(Не)один народ!

Олег Сенцов не писатиме Путіну прохання про помилування. Я, до речі, не здивований. Не той типаж, щоб просити про помилування ката. По-перше, гордість, по-друге розуміння того, що для ката або гопника сам факт прохання про помилування – додаткова розвага в процесі кари.

А якщо вже притиснуть господаря Кремля до стіни і змусять випустити або обмін стане неминучим – нехай сам викручується. А Сенцов йому допомагати своїми проханнями не збирається.

Олег вийде з піднятою головою, не принизившись до прохань у значно впливовішого, але морально абсолютно дрібного на його тлі ката. Але Сенцов голодує вже 40 днів. І сам прекрасно розуміє, що його ніхто не змусить принизитися або опустити голову. А ось убити цілком можуть просто бездіяльністю. Але не згинається. Не та людина.

Чому на тлі цієї трагедії я стільки уваги приділяю не катам, не самому факту, а саме відмові Олега Сенцова від прохання про помилування? Бо це характер. Який дуже якісно показує нам психологічний контраст із сусідами, які з незрозумілих причин люблять поміркувати про братні народи, а іноді докочуються до формулювання «ми один народ».

Так-от, нещодавно в Росії сталася трагедія. В Кемерові в торговому центрі згоріли понад 60 осіб, із них 37 дітей. І з’явився там доведений до відчаю персонаж Ігор Востріков. Дуже характерний приклад.

Востріков втратив у пожежі сестру, дружину і трьох дітей. Тобто в нормальній системі цінностей втрачати людині абсолютно нічого – він втратив більше, ніж усе.

Його лякати або підкуповувати марно. І на стихійному мітингу він відірвався по повній програмі – лаяв МНС, губернатора Тулєєва і навіть самого Путіна.

Але після бесіди з відповідними людьми перевзувся на ходу. Путін молодець, губернатор ні в чому не винен, від мітингів потрібно утриматися і нічого майданити. Зараз очолив осередок «Єдиної Росії» і, можливо, стане депутатом. Ось і відчуйте різницю.

Один народ? Брати? Спільні історія, культура та цінності?! Олег Сенцов, який голодує 40 днів, але не стане просити помилування у Путіна, і Ігор Востріков. Який втратив трьох дітей із дружиною, збунтувався ненадовго, але вже наступного дня славить начальство і готовий робити на трагедії кар’єру. Немає нічого спільного. Взагалі нічого. Стіна на кордоні, рів із крокодилами, найсуворіший візовий режим та інформаційна ізоляція. Не приведи Господи, це заразно…

Кирило Сазонов, політолог