День Єдності

Єдність в сучасному світі важить багато. Насамперед – для держав, що переживають різноманітні кризи. І коли про процес об’єднання говорить такий потужний політик як Ангела Меркель, це вартує чимало. Наше завдання – зробити з цієї заяви правильні висновки

Канцлер Німеччини, виступаючи з нагоди Дня єдності своєї країни, наголосила, що процес об’єднання Німеччини триває і досі та продовжує продукувати для Німеччини нові виклики. Справді, руйнування Берлінського муру та об’єднання ФРН та НДР у єдину державу – справжнього лідера сучасної Європи – є простим лише на перший погляд.

Процес ліквідації відмінностей між східними та західними землями Федеративної Республіки Німеччина триває до цього часу, проте не завжди ефективно.

Про це свідчать, зокрема, нещодавні події у Хемніці, резонансна «справа дівчинки Лізи» та й тривала коаліціада після перемоги ХДС/ХСС на парламентських виборах, що відбулися минулої осені. Ще один симптом – посилення популярності AfD – «Альтернативи для Німеччини» – політичної сили, яка не приховує власного критичного ставлення до емігрантів та запопадливого – до Кремля.

Якщо говорити про витрати, то об’єднання Німеччини спричинило витрату біля 2 трильйонів євро.

Сума астрономічна, і вона свідчить про потужність німецької економіки та позитивний вплив процесу об’єднання на моральний дух німецької нації. З іншого боку, імпульс, отриманий «бундесмашиною» наприкінці 90-х років ХХ століття, сьогодні виглядає не таким потужним, як раніше.

Втім, повернемося до українських реалій. На порядку денному розвитку України – ухвалення та оприлюднення стратегії реінтеграції тимчасово окупованих територій Донбасу та Криму. Обмежуватися виключно пролонгацією дії закону про особливості місцевого самоврядування у окремих територіях Донецької та Луганської областей не варто з низки причин.

По-перше, він так і не вступив у силу, а пролонгація – це лише реверанс перед світовою спільнотою заради збереження Заходом санкцій проти Росії.

Кремль не збирається виконувати Мінські домовленості, однак про них варто раз по раз нагадувати європейським та американським «путінферштеєрам». Нагадаю, що цього року Україна встигла визнати Росію окупантом та перейти від АТО до Операції об’єднаних сил.

Проте цього, за великим рахунком, недостатньо. Україна конче потребує власного бачення процесу реінтеграції окупованих територій, в ході якої зможе знайти себе якомога більше громадян нашої держави – військових, волонтерів, медійників, просто небайдужих громадян. Доки подібний документ (якщо він існує) залишається відомим виключно вузькому колу професійних політиків, його складно перетворити на консолідуючу національні інтереси платформу.

Маємо зрозуміти, що Україні доведеться напрацьовувати виключно власний шлях розв’язання цієї проблеми, ми можемо запозичити хіба що частково досвід Хорватії або Північної Ірландії чи Грузії. Пріоритет політико-правового шляху повернення окупованих сьогодні територій не означає відмову від розбудови Збройних Сил, адже агресивний сусід, з яким Україна має понад 2000 кілометрів спільного кордону, нікуди не зникне – Захід не зацікавлений у розпаді Російської Федерації.

Суто технічне повернення окупованих територій не означатиме стрімкого вирішення всіх існуючих сьогодні проблем. Українським владі та суспільству доведеться провести ґрунтовну роботу над помилками, допущеними до 2014 року у внутрішній політиці на Донбасі та в Криму. У авангарді її здійснення мають бути вихідці з цих територій. Суспільству найпізніше після президентських виборів варто розпочати дискусію про параметри амністії для учасників незаконних військових формувань. Її доцільно проводити поряд з обговоренням змін у законодавстві, які дозволять покарати тих, хто скоїв воєнні злочини.

Очевидним залишається і ще один факт: світова спільнота чи невідомі благодійники не стануть фінансувати відновлення промислового потенціалу України на Донбасі.

В сучасному світі ніхто не стане власними руками вирощувати конкурента, тим більше – з країни, яка має чверть світових обсягів чорнозему, розгалужену газотранспортну систему та практично повний перелік елементів таблиці Менделєєва у власних надрах. Тому єдиною реальною можливістю відновлення Донбасу після завершення там бойових дій є зміна розподілу там продуктивних сил, стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу та використання новітніх технологій.

І наостанок. Україні також знадобиться День Єдності, коли громадяни держави зможуть відсвяткувати відновлення суверенітету та територіальної цілісності України. Він стане логічним доповненням Дня Соборності, який позначає прагнення українців жити у складі однієї держави. І цей День ми маємо наближати постійно.

Євген Магда, Інститут світової політики, спеціально для «Політеки», 8 жовтня 2018 року

Нагадаємо, Україна не одна: Меркель пояснила, у яких країнах дестабілізує ситуацію Путін.

Як писала Politeka, Кримський міст розвалюється, архітектори б’ють на сполох: гордість Путіна вже не врятувати.

Також Politeka писала, що розкол у РПЦ: Путін і патріарх Кирило не можуть поділити вплив.