Микола Томенко про президентські вибори та українську мрію

Є багато незвичних проектів. З мережею бібліотек зробили проект, як поводитися на дорогах. Це цикл занять для дітей 1-4 класу про правила дорожнього руху. Ми залучаємо їх через популяризацію брелоків, які відбивають світло. Всі, хто беруть участь у нашому конкурсі, а це майже шість тисяч дітей, які намалювали малюнки про своє розуміння правил дорожнього руху, отримують від нас патріотичні флайтери, які у вечірній час роблять їх світлячками. Цих дітей видно на дорозі.

Про українського президента

Цей рік наша політична команда хоче присвятити проекту «Український президент 2019». Я дивуюся часом через різні акції та виступи у Верховній Раді про дострокові вибори президента цього року. Річ у тім, що офіційно президентський виборчий процес починається у 2018 році. 90 днів – це 31 грудня 2018 року. Я не розумію правових механізмів, як це можна зробити. Мій підхід такий: треба не говорити, а готувати чесні й демократичні президентські вибори, щоб вони не мали наслідком війну всіх проти всіх, Майдан чи Коліївщину, не дай Боже. Суспільству треба в цивілізований спосіб виправити помилкову тактику, діяльність Порошенка та його команди. На сьогодні Порошенко, Гройсман, Яценюк, Парубій, тобто всі вожді країни, мають близько 80% недовіри. Як можна говорити про реформи?

Ми пропонуємо на цьому етапі не артикулювати питання кандидата в президенти, а акцентувати на демократичних правових підставах для виборів президента. Як на мене, треба нарешті узаконити парламентсько-президентську республіку, щоб не було спокуси від неї відступати. Не треба змінювати Конституцію. У нас досі не узаконена парламентська коаліція та опозиція. У регламент треба повернути статті, які завжди були, про коаліцію та опозицію. До того ж необхідний закон про Спеціальну слідчу комісію. Процедуру імпічменту можна розпочати на підставі двох статей Конституції та закону про Спеціальну слідчу комісію. Є багато запитань до чинного закону про вибори президента, наприклад, про фінансування, підрахунок голосів. Венеціанська комісія років п’ять тому запропонувала нам уточнити ці речі, це треба зробити.

Центральна виборча комісія, як то кажуть, на голову не лізе. За Януковича та Кучми не було такого хамства щодо нас. Направити в ЦВК 11 чи 12 помічників народних депутатів БПП та Народного фронту – це плювок нам у обличчя. Невже серйозних юристів, адвокатів, самостійних людей у нас немає. Я змінюватиму політику, впливатиму на неї, а не підраховуватиму голоси. Моє завдання придумати рамку, щоб ЦВК правильно підраховувала.

Коли ми були в опозиції до Януковича, було 50 на 50 – опозиція та влада. Статус опозиції треба легалізувати, бо, згідно з законом, фракції пропонують, президент подає у ВР, а Рада голосує. Вся опозиція має бути представлена на 50%, тоді є довіра. Мінімум половина кандидатів мають представляти опозицію, тоді є баланс інтересів, не буде фальсифікацій.

Ми вже маємо більш-менш демократичні інститути. Повинні обирати президента, а не в Москві, Варшаві чи Вашингтоні його призначати. Це має бути людина, яка тут живе, діти якої тут навчаються, тут лікується, відпочиває. А нам пропонують, щоб він приїхав на три дні в Київ, а далі поїхав у Німеччину гроші заробляти, в Америку до родини.

Янукович, наприклад, телефонував Путіну. Коли посол США агітує, наприклад, за Ющенка, а інших кандидатів називає поганими, це не нормально. Зараз в Америці навчають кандидата у президенти. Гуманітарна допомога визначає, як керувати країною. Має бути національна гідність та честь українців. Треба в Україні шукати кандидатів у президенти. Посол США, наприклад, має забути про свою участь і мовчати. Працюйте з тим президентом, якого ми обрали.

Концепція Порошенка хибна, бо він вирішив, що українці борються та віддають життя за те, щоб бути в Євросоюзі. Як він сказав, європейська мрія – наша національна ідея. Я не погоджуюся. Наша мрія – мати успішну країну, а не бути сировинним придатком Росії чи ЄС. Ми мусимо бути реалістами та прагматиками. Не в ЄС вступати треба, а Європу в Україні будувати.