Трагедія Ходжали – ми пам’ятатимемо
Місяць лютий в Україні традиційно видався холодним . Але для азербайджанців лютий символізує не стільки холод, враховуючи наш теплий клімат, скільки масштабну трагедію – Ходжалінський геноцид, вчинений вірменськими підрозділами 26 лютого 1992 р
Відомо, що геноцид – це злочини, які вчиняються з наміром знищити людей за їх етнічною, расовою або релігійною ознаками. Ось уже близько 70 років як геноцид вважається міжнародним злочином, і ось уже 25 років моя Батьківщина чекає, коли за цей злочин будуть покарані вбивці.
Ходжали – це назва міста в Азербайджані. З осені 1991 року він практично був блокований вірменськими збройними формуваннями, які вели агресивну війну проти Азербайджану за встановлення контролю над Карабахом. Ходжали привертав окупантів тим, що це красиве місто, розташоване серед гір, мало стратегічно важливий аеропорт. Азербайджанці, які проживають в Ходжали, стали безпосередніми заручниками війни в Карабасі, вони фактично були відрізані від зовнішнього світу, в місті не було телефонного зв’язку, електрики, були відсутні опалення і вода.
Вірменські окупанти вирішили штурмувати Ходжали в ніч з 25 на 26 лютого 1992 р. Місто обстрілювали з важких артилерійських знарядь. За свідченням британського журналіста Тома де Ваала, бойову підтримку вірменським агресорам надав 366-ий полк Радянської Армії (нині 366-ий гвардійський механізований полк РФ).
Результат цього трагічного наступу шокував весь Азербайджан. Агресор знищив все, що залишилося цивільне населення міста – 613 осіб, з них 63 дитини, 106 жінок, 70 людей похилого віку. 8 сімей було знищено повністю. 487 осіб, включаючи 76 дітей, були поранені, 150 людей зникли безвісти, 1275 осіб побували в заручниках.
Американський журналіст Томас Гольц, який прибув в Ходжали після трагедії, повідомляв, що багатьох загиблих розстрілювали в упор.
Кореспондент газети «Известия» Вадим Білих писав: «У нічному кошмарі такого не привидиться: виколоті очі, відрізані вуха, зняті скальпи, відрубані голови … Знущанню межі немає».
Відповідальні за злочини в місті Ходжали сьогодні залишаються на волі. Можливо, вони вважають, що ніколи не понесуть покарання. Можливо, вони сподіваються, що все спишуть на війну. Але пам’ять про трагедію не дозволить нам забути ті сотні убитих людей.
Колись десятиліттями українців в СРСР запевняли, що Голодомор був результатом колективізації. Сьогодні вірменська пропаганда намагається переконати, що події в Ходжали були ненавмисними діями, а безвинні люди були вбиті не спеціально. Але ніяка брехня і пропаганда не в силах стерти з пам’яті наших людей трагедії в Україні та Азербайджані.
26 лютого моя країна відзначає трагічну 25-ту річницю Ходжалінського геноциду. У цей день азербайджанці, які проживають в інших країнах світу, проводять пам’ятні заходи. Не виключенням стала і Україна, де мої співвітчизники живуть і трудяться пліч-о-пліч з українцями, а бійці ВСУ азербайджанської національності, разом зі своїми бойовими товаришами, активно беруть участь в антитерористичних операціях.
Ми будемо пам’ятати Ходжали для того, щоб не забути жертв вірменської агресії, домагатися викорінення війни і сепаратизму, а також встановлення справедливого і тривалого миру в Карабасі. Ми будемо пам’ятати не тому, що злопам’ятні або бажаємо помсти, а тому, що не хочемо повторення цієї історії. Ми будемо пам’ятати, щоб злочин Ходжали ніколи і ніде не повторився.
Азер Худієв, посол Азербайджану в Україні