Підготовка «про всяк випадок» або розуміння неминучості

Передвиборна активність політичних сил зростає, а з нею і почуття, що дострокові вибори відбудуться вже в цьому році. До них готуються навіть ті, хто повністю заперечують саму можливість їх проведення.

Команда Порошенка каже про дострокові вибори як про нереальну ситуацію, спікер Парубій заявляє, що вони потрібні Москві для дестабілізації обстановки і є неприпустимими, Тимошенко ж бачить у виборах єдиний порятунок і надію для країни (тобто, самої себе).

Тверда впевненість Порошенка в незламності позицій його партії аж до 2019 року виглядає неприродно на тлі практично розпочатої передвиборної кампанії «БПП».

Соціологічні опитування пояснюють, чому команді президента доводиться робити хорошу міну при поганій грі. Згідно з інформацією Центру Разумкова, опублікованої 18 травня, повністю підтримують дії президента тільки 4,4%. За «БПП« Солідарність »зараз проголосували б 9,8% виборців.

Помічаю все більше речей, які зазвичай відбуваються напередодні виборів: ролики на телебаченні про всілякі заслуги, щоденні звіти про «добрі справи» «БПП», на які почали виділятися бюджети. Театральні постановки зі святкування безвізового режиму з ЄС з запуском таймера зворотного відліку, віршами про «немытую Россия» і відкриттям дверей у вигляді величезного українського паспорта на кордоні також є елементами кампанії.

Але радість президента на всіх цих заходах – продукт його акторської майстерності. Він чітко орієнтується в тому, що відбувається, розуміючи, чому його і його партію вибрали в 2014 і чому можуть не вибрати зараз. Він вимагає, щоб у нього на столі завжди були актуальні моніторинги, резюме важливих публікацій в ЗМІ і постів лідерів думок.

На відміну від акторської, політична гра Порошенко ведеться не настільки успішно. Ілюзії Порошенка з приводу кишенькового прем’єра розвіяні, бо Гройсман не тільки має амбіції самостійного політичного гравця, він ще сильно зблизився з Яценюком. Нехай цей союз здебільшого ситуативний, але відносини президента і «його» прем’єра вже ніколи не будуть такими, як раніше.

Настрій електорату виражається не тільки в зниженні довіри до Порошенка, що ще можна частково виправити шляхом маніпуляцій і політтехнологій, але і почуттям безнадійності, заперечення політиків в якості авторитетів, що, як мені здається, набагато гірше.

Доказом цього соціального процесу може служити закрита соціологія Адміністрації президента, яку нещодавно опублікували в ЗМІ. Порошенко все ж продовжує лідирувати з мінімальним відривом від Тимошенко, а на третьому місці знаходиться співак Святослав Вакарчук.

Особливо примітний рейтинг Вакарчука. Приємно здивований. Навіть якщо цей результат соціологічно відносний, він все одно може впливати і впливати серйозно на передвиборні розклади.

По-перше, в трійку лідерів увійшов чоловік новий і свіжий, який відноситься до України як до своєї держави, а не бізнес-майданчику. По-друге, багато людей згодні з його думкою, позицією і висловлюваннями, які не позбавлені здорового патріотичного змісту.

Ми розуміємо, що Вакарчук має трохи реальних шансів зробити такий серйозний ривок в політику, але, з іншого боку, історія знає подібні випадки. Наприклад, коли піаніст і композитор Ігнацій Ян Падеревський став прем’єр-міністром Польської республіки в 1919 році з подачі Юзефа Пілсудського. Арнольд Шварценеггер теж був обраний губернатором Каліфорнії в 2003. Про Рейгана і Кличко можна не нагадувати. Якщо Вакарчук займе пост президента, то можливо переплюне їх обох.

Про участь Порошенка і його партії у виборах в 2019 році питання не стоїть. Головний політтехнолог Порошенка Ігор Гринів відкрито говорить про його участь у виборах. Не секрет, що з цього приводу проводяться наради та розглядаються різні варіанти, аж до зміни прав і сфер впливу президента.

Згідно з відкритими соціологіями, в разі проведення дострокових виборів до ВР, співвідношення політичних сил в парламенті сильно зміниться, і не в бік «БПП« Солідарність ». Процес буде на руку багатьом політичним силам. Тому відтягувати дострокові вибори Порошенку і його команді все складніше. Розуміючи це, вони і не шкодують ресурсів для підготовки до них.

Дмитро Кириленко, політолог