Судова реформа крізь призму страти Христа: чому історія знову повторюється

Зараз знову багато хто кидається активно обговорювати судову реформу, яка складається із закону про внесення змін до Конституції України і нового закону «Про судоустрій і статус суддів», який був прийнятий Верховною Радою 2 червня 2016 роки без належного широкого обговорення, повністю ігноруючи думку громадськості. Сьогодні юристи, судді, адвокати, студенти юридичних вузів справедливо ставлять питання: у чому суть реформи?

І тут не втомлюєшся дивуватися повторюваності історії. Давайте розглянемо хоча б випадок, що стався дві тисячі років тому.

Ми рідко згадуємо центральну події в історії людства – це судовий процес над Ісусом. У цій Євангельській події зображено мораль взаємин держави, суспільства і правосуддя.

Слід пам’ятати, що Ісус був обвинуваченим на шести різних процесах.

Першим його судив Ганні, другим – Кенаф, третім – Синедріон, четвертим – Пілат, п’ятим – Ірод, і шостим – знову Понтій Пілат.

Ісус пройшов через три єврейських і три римських суди.

Історія знає багато судових трагедій: кримінальні процеси, на кшталт процесів Сократа. Але суд над Христом справив велике враження і викликав набагато сильніші наслідки для світу, ніж всі і всякі суди разом узяті.

Суд на Ісусом є найкоротшим і найдовшим судовим процесом у світовій історії. Він і донині все ще відбувається в наших серцях.

У ті часи ваги державних інтересів різних партій, первосвящеників, іудейських релігій переважували права людини.

Звернемося, до наших днів, живучи в ХХІ столітті.

Якщо ми будуємо демократичну державу, рухаємося до правової держави, яка роль відводиться суду сьогодні?

Аналіз нинішньої судової системи в Україні повинні давати фахівці, вчені, юристи.

Наведемо лише кілька фактів. За даними соціологічного дослідження, найбільш корумпованою системою українці вважають судову – 66%. Тобто, цей апологет корупції необхідно не просто реформувати, його потрібно міняти повністю. Причому, робити це із максимальним залученням громадськості, щоб люди бачили, що конкретно зміниться в системі, як будуть працювати суди і були впевнені, що тепер рішення не буде прийматися за дзвінком «згори».

Крім того, ефективність судової системи теж дивує. 70% рішень судів просто не виконуються.

Якщо суди і судді в нашій державі залежатимуть від влади імущих, від президента, Верховної Ради – ми і далі будемо змушені борсатися в цьому бруді і корупції. З прийняттям нової судової реформи, втручання в правосуддя має піти у минуле. Судова система не повинна встановлювати виключне право влади на рішення, що приймаються, адже вони далекі від демократизму.

Не повинно існувати синдрому залежності судді від того, хто його призначає, і хто ним керує. Людина в мантії не повинна здригатися при вигляді «високих» чиновників, депутатів, прокурорів, здригатися в кімнаті нарад від телефонних дзвінків.

Адже рух до демократії обіцяє суду нові складнощі. Судді складно жити в суспільстві, де народжується політична свідомість, яка формується суперечливими інтересами. Суспільство починає пред’являти претензії до судової системи. Чи завжди вони справедливі?

З вини такої несправедливості, в суспільстві виникають нові сили – антивладні, антиправові, які здатні штовхнути людей на все що завгодно. Синдром натовпу дуже небезпечний для правосуддя. У натовпі людина відчуває потребу в простих рішеннях. Якщо суддя йде на поводу подібних вимог, йому важко прийняти правильне рішення, встановити істину. Ми повинні спиратися на право.

У першу чергу Міністерство юстиції має розробити конкретні заходи з управління незалежності суддів, ставити питання про їх незаконний утиск. Багато доведеться зробити, щоб допомогти суддям здобути незалежність по боротьбі з фарисейською спадщиною. І зараз всю несправедливість судових рішень відчувають на собі десятки родичів Небесної сотні, розстріляних на Майдані, сотні рідних воїнів АТО, які віддали життя за нашу свободу.

Судді, прокурори, слідчі! Адже багато залежить від вашого характеру, твердості, непримиренності до будь-яких впливів. Суддівське крісло повинна займати особа з почуттям власної гідності. Вона повинна поважати себе, мати тверді знання, в іншому випадку, ніякі реформи і закони не допоможуть. Ті, хто платять за місце в інституті під час вступу на юридичний факультет, ніколи не будуть думати про справедливість в суспільстві.

Викрити винного можна і без правосуддя, а от захистити невинного без правосуддя – неможливо. У цьому і полягає сенс судових процедур, які вироблялися століттями.

Чому віддати перевагу? Гуманістична думка давно відповіла на це питання – краще виправдати десять винних, ніж засудити одного невинного. Поки що у нас добре навчилися робити перше, але навіть і на крок не наблизилися до другого. Корупціонери і злодії відчувають себе спокійно і впевнено, навіть якщо їх взяли на гарячому. Але людина, що захищає себе і свою сім’ю, може виявитися безправним в очах української Феміди.

Простий сільській суддя Сполучених Штатів відчуває себе куди впевненіше і спокійніше за прийняті рішення, ніж тисяча українських суддів. У нього немає золотого унітазу і автомобілів за мільйони, але він спокійно засинає вночі й може впевнено дивитися людям в очі, знаючи, що ні його, ні його родичів ніколи не закинуть за прийняті ним рішення.

І поки ми вміємо розрізняти, хто тут правий і хто винен, ми сповідуємо Христа, навіть якщо і не віримо в Бога.

Павло Ільюша, журналіст