Як прискіпування і докори знищують шлюб
З усіх засобів, щоб погубити любов, найсмертоноснішим є прискіпування
Ворожка по руці пророкує долю:
До сорока років ви будете бідним і нещасним...
А потім?
А потім звикнете.
У 1853 році французький імператор Наполеон III, племінник Наполеона Бонапарта, закохався в найкрасивішу жінку світу — графиню Тебську, Марію Євгенію Ігнасію Августину де Монтіхо — і одружився з нею. У правителя і його дружини були здоров'я, багатство, влада, слава, краса, любов, взаємне обожнювання — все необхідне для ідеального шлюбу.
Але, на жаль, священне полум'я незабаром стало мерехтіти і гаснути. Наполеон міг зробити Євгенію імператрицею, але ніщо у всій прекрасній Франції, — ні сила його любові, ні могутність його трону — не могло змусити її припинити чіплятися до свого чоловіка.
З ревнощів Євгенія порушувала накази і не дозволяла ніякого усамітнення. Вона вривалася до його кабінету, коли він займався державними справами, кричала і лаялася. Вона переривала найбільш важливі переговори. Вона не залишала його насамоті, побоюючись, що він піде до іншої жінки.
Але чого ж Євгенія всім цим досягла? Вона сама накликала на себе нещастя ревнощами і нападками. Я наводжу цитату з книги Е. А. Рейнхардта "Наполеон і Євгенія. Трагікомедія однієї імперії":
"Таким чином, справа дійшла до того, що Наполеон в насунутій на очі м'якою капелюсі часто крадькома йшов вночі через невелику бічні двері в супроводі одного зі своїх найближчих друзів. Він дійсно вирушав до якої-небудь прекрасної дами, що чекала його, або ж, як у минулі часи, просто бродив містом..."
Ось інший приклад. Граф Толстой і його дружина за всіма даними повинні були бути щасливими. Він був одним з найзнаменитіших письменників усіх часів. Але потім Толстой змінився і став абсолютно іншою людиною. Його життя було трагедією, а її причиною – був шлюб.
Протягом багатьох років графиня пиляла його, лаяла і влаштовувала скандали, так як він наполягав на наданні видавцям права друкувати його праці без виплати йому якогось гонорару. Вона ж хотіла отримувати гроші за його книги. Коли Лев заперечував їй, вона впадала в істерику, катаючись по підлозі з флаконом опіуму біля рота, присягаючись, що покінчить з собою, і погрожуючи кинутися в колодязь.
Зрештою, коли Толстому виповнилося вісімдесят два роки, він не зміг більше виносити свого сімейного життя, і тому в одну засніжену жовтневу ніч 1910 року втік від своєї дружини, — побіг в холод і темряву, не знаючи, куди прямує.
Через одинадцять днів Толстой помер на маленькій залізничній станції від запалення легенів. І його передсмертни проханням було не допускати до нього дружину.
Такою була ціна, яку графиня Толстая заплатила за свої претензії, скарги та істерики. Вона усвідомила свою помилку, але було вже надто пізно.
Отже, перше правило для збереження щасливого сімейного життя: ні в якому разі не чіпляйтеся!!!
Олександр Павлович Погиба