Стінка на стінку

Хресна хода? Формально – так. Навіть двічі – спочатку Московський, а потім Київський патріархат.

Красиві примиренські гасла. Естетика божественної любові. Але насправді це лише… ще одна спроба однієї величезної групи пограти радикальними м’язами перед не менш величезною групою.

«Ану дивіться, скільки нас. Обережніше там. Адже ми і кусатися вміємо!».

Найпростіші завдання. Мобілізувати прибічників. Накрутити ворогів. Розпочати наступний етап медійно-ідеологічної війни. Коротше, все як завжди.

Кажете, що у нас немає об’єднувальної «національної ідеї»? Невже? Ось же вона. Незмінна у своїй потворній красі й абсолютно унікальна національна ідея – нескінченна масова бійка. Стінка на стінку. Ульотний мордобій. Із будь-якого приводу.

Хоче того хтось чи ні, але у нас таки є дві України. Дві абсолютно різні України, які майже не перетинаються. Які зовсім не вміють між собою домовлятися. Категорично не хочуть домовлятися. І не будуть поки домовлятися.

Кожна з цих «Україн» бачить свою країну зовсім інакше, без компромісних перетинів, тому катастрофічно нетерпимо ставиться до іншої сторони. І шукає будь-яку можливість, щоб побити, принизити, образити, придушити опонента. За будь-яку ціну. Максимально болісно і резонансно.

А кожен публічний захід – подібно до нинішніх Хресних ходів до 1030-ліття Хрещення – так чи інакше чорнушно міфологізується і демонізується. За великим рахунком кожен захід ініціюється лише з однією метою – створити войовничий движ.

Усе, що нині робиться публічно, робиться винятково заради провокації. Бий, біжи, кричи гасла, звинувачуй…

Чи можемо ми на такому розкольницькому тлі про щось істотне домовитися? Чи можемо ми обговорити якісь системні загальні правила?

На жаль, поки ні. Бо лідери кожної з цих «Україн» спроможні заробляти свої репутаційні бали лише на спекуляції/провокації/мордобої. І на примітивному заграванні. Або з проросійською, або з ultra-патріотичною частиною безликих, але агресивних гравців…

У настільки войовничій атмосфері будь-який творчий порядок денний абсолютно не продається.

А ось великі движі, бійки та скандали ідеально відволікають увагу від… заробітків на хаосі.

Хресна хода – і одразу ж ремонт дощової каналізації на столичній Лівобережці за 190 млн грн. Перше (хода) масштабно піариться. Друге (повторний дорогий ремонт уже відремонтованого) проходить непомітно. Ідеальна технологія для бюджетних злодіїв.

«Створюй движ і кради!» З цього порочного порядку денного поки немає виходу. Цикл класичних войовничих популістів ми повинні прожити до кінця.

Ба більше, обидві ці войовничі групи зовсім не залишають нам місця для нейтральної позиції. Кожна тягне в свій бік. І якщо ти не долучився до конкретної сторони, отже, ворог. Що там розповідають про розкол і розкольників?

Михайло Подоляк, політтехнолог