Олексій Кущ: Якщо прибрати пафос, що звучить з усіх боків, то Україна стала біднішою, а нерівність - глибшою

Про це пише Олексій Кущ на своїй сторінці в Facebook. Публікуємо матеріал без коментарів і ремарок.

Від справедливого суспільства до підкреслено несправедливого або кому світить зірка Галора-Зейри.

А також, при чому тут фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Якщо подивитися на динаміку коефіцієнта Джині, який показує рівень нерівності в суспільства, то, починаючи з 2013-го року, даний показник по Україні ухудщілся з 24,6 до 26,3.

Тут ми спостерігаємо два протилежних за своєю суттю процесу.

Зазвичай в країнах з перехідною економікою, зростання добробуту супроводжується і посиленням нерівності.

У кризу навпаки-ситуація з майновим цензом вирівнюється.

В Україні сталася унікальна ситуація-нерівність посилилася на тлі економічної кризи 2014-2015.

Це і є реальний результат соціально-економічних трансформацій останніх семи років.

Якщо прибрати звучить з усіх боків пафос, то Україна стала біднішою, а нерівність - глибшою.

За даними Держстату, лише 3-4% населення країни володіють
середнім подушевим еквівалентному загальних доходів на рівні 12 тис.грн. в місяць і вище.

Відбувається перехід від умовно справедливого суспільства до підкреслено несправедливого.

Кілька років тому головний економіст ЄБРР Сергій Гурієв презентував дослідження з проблем нерівності

Графік, показаний ним щодо зростання доходів населення з 1989-го року показує, що у нас так і не сформувалася стійка і, головне, численна, соціальна група населення, рівень добробуту якої істотно виріс би з моменту "руху до ринку".

Проблема нерівності-це родова травма капіталізму, незжита досі.

Наприклад, у тематичній доповіді WID.world, (лабораторія нерівності) було сказано, що:".. у 2016 р. в США на верхній центиль (1% населення) припадало 20% національного доходу, хоча в 1980 р. - 11%.

У 2016 р.на нижні 50% припадало 13% національного доходу, хоча в 1980 р. Це співвідношення було кардинально іншим - більше 20%".

Тобто в США 50% населення втратили в питомій вазі 7-8% національного доходу, в той час як 1% найбагатших придбав собі ще 9% доходів країни, відібравши їх як у середнього класу, так і у найбідніших.

До речі, в цій моделі середній клас перестає бути союзником держави і санітарним буфером між багатими і бідними, психологічно солідаризуючись з останніми.

У нас тим більше немає цього " саніатрного буфера "і політичні" еліти "впритул стикаються з іншою частиною населення, як підземний фешенебельний Торговий центр" Глобус "в Києві - з" убитим "підземним переходом, прозваним киянами"трубою".

Натомість у нас є шар соціальної " глини "у вигляді" нової шляхти", що відокремлює" еліти " від народу.

Сьогодні можна посперечатися з класиком про те, що "імперіалізм - це вища стадія капіталізму".

На прикладі США видно, що вищою стадією на даний момент виявився фінансовий капіталізм.

Це те, про що приблизно говорить "економіст-пророк" Нуріель Рубіні: світу доведеться вибирати, що для нього важливіше - порятунок фінансового міхура на тлі безробіття, або реальний сектор економіки і крах дисфункціональної фінансової системи.

Свого часу, економісти Галор і Зейра створили першу модель, що показує як нерівність впливає на макроекономіку.

Їх дослідження увійшло до списку найбільш перспективних.

Україна згідно їх моделі-це економіка, яка знайшла точку стійкої рівноваги з низьким рівнем доходів і слабкою якістю освіти, на тлі нерівного доступу різних соціальних груп до капіталу.

Погіршення коефіцієнта Джині, згідно моделі Галора-Зейри призвело до падіння доходів основної частини населення (75% з початковим базовим доходом) приблизно на 10%.

І це тільки внесок у" скарбничку " зниження наших доходів трансформації соціально-економічної структури суспільства і системи розподілу валових доходів.

А тепер перейдемо до фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

За його даними, з 629 млрд. коштів населення в банках, 98% вкладників належать депозити до 200 тис.грн. на суму 242 млрд.тобто всього 38% від загального обсягу.

А 2% вкладників належать вклади понад 200 тис.грн. на суму 387 млрд. або 62% від обсягу.

Я думаю, цю пропорцію можна екстраполювати на загальну структуру суспільства: 2% населення у нас володіють приблизно 70% всіх економічних активів.

При цьому, 2% завжди зможуть більш ефективно скоординувати свою соціальну стратегію щодо утримання домінування, ніж решта 98%.

Тобто, 98% населення для подолання соціальної інертності необхідно мати домінування в доходах, а цього немає, "дивись пункт перший".

На тлі цього, пропозиції про зростання суми гарантування вкладів до 500 тис. грн. і вище (при потенційному банкрутстві фонду навіть на рівні нинішніх 200 тис. грн.), звучать знущально.

Загалом, для зміни нинішньої ситуації на краще, суспільству потрібно багатіти і консолідуватися, але як це зробити в умовах низького стартового рівня доходів, слабкої якості освіти і відсутності доступу до капіталу - велике питання.

Відповіді, зрозуміло є, але у нас законодавчо заборонено їх озвучувати...

І це дійсно жахлива картина-країна, яка могла б бути якщо і не в авангарді нового світового дискурсу, то вже точно не в ар'єргарді, добровільно віддає свій потенціал на догоду зовнішнім консультантам.

Так буває, коли долю країни вирішує не її потенціал, а рівень суб'єктності влади.

Гримаса історії:

знищити універсальну освіту в Україні, щоб через 5-10 років цей формат з'явився на Заході;

знищити мобілізаційну медицину, щоб про неї почали говорити в США;

стати на шлях токсичного викривлення рівня нерівності, маючи в колишні роки найбільш адекватну соціальну структуру в світі.

Із завзятістю, гідним іншого застосування, посилювати соціальну прірву і девальвувати свій економічний потенціал....