Золота курка

Прем’єр Гройсман по-дитячому несподівано дізнається про існування великого держборгу, який кайданами висить на економіці. А в цей час найсолодший «курячий друг» уряду Юрій Косюк скромно так отримує чергові кабмінівські 187 млн ​​грн дотацій.

Косюку більше всіх треба. Курки ж бо сильно голодують. І не вся ще Європа забита… косюківськими «філе на кісточці».

Щоб було зрозуміло. Дотації – це безоплатне і безповоротне годування бюджетним ресурсом обраних. Як правило, годують дрібних і середніх виробників.

Особливо з довгими і малоприбутковими виробничими циклами. Але точно не найбільших і монопольних гравців. Так ось, Косюк ідеально пожирає майже весь дотаційний ресурс, перетворюючи ще одну фундаментальну галузь в щось безглузде.

Гаразд, обійдемося без економічних дискусій. Тому що «Косюк» – це не про економіку. А про узаконений паразитизм. У нас реалізований самобутній «держкапіталізм», головне завдання якого НЕ розвивати ринки, але дозволити легалізувати доходи вузькій групі ушлих хлопців.

Легалізація, по-перше, вкрай важлива для них через різке посилення антикорупційних законодавств в європейських країнах. А жити-то, яхтитися, харчуватися доводиться там. По-друге, легалізація легко проходить через високі зарплати / премії в держсекторі або через держдотації для правильного бізнесу.

У чому сенс підтримки Косюка? Ні в чому. Великий приватний інвестор інвестує свої гроші в реконструкцію свого ж підприємства. Але держава компенсує йому все це. На виході отримуємо відсутність реальних інвестицій, об’ємний мінус в бюджеті і ідеальні 187 чистих млн у Косюка.

Зрозуміло, частину грошей «курячий друг» реінвестує в… різні політичні програми д-дуже популярних хлопців.

А взагалі в цих «урядових програмах» мені особливо подобається їхня неймовірна наївність – адже навколо всі тупі і тому зовсім не розуміють, що до чого.

Якщо ви хочете стимулювати розвиток галузевої конкуренції, то почнете субсидувати невеликі фермерські господарства. Якщо у вас надлишок сільгосппродукції, ви просто почнете викуповувати її з ринку. Розробивши під це спеціальні соцпрограми. Якщо у вас наростаючий дефіцит платоспроможності, то ви будете стимулювати споживчий попит знову ж різними адресними соціальними програмами.

Але чого точно не будете робити, так це вливати ярди гривень у високоприбутковий супербізнес курячого друга. Більш того, ви спробуєте нав’язати йому конкуренцію, різко здешевшивши і спростивши вихід на ринок зовнішніх гравців / інвесторів.

Стоп. Це занадто складно для талановитих менеджерів Володимира Гройсмана. Їм значно зрозуміліше, що таке бюджетна дотація в обмін на конкретний пухкий конверт до власної кишені. Так що, нам потрібно ще більше «курячих урядових» програм. Держбюджет ж бо криком кричить про своє бажання піти через посередника Косюка в ресторани Ніцци або Монако.

Михайло Подоляк, політтехнолог