Росія – агресор, але ми з нею дружимо

Здійснилося!

Закон з абсурдним змістом «Росія – вона, звичайно, напала, але чинна влада договори про дружбу і співробітництво не має наміру з нею розривати» ухвалено Верховною Радою. Ось зараз нам всім і попре: й окуповані території почнуть повертатися, й чиновники відразу прозріють, посоромляться і припинять красти, і МВФ зі Світовим банком та Аль-Джазірою скасують свої інсинуації, звичайно ж, проплачені Путіним.

До останнього сумнівався, що опозиція законопроект підтримає. Бо там чергове загрібання президентом влади під себе, в цьому процесі ПОП, як натуральний Шура Балаганов, ніколи не зупиниться. Але побоювання потрапити під пропагандистський прес як «поплічники Кремля» виявилися сильнішими за страх диктатури, яка нависає.

Із другого боку, можу припустити, що фракція «Батьківщина» прикинула, що цими розширеними в ухваленому законі повноваженнями має скористатися не ПОП, а саме ЮВТ. А їй додаткові важелі – це як бонус за наполегливість у досягненні мети.

І почалося!

Нарфронтівці на чолі з особисто Яценюком і Парубієм негайно взялися пропагандистськи монетизувати ухвалений закон. Мовляв, за їхньою ініціативою і під їхнім тиском нарешті… Гідна відповідь Кремлю… Бійці на фронті, а ми в Раді відстоюємо суверенітет… Загалом, міцніше, ніж стіна на кордоні…

Воістину так! Іще в середу на засіданні комітету з нацбезпеки Пашинський, адресуючи до неназваного Саакашвілі, щиро заявив «Коли ми вмирали на Майдані…». У них точно плоскостопість мізків і дисфункція совісті! Наскільки пам’ятаю, Пашинського з Майданом у суспільній свідомості пов’язує не жертовний героїзм, а снайперська гвинтівка, вивезена в невідомість у його машині. А це не «ми гинули», а зовсім навпаки.

Але псевдопатріотична тріскотня заповнить ефіри мінімум на тиждень. А під шумок продовжаться «успіхи й економічне зростання» в задзеркаллі Гройсмана.

Але краще вже такий закон, ніж узагалі ніякого.

Олександр Кочетков, аналітик і політтехнолог

Оригінал