Як ми перетворюємося на ізгоїв
Наші зовнішні партнери відверто роздратовані, мовчазні й дуже здивовані. Їх дратує в нас майже все. Передовсім наше феєричне фанфаронство – наговоримо сім мішків гречаної вовни, пафосно водичку поп’ємо на трибуні, наобіцяємо їм, а в результаті дзвінка тиша. І навіть знайти потім «відповідальну особу» у західників не виходить – сьогодні один наш обіцяє, завтра інший, післязавтра знову перший, але вже з іншої версією подій і з іншими проханнями.
Західники банально не розуміють, як можна так нахабно брехати-обіцяти і потім взагалі нічого не робити. Втім, проблема глибше – наші, в свою чергу, не розуміють, чому західники роздратовані? Адже це ж прийнято так – «говориш одне, мило посміхаєшся, відповідаєш на питання, а робиш інше». У цьому суть публічної політики за нашою версією.
Західників дратує тотальна навіть не корупція в наших преріях, а відкрите і демонстративне вимивання грошей на сірих схемах. Вони вже точно знають, що ua-хлопці приходять до влади не заради кар’єри і не щоб «вирішувати суспільне», і навіть не заради «брати хабарі». Просто пишуть проекти-закони, щоб отримати бюджетне фінансування і тут же його поцупити. На 85-95%… Їх вражає також стійка конфліктність наших. За будь-якого приводу. Невміння вести переговори, небажання враховувати чужі інтереси, надмірний апломб – все це риси нашого колективного портрету там. Особливе враження справляють марші недержавних «мілітаріїв» на столичних вулицях. У тамтешніх політиків і обивателів після перегляду тільки одне питання застигає – «а це взагалі, з якого століття?». Ну і не забуваймо також наших активістів, які стали міністрами, але які ніколи нічим не керували і взагалі ні чорта не знають про галузь.
Підписуючи папери, наші вже знають, що обдурять. Хочуть обдурити. І розповісти все інакше. Тепер це чудово знають і західники. Вчора дивилися на нас поблажливо – «дітки граються». Зараз – нас все частіше ізолюють і звуть тільки на формальні зустрічі. Рівень провінції, яка бреше і клянчить. Ще їх дратує наш пафос. А потім наші незмінно роблять «здивовані очі» і скиглять так – «а ми не зрозуміли!». В особливо важких випадках топчики просто замовкають. Ніяк не коментують провтики.
Однак в цьому є і вина партнерів. Чому вони раптом вирішили, що «команда-2014», яка складалася з «куховарок», буде ефективною і їй можна довірити операційне управління? Але ж було відмінне рішення – за типом судової вертикалі, яку на аутсорсі створюють нині британці в Казахстані. Створити дві дирекції. Фінансову та операційну. Операційна розробляє базові моделі реформ і логістику до них – (скорочення регуляторки), фіскальну, силову, енергетичну. Фінансова дирекція управляє грошима і платить безпосередньо. І гроші б кредитні збереглися, і не було б спокуси перетворитися в бананову класику. Підсумок же всього цього західного роздратування очевидний – заморозка програм, формалізація комунікацій і очікування чергової зміни виконавців.
Михайло Подоляк, політтехнолог