Телетайп: невидимий томос і непотрібні боєприпаси

А ви знаєте, що спільного між дембельським сусликом і порошенківським томосом? Вони, звичайно, є, але ні того, ні іншого не видно! Хай пробачить мені Господь баламутство над майже святим, але ж Ісус Христос заповідав боротися з фарисейством.

Тому, Петре Олексійовичу, не вводьте людей в спокусу, пред’явіть томос, нібито отримання якого Ви так палко вітали у своїй промові, навіть порівнявши його з Актом про Незалежність!

Розумієте, освічені співгромадяни і забобонні співвітчизники, рішення про недійсність анафеми патріарха Філарета на священному Синоді ухвалено — факт. Про недійсність давнього рішення про приєднання української церкви до Москви, тобто визнання того, що в Україні має бути помісна церква — теж є.

А ось власне томосу, який документально підтверджує надання автокефалії — поки немає.

Хоча б тому, що його, томос цей, просто нікому вручати.

Хоч би як ПОПу хотілося, але томос про автокефалію – це не вірчі грамоти, які закордонні посли вручають Президенту України. Томос має прийняти саме голова єдиної української православної церкви, в яку мають увійти представники трьох чинних православних конфесій. Зокрема й української православної церкви московського патріархату.

А об’єднання церков — процес, на жаль, не стільки духовний, скільки мирський: треба ділити парафії, посади, парафіян.

Найближча українська аналогія — це створення виборчого блоку з кількох партій, і, відповідно, тривалі розбірки — хто очолить виборчий список, хто увійде в прохідну частину, хто очолить штаби на місцях та інші «шкурняки».

Перший крок — об’єднавчий собор українських православних церков, який уже заплановано. Ось і побачимо, скільки єпископів візьмуть участь, від яких церков і чи не зіпсувало «квартирне питання» наших церковників. А вже потім, із часом — томос.

Судячи з усього, Петро Порошенко, зробивши перед виборами авантюрну ставку на автокефалію, вирішив, що українці не стануть розбиратися в церковних хитросплетіннях, а відразу почнуть святкувати і славити президента. Ось і прочитав заздалегідь підготовану пафосну промову з нагоди отримання томосу – не пропадати ж органічним добривам електоральних полів.

А це категорично неправильно.

Спроби хитрувати, шукати політичну вигоду в такому багатовіковому сакральному питанні як помісна церква, без якої неможлива суверенна Україна, можуть призвести до прямо протилежних результатів.

Не для України, а для Петра Порошенка. Господь, як відомо, бачить усе.

До речі, зверніть увагу, як наполегливо влада намагається впарити нам як свої досягнення щось нематеріальне — мову, віру. І армію — як абстрактне поняття, а не кількість повністю укомплектованих і оснащених підрозділів, конкретне число взятих на озброєння нових гармат, танків, літаків, кораблів.

Але якщо армія, «особисто й поодинці відроджена Петром Порошенком», справді найсильніша в Європі, то чому агресор досі топче нашу землю?! Ось в Ізраїлі про свою перевагу не розповідають, а ефективно вирішують бойові завдання в умовах роботи хваленої російської ППО.

А якщо капітулянтському «мінську» немає альтернативи, то у нас мужня, але все ще пострадянська армія, озброєна переважно мотлохом, яка погрожує ворогові на парадах.

Черговий склад боєприпасів, що вибухнув – конкретне тому підтвердження.

При перших повідомленнях про вибухи арсеналу в Ічні я відразу ж здогадався, що це спецоперація СБУ в стилі Аркадія Бабченка, імітація тобто. І скоро доблесні силовики розкажуть тим, хто повівся, що жодних вибухів ніколи не було, диверсантів спіймали, а недоімперія знову осоромлена — слава ПОПу. «Якщо не Порошенко, то Росія».

Але час минав, а Василь Грицак із Юрієм Луценком із викриттям усе не з’являлися.

Тоді я почитав рядових “порохоботів”, що сидять на темниках, і з’ясував, що вибух уже п’ятого складу під час війни — це дуже добре. Чудово просто! Бо це така унікальна українська технологія утилізації старих непотрібних боєприпасів. Тому треба чекати не трибуналів, а нагородження тих, хто влаштував вибухи — за кмітливість і винахідливість.

Потім від більш просунутих “порохоботів” я дізнався, що всі наші біди, підірвані склади зокрема — це тому, що в президенти вирішили балотуватися Юлія Тимошенко, Анатолій Гриценко, Андрій Садовий, Роман Безсмертний та інші критики ПОПа. Тому вибори треба відкласти, телеканали, які дивляться, віджати в підпорядкування АП, а критиканський Інтернет взагалі заборонити.

І стало зрозуміло, що всі ці тези – по-своєму істинні. Щодо імітації – передовсім.

Боєприпаси на складах справді не потрібні — ні президенту, ні генералітету.

Але не тому, що під верховним головнокомандуванням Петра Порошенка наша армія стала настільки сильною, що з томосом навпереваги здатна перемогти будь-якого супротивника винятково силою духу. А тому, що наша влада і не збирається воювати, захищаючи Україну.

Масове отримання іноземних паспортів в Україні – найоб’єктивніша оцінка громадянами успіхів влади.

У нас п’ятий рік триває цинічна тотальна імітація — реформ, опору агресору, економічного розвитку, боротьби з корупцією.

І значно більше, ніж Володимир Путін, ПОПу ненависні вітчизняні опозиціонери, що зазіхають на його трон і погрожують йому та його оточенню відповідальністю за скоєне.

І ось із ними він буде боротися серйозно і до кінця. І на це «боєприпасів» у вигляді куплених ЗМІ, схем фальсифікації голосувань, підконтрольної ЦВК, вкрадених мільйонів на підкуп виборців вистачає.

Хіба не очевидно, що для чинного представника влади, якщо він хоче залишитися на посаді, основна частина виборчої кампанії повинна складатися зі звіту? А саме: береться список передвиборних обіцянок і чітко рапортується про ступінь їхнього виконання. У такому разі ПОП не відбувся б одним куцим вибаченням, йому довелося б відправлятися замолювати гріхи в монастир майбутньої помісної церкви. Звичайно, після відбуття терміну в місцях позбавлення волі, визначеного судом.

А розгортати плани на майбутнє — це завдання тих, хто на посаду претендує вперше. Так має бути. І так буде — після реалізації Суспільного Договору.

Олександр Кочетков, аналітик і політтехнолог, спеціально для «Політеки»

Нагадаємо, рішення Константинополя викликало агонію у московських попів: масово посипалися погрози.

Як писала Politeka, Томос про автокефалію для України: опубліковано повний текст рішення Синоду.

Також Politeka писала, що Томос відсвяткують на Майдані безкоштовним вином: час приниження Росії.