Імітація опору російській агресії
Новий закон про нацбезпеку, звичайно, дуже прогресивний. Сам лише пункт про прозорість держзакупівель обіцяє нам у майбутньому, – якщо тільки буде ухвалено підзаконні секретні акти та закон запрацює – нескінченний публічний серіал про тисячі щасливих розенблатів і їхні безпілотники…
Знову ж таки, наше прагнення в НАТО, зафіксоване в цьому законі, заслуговує безумовної похвали. Хоч і чергової, бо в НАТО нас поки що зовсім не чекають…
Однак справжній закон про справжню нацбезпеку країни, охопленої війною, має бути законом воєнного часу і накладати кримінальну відповідальність, аж до розстрілу, на високих і середніх посадових осіб, політиків, офіцерів, які п’ятий рік імітують опір російській агресії. Які торгують з окупантами, наживаються на оборонних замовленнях, мають бізнес на окупованих територіях, передзвонюються з агресором і літають на футбольний чемпіонат у країну, яка напала на Україну.
Усе інше вторинне. І нова “НАТОвська” форма, і прозорість військового бюджету, і складні мнемонічні схеми, що закріплюють на папері відповідальність генералів перед президентом і одночасно – безвідповідальність перед країною.
Юрій Касьянов, волонтер