Навіщо легітимізувати насильство щодо чоловіків
Знаєте, коли ми в постсовці критикуємо сучасний західний світ за «перебільшення» з толерантністю, політкоректністю та іншими модними віяннями останніх десятиліть, зсередини мене гризе черв’ячок сумніву: а раптом це не вони перегинають палицю, а я занадто консервативний?
Але розберімо один конкретний приклад з американського та європейського кіно – ставлення до насильства. Одразу домовимося, що йдеться не про бойовиків, а про драми, де життя малюють більш-менш реальним. Так ось, навіть діти, які вдаються до насильства проти однолітків, показуються надто проблемними. Чоловіки, які переводять словесні суперечки з іншими чоловіками у фізичну сутичку, засуджуються однозначно. Навіть гучне роздратоване з’ясування відносин трактується як агресія. Чоловіки, які застосовують насильство щодо жінок – зображуються просто породженням пекла.
Водночас жінки, які виражають свою незгоду з чоловіком у вигляді ляпаса, удару кулаком або навіть коліном по яєчках, показуються зі співчуттям і симпатією. Поки мені ніяк не вдається знайти нормального пояснення цьому явищу, яке нічим, окрім як заохоченням насильства та агресії, не назвеш.
Окрім єдиного: хлопців так занесло в боротьбі за жіночу рівноправність і проти насильства щодо жінок, що ідеологія їхня виглядає відвертим перекрученням.
Або я чогось не розумію?