Олександр Антонюк про держзраду Януковича та маніпуляції захисту

Політичну оцінку Януковичу країна дала. Я прикро вражений стороною обвинувачення, позиціями свідків. Моя позиція збігається з офіційною: це зрада. Однак у суді бачу нечітку риторику, нечітку постановку питання. Свідчать «на відчепися», щоб не сказати нічого зайвого, аби не потрапити у цей процес. Це я спостерігав, зокрема, за Валентином Наливайченком. Не завжди впевнена інтонація, сухі відповіді. Лінія захисту Януковича ці психологічні моменти вже прощупала, вони починають грати в емоції.

Серія запитань адвоката з лінії захисту не має стосунку до справи, але має оцінку. Він кидає репліку: «Як ви можете пояснити, що за часів Януковича був мир у країні, Крим був поруч?» Це політичні заяви, які він робить для того, щоб накрутити свою цитованість у російських та іноземних ЗМІ, а відповідно – закласти в інформаційному просторі потрібну дискусію.

Окрім судового процесу, бачу потужну гру в політтехнологію. Закладають певні сенси, інформаційний простір нашої країни починає заходити не завжди в потрібний нам дискурс, підсилюючи ту чи іншу політичну платформу та послаблюючи, наприклад, таких учасників, як Валентин Наливайченко.

Можливо, проблема в команді, яка взяла на себе повністю відповідальність у 2014 році, а точніше – управління. Це конкурентне політичне середовище. Турчинов – це «Народний фронт», Тенюх – «Свобода», Наливайченко – «Справедливість». Вони між собою конкурують. У їхніх заявах помітне перекладання відповідальності один на одного.

Припускаю, що до викликів, які тоді постали перед Україною, вони точно не були психологічно готові. Зокрема, до анексії Криму та військових дій. Звідси й паніка. І зовнішній світ не підтримував на той момент відсіч. Будь-яка подія – і відразу телефонували Меркель, у Вашингтон тощо. Тобто не були готові ухвалювати рішення самостійно. Була відсутня стара школа, яку представляв попередній істеблішмент: Кучма, Кравчук та інші.

Лінія захисту натякає, що це був переворот, вони намагаються знайти юридичні зачіпки. Хоча переворотом це не можна назвати, бо на той момент був єдиний легітимний орган – Верховна Рада України. Турчинов виконував обов’язки президента, будучи головою парламенту. Тоді він був і народним депутатом. Мали місце процедури, які не були передбачені на той момент Конституцією. Було протистояння між інституціями, протистояння на Майдані, суспільство жило в стресі. У цей момент гарант Конституції залишає країну. Він нічого не зробив для того, щоб заспокоїти суспільство та не дозволити кровопролиття. Політична доцільність була і з їхнього боку, контролювалася Росією.

Із позицій держави є що сказати лінії захисту. На момент участі в процесі варто забути, що ти один із політиків, які між собою конкурують. Їхнє основне завдання – згадати, що вони представляють країну як управлінці, легітимні посадові особи, політичні постаті. Вони мають керуватися не власними рейтингами, а тим, як вони представляють державу в кризовий момент, який триває з 2014 року.

Чи може цей суд стати майданчиком для передвиборчої кампанії? Будь-який публічний захід можна використати як «за», так і «проти». Це історія, яка формує сьогоднішні реалії.

Спекулювати на рейтингах не варто. Це питання моральності та відповідальності. Сьогодні бачимо, як інформаційно активізувалися представники «Партії регіонів». Нещодавно на одному з телеканалів виступала одіозна Олена Бондаренко. Перед тим був Портнов.

Олена Бондаренко поводиться як колаборантка. Але у нас відсутній закон про колабораціонізм, юридично ми її не можемо притягти до відповідальності. Це лише суб’єктивне політичне трактування чи осуд. На превеликий жаль, у суспільстві такі люди мають підтримку. Цим скористаються або одні, або інші. Деякі доволі активні політики розповідають: «Они предали Крым», тобто роблять вкидання. Я схиляюся до думки, що не готовий політичний клас, «покоління комсомольців», ухвалювати радикальні державницькі рішення.