Якщо Ставицький психує, то ми все робимо правильно

Не все золото, що блищить, але то, що виглядає і пахне, як відходи життєдіяльності, напевно воно і є. На те, щоб відрізняти друзів від ворогів часу потрібно більше, але рано чи пізно статус людини визначається. І ми знаємо, що той же пропагандист Анатолій Шарій для України зовсім не друг. І біглий міністр енергетики та вугільної промисловості з уряду Миколи Азарова Едуард Ставицький теж не з друзів. До речі, саме у нього працював помічником нині біглий олігарх Онищенко. Вирішував питання зв’язків з Верховною Радою. Ну, ви розумієте.

Навіщо вони нам потрібні зараз? О, хлопці можуть послужити Україні. Навіть якщо не захочуть (а вони не захочуть). Тут весь фокус у тому, що від ворогів користі іноді більше, ніж від друзів. І вже точно більше, ніж від тих, хто ним прикидається. Ворог – це універсальний індикатор, який дозволяє визначити правильність твоїх дій. Якщо він посміхається, дивлячись на тебе – стій! Ти йдеш не туди. Якщо плаче – все добре. Якщо матюкається, кусає лікті, ридає – ти все зробив правильно.

Ось, Шарій бере інтерв’ю у Ставицького, якраз за заявами Онищенко. Це отрута вищої концентрації – потрійне очищення і ідеальний лакмус. Отже, які тези вони озвучили – мої пояснення в дужках:

По газу було все зрозуміло і чітко поділено – тепер все змішали і зрівняли … До комісії (НКРЕКУ) призначили якогось молодого хлопця незрозумілого (Дмитро Вовк), як він рахує одному Богу відомо (за простими біржовим формулами), що він застосовує, які -то формули повидумували, Роттердами, я взагалі не розумію, що за цирк взагалі … (Роттердам плюс – формула визначення ціни на біржі плюс доставка, правда не газу, а вугілля, але профільний екс-міністр міг цього і не знати – якщо все було чітко і поділено, навіщо вони потрібні?)

Далі про газ на потреби населення, який впливає на тарифи і поділ його з комерційним взагалі хором співають. Тарифи високі, а їх можна було майже не чіпати, маніпуляція свідомістю, Укргазвидобування, при нас все розвивалося і так далі. Найтупіша схема, геніальна схема, навіщо підвищувати людям пенсії і зарплати, якщо є субсидії …

Думаю, можна не продовжувати. Дуже нагадує мені сучасну риторику Тимошенко і її соратників – просто один в один тексти. Загальний креативний штаб у них, чи що? І якщо так – в якій країні?

Правда, представники «Батьківщини» набагато краще готуються до інтерв’ю, але так вони ж ще не в еміграції, ще працювати і працювати. У всякому разі, формули формування цін на світових біржах знають і газові з вугільними не плутають. Ну, що поробиш – рівень соратників Януковича і без того не був ні для кого секретом, хочеться вірити, що саме вони стали тим дном, від якого ми відштовхнулися і більше ніколи не торкнемося.

А закінчити хочу тим, з чого і починав. Коли наші вороги психують і лаються, значить що? Значить ми все робимо правильно. Інакше вони б посміхалися і махали. Ну а як пояснити приголомшливу збіг риторики ворогів України з тими, хто клянеться в любові? А ось тут спробуйте вгадати самі …

Кирило Сазонов, блогер

Джерело фото: Коммерсантъ