Про технологічне лідерство, або США vs Німеччина

За всієї очевидності факту мало хто звертає увагу на те, що передові технології світового рівня в Третьому Рейху (нехай це були військові технології) були на значно вищому рівні, ніж тепер у демократичній Німеччині.

А саме ідеологія технологічного розвитку, але не Меркель і Драґі (з програмами кількісного полегшення від ЄЦБ) визначатимуть, чи зможе Німеччина конкурувати зі старими і новими технологічними країнами.

Німеччина ці перегони з 1945 року однозначно програє, якщо порівнювати з США чи Японією (і не лише з ними). Навряд чи американці більш напружено працюють, ніж німці, але графіки макроекономічних показників США, починаючи з 1990-х рр. злітають угору, а в Німеччині вони теж йдуть вгору, майже паралельно щодо американських, але помітно нижче. Чому?

Імовірно, значною мірою тому, що за цей час у США відбулися революція dotcom, зростання інформатизації та датифікація, біотехнологічна революція, стрибкоподібно збільшилося виробництво роботів та іншої техніки XXI століття, відбулася сланцева революція тощо.

Практично у всіх галузях постіндустріальної економіки США були і є технологічними лідерами, тоді як Німеччина зосередилася на лідерстві в пізній індустріальній економіці. Ось це, на мій погляд, і зумовило відрив США.

Думаю, надалі відрив зростатиме не лише порівняно з іншим світом, а й з Європою, зокрема з Німеччиною. Вони почнуть також відносно відставати, як Китай почав відставати від Заходу з XVI століття.

Мабуть, європейці втомилися від історії (за Фукуямою), і на підошвах своїх черевиків Вернер фон Браун вивіз із Німеччини до США прагнення до наддосягнень у високих технологіях.

Європа зараз являє собою богадільню, де населення, що стрімко старішає, хоче безбідно жити до глибокої старості.

І ледь не всі технології присвячено практично лише цьому. Але не революційним технологічним проривам.

В’ячеслав Бутко, економіст, керуючий партнер інвестпроекту Thomson & French