Першу справу щодо Євробачення порушено
“Попри усі побоювання скептиків, я гордий тим, що ми таки зробили Євробачення-2017. Ніхто нас не зміг зупинити”, – сказав президент України, вітаючи 14 травня у своїй адміністрації зарубіжних та вітчизняних організаторів масштабного пісенного конкурсу
Привітав, потиснув руки, зробив кілька селфі з гостями і відпустив їх згодом додому. Слава Богу, лиш привітав, а не дав їм в дорогу ще й орденів із медалями і коштовних премій на добру згадку. Адже організаторів Євробачення з українського боку справді ніхто не зміг не те що зупинити, а й навіть просто присоромити. Бо розкрадання 30-ти мільйонного бюджету європейського контесту було буквально на всьому: трибунах, рекламі, кабінках, ноутбуках, світлі, звуці, кордебалеті та навіть на звичайній питній воді.
Ті, хто організовував масштабні концертні шоу, добре знають не за чутками, що, де і скільки коштує. Фахівці шоубізу просто ніяковіли від сум, призначених на ті чи інші статті бюджету. Ніяковіли, дратувалися, обурювалися, але зробити, на жаль, нічого не могли. Організатори спростили процедуру вибору переможців у тендерах до тупого призначення “своїх” і “кишенькових”. Фактично повторилася сумна історія 2005 року, коли галас навколо корупції на Євробаченні завершився нічим, лише розчаруванням і порожнечею. А за усіма схемами і відкатами як і у 2005, так і цьогоріч стояла одна й та сама особа, продюсер конкурсу Павло Ількович Грицак. Про всяк випадок, не родич голови СБУ Василя Сергійовича Грицака.
Розуміючи, що громадським активістам не дадуть доступу до тендерної та робочої документації щодо Євробачення-2017, група небайдужих депутатів ВР навесні цього року створила міжфракційне депутатське об’єднання “Прозоре Євробачення”. Створено для можливості у подальшому утворити тимчасову слідчу комісію, яка змогла б розслідувати зловживання при розподілі коштів, призначених для проведення пісенного конкурсу. Члени об’єднання протягом кількох місяців збирали інформацію і ділилися нею у соцмережах та на шпальтах електронних ЗМІ. Згодом до їхніх розслідувань підключилися й популярні національні телеканали та найвідоміші інтернет-ресурси. Найрезонанснішим матеріалом з усіх викладених на цю тему виявилася стаття “Євробачення по-українськи” української редакції радіо “Свобода”. Вона чітко показала зв’язок виконавчого продюсера Євробачення-2017 Павла Грицака з фірмою “Артмакс Інжиніринг”, яка отримала майже один мільйон доларів США за оренду, монтаж і демонтаж глядацьких трибун. Доречно додати, що у самої компанії “Артмакс Інжиніринг” на балансі жодних трибун навіть близько немає. Задля виконання своїх зобов’язань за договором вона їх банально орендувала. Хоча за 23 мільйони гривень таке обладнання можна було не лише орендувати на кілька днів, а й купити назовсім.
Про зловживання на конкурсі я і мої колеги говорили не лише у владних кабінетах на Банковій і Грушевського, а й у Вашингтоні з офіцерами Державного департаменту США тощо, зокрема з шефом українського відділу пані Лейн Дарнел Бол. Вона просила тримати її в курсі подій і повідомляти, як триває розслідування у цій справі. За 2 тижні до урочистого відкриття Євробачення про перебіг розслідування було повідомлено й Генпрокурора України, той обіцяв негайно передати справу Київській міській прокуратурі. На хвилі загального піднесення від масштабної акції ці обіцянки прозвучали якось непереконливо. Але не минуло й кількох днів, як із нашою командою зв’язалася речниця Юрія Віталійовича і сказала, що справу N761/16289/17 передано до суду, всі очікують на його рішення. Це було 12 травня, фактично перед самим фіналом Євробачення. Зізнаюся, такої швидкої реакції від Генпрокуратури я просто не очікував. Уже 17 травня Шевченківський районний суд м. Києва виніс ухвалу, згідно з якою групі прокурорів надано повний доступ і можливість вилучення копій документів про тендери щодо трибун і всього концертного обладнання, орендованого для потреб Євробачення. А це означає, що в під час перехресної перевірки, ймовірно, знайдуть кінцевого отримувача. Я абсолютно переконаний, що це буде фірма, що займається обналом безготівкових коштів.
Вірю в те, що ми разом із київськими прокурорами доведемо цю справу до логічного завершення.
А Юрію Луценку, попри щоденну критику опонентів, хочу сказати – дякую. Ви, пане генпрокуроре, можете сміливо розраховувати на мій голос під час голосування за визнання Вашої роботи задовільною.
І на цьому етапі, говорячи словами президента України, головне, щоб “ніхто нас не зміг зупинити”.
Євген Рибчинський, народний депутат України