувати газ дешевше, то варто цю формулу переглянути. Основна дискусія буде щодо формули та щодо того, як і коли цю формулу застосовувати.

– Це дискусія всередині України?

– Це дискусія між урядом та МВФ. Вона непроста.

«Нафтогаз» – суб’єкт господарювання, тому зобов’язаний виконувати постанови Кабміну. Визначатимуть, за якою ціною «Нафтогаз» продаватиме свій газ.

Зовсім нещодавно в новинах з’явилася нова версія домовленостей між урядом та МВФ, яка передбачає, що ціна буде щоквартально збільшуватися на 2-3%, а сумарно зросте приблизно на 16% до 2021 року.

– Це означає, що уряд дещо відступив у підвищенні тарифів?

– Уряд ніколи й не хотів підвищувати ціну на газ зі зрозумілих політичних причин. Це може нашкодити рейтингам. Шукає варіанти, як можна досягти домовленості з МВФ. Макроекономічна допомога від МВФ є справді важливою, кредити фонду є практично найдешевшими в світі.

Україна цього та наступного року має повернути дуже багато зовнішніх кредитів, тому допомога МВФ критично важлива.

Уряд намагається знайти версію, на яку може погодитися МВФ, яка передбачатиме мінімум політичних ризиків. Версію про поступове підвищення цін уряд, мабуть, вважає компромісом. Чи погодиться на це МВФ? Поки що відповіді на це немає, бо ця версія з’явилася лише нещодавно. Це не є фінальним рішенням, найімовірніше. Точаться суперечки, як задовольнити МВФ та не мати політичних негативів.

– В Україні населення платить менше, ніж промисловість. У всьому цивілізованому світі є ринкові тарифи як для населення, так і для промисловості. Хто більше купує, той платить менше. У нас таке можливо?

– Очевидно, що до будь-якого підвищення тарифів люди ставитимуться негативно. Чи є в людей довіра, що гроші витрачаються на потрібні речі, ефективно інвестуються? Якщо довіра є, навіть якщо рішення не дуже подобається, підвищення сприймається. Якщо довіри немає – рішення не подобається, не сприймається, викликає обурення.

Тарифи варто піднімати з огляду на кредит довіри, який є політичним капіталом у влади. Сьогоднішня ситуація пов’язана з тим, що довіри досить мало, тому кожне таке рішення є болючим та викликає величезний резонанс.

Населення зможе платити однаково з промисловістю або більше, ніж промисловість, якщо стане вдвічі багатшим. У сьогоднішніх реаліях, якщо підвищити ціну для домогосподарств, можемо отримати дуже серйозні фінансові негативні наслідки, навіть не політичні. Зросте кількість субсидіантів. А вони не зацікавлені ефективно споживати газ. Відповідно, зниження споживання не буде. Всі платники податків покриватимуть таке неефективне споживання газу.

Субсидіанти не завжди зацікавлені в легальних «білих» зарплатах, з яких треба платити податки. Вони схильні й надалі отримувати доходи в конвертах, щоб залишатися на субсидіях.

Окрім того, в бюджеті може не вистачати коштів на вчасне фінансування цих субсидій у повному обсязі. Не вистачає грошей, щоб реалізовувати інвестиційні програми, мережі ремонтувати тощо.

У Києві нещодавно була ситуація, коли половина Печерська кілька днів була без тепла, бо прорвало теплотрасу. Це теж впирається у фінансові питання.

У кожній ситуації є плюси і мінуси. Треба уважно рахувати всі мінуси, які можуть виникнути при ухваленні певних рішень. У держави постійно є заборгованість із фінансування субсидій. Вона була і минулого року, лише наприкінці якого закрили більшість субсидій.