Військовий путч не вирішить політичних проблем України
Богдан Яременко, дипломат
Про військовий переворот в Україні.
Коли зовсім припікає, у моменти зневіри я – як, гадаю, і багато українців – починаю “пускати пару”: а хоч би який “чєлавєк с ружжом” прийшов і пройшовся по Печерських пагорбах!
Але…
Захопити три-чотири будинки на Печерську – це не проблема. Тим паче, якщо штурмуючі пояснять охороні свої мотиви, і хто вони – то, гадаю, ніхто ті будинки і обороняти не буде.
Проте “романтика” збройного перевороту – військові машини, наряди солдатів та офіцерів, які звозять на обнесені колючим дротом стадіони, сотні чи тисячі поганих корупціонерів, казнокрадів, брехунів і популістів – все це за день-два закінчиться.
А далі почнеться… А все те саме, що було й до перевороту. Відсутність політичної системи, що чує громадянина, відсутність можливості довести свою правоту в суді, непрацюючі суспільні ліфти, олігархічна економіка.
Хіба культ грошей заміниться культом сили. Все інше буде незмінним, і потрібно буде вирішувати, що робити з економікою, політикою, соціальною сферою.
Путчисти не вивезуть і не перепрацюють за нами наше лайно краще, ніж ті, хто це робить зараз. І не нагодують країну більше.
І закони, чи то пак накази, які вони видаватимуть, не гарантовано матимуть вищу якість. А головне, хто їх (ці накази) виконуватиме? Можливо, страх і буде якийсь час стимулювати виконавців трохи більше. Але як довго і наскільки?
І як засвідчив турецький досвід, розвивати країну путчистам доведеться, щонайменше на початках, в умовах міжнародної ізоляції.
Тому немає перспектив у військовому перевороті в Україні. Не переконаний також, що і готові до цього військові.
Тож шлях у нас один – тяжка робота і постійна готовність до протестів, чіткі вимоги до влади і готовність брати участь в їх реалізації. Створення нових партій, громадських рухів. Це довго. Це марудно. Це не дає результата негайно.
А що дає? Ну, точно не військові перевороти.