Юрій Ванетик розповів про те, як у США перед виборами «озброюються» ЗМІ
Я часто спілкуюсь із різними нашими політиками. Як республіканцями, і демократами. Іноді політичні питання досить цікаво обговорити і з людьми з політичної сфери діяльності – режисерами, художниками, колекціонерами тощо. Нещодавно спілкувався зі знайомими, які давно працюють та дуже успішні у Голлівуді. Ми говорили про вибори та медіа – наскільки об'єктивно американські ЗМІ висвітлюють кампанію, кроки кандидатів, думку громадськості щодо майбутнього загалом.
Більшість моїх співрозмовників – людей абсолютно різних – дуже відчувають наближення виборів. Відчуття стають дедалі «яскравішими». Це пов'язано з тим, що у нас починається справжнє свавілля у пресі. Саме так і є. ЗМІ у США, як то кажуть, «озброюються» за повною програмою.
Є позиції консерваторів, які, так би мовити, «тиснуть на ті самі кнопки». Є ті, що знаходяться на іншому боці, більш прогресивні. Це, зокрема, соросівські рухи, пов'язані з демократами. Кожен гне свою лінію, але єдиний, хто при цьому всім реально страждає – американський народ. Страждають ті, хто є найактивнішими споживачами інформації. І часто страждає репутація преси як такої і наших інститутів, які популяризують демократичний спосіб життя у світі.
Посилення ситуації з об'єктивним висвітленням у ЗМІ нашого політичного життя продовжується. Все тому, що немає належної відповідальності журналістів за брехню та маніпуляції.
США є різні організації. Їх більше на лівому фланзі, але й правому вони теж є. Я завжди намагаюся бути максимально збалансованим у своїх коментарях, тому наведу такі приклади як ілюстрації.
Взяти такі організації, як, наприклад, OCCRP, ProPublica, Reveal. З одного боку, вони роблять досить багато хорошого – проводять розслідування, виявляють зловживання, вказують на порушення законів. Але, з іншого боку, на них впливають політичні організації, які мають конкретну мету. Розумієте, про що я. А ще на них впливає, звісно, наявність чи відсутність матеріальних ресурсів для журналістських розслідувань. Це теж великий важіль дії, скажімо прямо.
Журналісти в США часто поводяться дивно. Це правда. Проблема тут, з одного боку, звичайно ж, у законах і культурі, мовляв, «робитиму все, що захочу» або ж «журналіст – свого роду поліцейський і закон на моїй стороні в будь-якому разі»... Такий підхід, на жаль є великою проблемою. З іншого боку, є відверті підонки, які перебувають у різних відомих розслідувальних організаціях, але поводяться цілком неадекватно, використовують добре ім'я та репутацію колег – справжніх журналістів, які проводять справжні розслідування, ризикують життям, домагаються справедливості.
Є такий Кевін Холл, який зараз, на жаль, працює у OCCRP. Прийшов він туди з McClatchy. Є Анжела Харт, яка зараз працює у KFF Health News, де вже займається більше висвітленням питань медицини та охорони здоров'я. Є такий репортер Бен Уїдер, який, на мою думку, так і залишився в McClatchy. Подібних журналістів багато. Я просто навів ці три «приклади», з якими зіштовхнувся свого часу особисто.
Недбайливі «журналісти» просто беруть гроші та обливають брудом людей, не розбираючись у ситуації, не вникаючи в її суть, не намагаючись навіть вислухати альтернативну точку зору чи інший бік. Беруть від 3 до 5 тисяч доларів і пишуть все, що їм на думку спаде. Вони готові писати будь-що, коли завгодно і про кого завгодно. Подібні «журналісти» – убогі низькопробні соціопати. Я б сказав, що вони навіть нижчі за найбрудніших вуличних злочинців. Але вони – відомі, їх знають, тому соціальну шкоду вони завдають просто шалену.
Я навів деякі приклади з мого особистого життєвого досвіду. Але, таке трапляється у багатьох. Подібним «журналістам» багато дозволяється тому, що закони США захищають, скажу так, найвище, а не найнижче. «Найвище» тут – справді професіонали ЗМІ, які чимось жертвують, беруть якісь ризики для того, щоб максимально правдиво розкрити історію справді важливу для суспільства. А ось всякі пройдисвіти в тих же ЗМІ користуються цими професіоналами, як щитом або панцирем. Продажні «журналісти» постійно прикриваються чесними та принциповими своїми колегами.
Моя бесіда зі знайомими в Голлівуді, з якої я почав, яскраво виявила, що ми більше бачитимемо в ЗМІ будь-якого бруду. Чим ближча дата виборів, тим усе це частіше й частіше матиме місце. І ліворуч, і праворуч.
Журналісти, які за гроші готові на все, – справжні приклади зла. У США, на жаль, таких вистачає.
Юрій Ванетик, адвокат, політичний стратег, член Ради директорів міжнародної правозахисної агенції WEST SUPPORT (США)