Розповідь героїні-розвідниці АТО вразила Україну: "на велосипеді в тилу ворога..."

Як її звуть, старший офіцер роти особливого призначення поліції Донецької області не сказала, навіть беручи участь у конкурсі успішних дівчат-поліцейських

Про героїню, яка вирушила на фронт захищати рідний Донецьк від окупантів в 2014 році, пише видання «Факти».

За словами «Світлячка», в роті, де вона зараз служить, шість дівчат, а всі інші – чоловіки.

В поліції дівчина з 2015 року. До війни вона працювала бухгалтером в Донецьку і її життя було зовсім іншим. Однак коли в мережі прокотилася хвиля закликів до Путіна ввести війська і перший військовий літак приземлився в Криму, вона зав'язала з соцмережами і стала ходити на мітинги за єдність України.

«Після вбивства Дмитра Чернявського 13 березня 2014 року прямо в центрі Донецька після мітингу патріотів зрозуміла, що ми не зможемо захистити свою країну мирним шляхом», – згадує вона.

Потім разом з однодумцями вона почала записувати номери російських автобусів і машин з масовкою для участі в акціях «російської весни» і передавати на гарячу лінію «Майдан-SOS» і в СБУ в Києві. Незабаром уміння спостерігати і добувати потрібну інформацію згодилося дівчині в її службі на фронті.

Тим часом бойовики зрозуміли, що вона «укропка», вирахували адресу її батьків і почали «передавати привіти». Після початку війни, коли Гіркін прийшов у місто, рідні дівчини переїхали на дачу на підконтрольній території Україні і там живуть. Сама ж вона покидала рідне місто з сумкою і паспортом, сподіваючись колись повернутися додому, але з 2014 року більше не переступала поріг квартири.

Батькам дівчина не сказала, що поїхала воювати, а коли одного разу під час обстрілу їй зателефонувала мати, та сказала, що це феєрверки. Хоча, впевнена вона, мама про все здогадалася.

Батальйон, в якому служила героїня, базувався у Лиманському. Вона прибула туди як раз тоді, коли в розпалі були бої за села Ямпіль, Крива Лука, Закотне.

«Оскільки мені визначили роль розвідниці, особовий склад не повідомляли про моє прибуття в місто, про це знали тільки комбат і його заступник. Мені зняли будиночок, купили велосипед, придумали легенду. На велосипеді я їздила через ліс до ворожих позицій. Щоб ніхто не дізнався, що я теж боєць, мене заводили на доповідь до командира з мішком на голові тільки вночі — як полоненого сепаратиста», – ділиться спогадами дівчина.

Все побачене і почуте вона намагалася запам'ятати, потім що наявність інормації в телефоні могло коштувати їй життя.

За здобутими цією дівчиною розвідданими складалися карти бойових операцій по звільненню Лиманського та Артемівського районів Донеччини. Нагадаємо, зазначені райони були звільнені влітку 2014 року. За доблесну службу 33-річна розвідниця була нагороджена відзнакою президента України «За участь в антитерористичній операції».

За час служби їй довелося втрачати побратимів, бути на лінії вогню і бачити всі жахи війни.

«Я чергувала і на гарячій лінії батальйону, на яку колись зателефонував Біс. Ігор Безлер, ефесбешник, який керував захопленням Горлівки в 2014-му, зажадав у мене номер телефону комбата і запросив до Горлівки, пообіцявши нас там «покошмарити». Після його дзвінка наш блокпост на підступах до Бахмута з боку Горлівки обстріляли», – каже «Світлячок».

У квітні 2015 року вона перейшла в міліцію, яка 6 листопада того ж року була перетворена в поліцію. Зараз в складі спецпідрозділу дівчина виконує завдання із забезпечення безпеки в півмільйонному Маріуполі. Зокрема – під час масштабних масових заходів.

Дівчина веде дуже насичене життя: працює, займається фітнесом, тенісом, стала учасницею першого в Україні фестивалю жінок-поліцейських, на якому увійшла в трійку лідерів.

«Нудьгувати мені ніколи», – підсумувала вона свою розповідь.

Нагадаємо, названі колосальні відмінності між Україною і ОРДЛО.

Як повідомляла Politeka, бойовикам влаштували годівницю з кишень українців в Харкові.

Також Politeka писала, що українців в ОРДЛО масово кидають за ґрати.