Про ПДВ на продукти харчування

Щоб не стати зрадофілом і ворогом народу не писатиму про Україну. Отже, в одній, найбіднішій, за рівнем питомих доходів громадян, країні Європи, діє одна з найбільших в Європі ставок ПДВ на продукти харчування. Але ПДВ – це високотехнологічний податок. Його застосування виправдано в розвиненій економіці при ефективних і прозорих процедурах державного управління і контролю. У цій же, доведеній до злиднів країні, по ряду ключових сегментів продовольчого ринку, більшу частину продукції виробляють домашні господарства і дрібні фермери. Проконтролювати на європейському рівні їх неможливо за визначенням, а місцеві процедури державного управління і контролю не відрізняються ні ефективністю, ні прозорістю. І при існуючій ставці ПДВ та інших податків, ціна ряду продуктів, наприклад, молока, масла, м’яса в продуктовій роздрібній мережі та на ринках може відрізнятися на 30-35%.

Жодна нормальна економічна система не витримає такого перекосу цін, а його збереження призводить до масштабних перекосів не тільки в економіці:

1. Величезну частку відшкодування експортного ПДВ отримують агрохолдинги, що належать земельним баронам – олігархам.
2. Зростання цін на продукти харчування суттєво вище за середню інфляцію.
3. У найбіднішій країні Європи продукти харчування дорожчі, ніж у сусідніх країнах, незважаючи на величезні родючі землі й низьку оплату праці місцевих селян.
4. Масштабна тінізація виробництва. З «лівої» сировини виготовляють «ліву» продукцію для реалізації на ринках. Її частка вже порівнянна з 90-ми роками. «Ліві» робочі зміни на великих переробних підприємствах повернулися. Ліві цехи зараз просто називаються фермерськими.
5. Тотальне корупційне годування керуючих і контролюючих органів, щоб ті не помічали виробництва лівої продукції, комплектуючих і упаковки, її транспортування, зберігання і реалізацію під виглядом продукції домашніх господарств і дрібних фермерів.

А якщо до цих чинників додати неможливість в узгоджені відповідно до торговельної угоди з ЄС терміни, впровадити ряд європейських норм, наприклад: масовий перехід на швидке охолодження молока безпосередньо в домашніх господарствах, заборону на самостійний забій худоби домашніми господарствами, виведення національного українського продукту тобто сала з категорії продуктів харчування, а також врахувати вбиту сільську інфраструктуру, то можна стверджувати, що нижча точка кризи ряду галузей сільського господарства ще попереду.

Локальний приклад – масове поширення в приватному секторі охолоджувачів свіжого молока, як того вимагають європейські стандарти, в більшості сіл неможливо навіть не з фінансових причин. Просто місцеві електромережі не витримають синхронного різкого збільшення навантаження під час вечірньої дійки.

А якщо до цього додати, що успіхи у війні з африканською чумою свиней можна порівняти з успіхом проведення АТО, то слід і далі очікувати нових рекордів у темпах зниження виробництва ряду ключових і традиційних продуктів харчування.

А якщо до цього додати скорочення внутрішнього споживання через банальне скорочення кількості населення, яке за офіційними даними в 2018 року становитиме приблизно 150 тис. осіб, то можна зробити загальний висновок. З одного боку, крупно-товарне експортно-орієнтоване виробництво, яким володіє переважно внутрішній олігархічний бізнес і найбільші світові транснаціональні сільськогосподарські й продуктові компанії, стрімко зростає. З іншого боку, малий бізнес, орієнтований на внутрішній ринок у вигляді домашніх господарств виробників с/г продукції і продуктів харчування, та дрібних фермерів цілеспрямовано позбавляють державної підтримки видавлюють в тінь, вони деградують і йдуть з ринку.

Ось так, велика аграрна держава перетворюється в типову бананову республіку середніх широт. А нечисленне населення, що залишилося, змушене платити витрачати на харчування приблизно 50% своїх доходів. Знову-таки, це найвища частка серед європейських країн. Дискусії про зниження ПДВ на продукти харчування мляво тривають вже більше року. Зрозуміло, що влада, яка представляє інтереси олігархів, не хоче пиляти гілку, на якій сама сидить. Але в зв’язку з різким загостренням політичної кризи в країні, більш імовірно, що знижувати ПДВ на продукти харчування буде вже наступна влада. За старою доброю місцевою традицією, оголосивши попередню – злочинною.

Володимир Стус, аналітик, прогнозист, консультант зі стратегії