Політичне споживацтво громадян

Шановний Олександр Кочетков написав чудовий показовий текст про кандидатів у президенти, рейтинги і гроші. Чудовий, бо написано чесно, точно, лаконічно. Показовий, бо цей текст чітко показує ставлення до виборів в Україні, де кандидат у президенти сприймається винятково як усім відомий популіст, який не злізає з бігбордів і не вилазить із телеекранів, обіцяє золоті гори, молочні ріки і медові береги.

І коштує такий кандидат не менше ніж 150 мільйонів доларів, які треба витратити на політичну рекламу, форуми, з’їзди, шоу…

При цьому Олександр Кочетков, як хороший український політтехнолог, ні слова не говорить про принципи, ідеї, програму кандидата в президенти. Справді, в нашій країні це не потрібно або не першочергово, принаймні цілком достатньо “почути кожного”, пообіцяти “жити по-новому” і показати “новий курс”.

Вибори в Україні робляться телеканалами та рекламними агентствами. Так само, як робляться продажі дитячих підгузків, пива і жіночих прокладок.

Але якщо в тебе немає 150 мільйонів доларів на рекламу, то ти ніколи не станеш президентом цієї країни, де народ перетворили на телеглядача, а з громадянина зробили споживача. Навіть Ісус нікого не здивував би, нічого не довів би, нічого не навчив би і нікого не повів би за собою, доки його чудесне ходіння по воді не покажуть по всіх телеканалах у прайм-тайм за кругленьку суму.

Коли вибираєте за “впізнаваністю”, “рейтингом”, під впливом добре оплаченої, якісної реклами, ви насправді не вправі розраховувати на те, що вас “почують”, дозволять жити “по-новому” або хоча б вкажуть “новий” курс. Ви не отримаєте навіть нових прокладок, підгузків або пива.

Бо ви лишень споживач реклами, а якщо простіше – лох. Справжнім покупцем є той, хто платить гроші.

Ті самі 150 мільйонів доларів, одного разу вже витягнуті з ваших кишень і витрачені на маніпуляцію вашою свідомістю (якщо вона у вас є, що сумнівно), щоб після виборів витягнути з ваших кишень у два-три рази більше.

Юрій Касьянов, волонтер