Телетайп: набір електоральних відмичок для збереження влади

Читать на русском
Порох 4

Публікація Соні Кошкіної про змову Петра Порошенка з Віктором Медведчуком і тим угрупуванням в Опоблоці, яке контролюють Сергій Льовочкін і Дмитро Фірташ, викликала в українському політикумі неабиякий ажіотаж.

Іще б пак: схема “Петро Порошенко — Президент, Віктор Медведчук — спікер, Юрій Бойко — прем’єр” відправляє на смітник більшість наших політиків разом з їхніми парламентськими зазіханнями.

Знову ж таки, ті, кого називають «порохоботами», останнім часом посилено намагалися повісити токсичного Медведчука на Юлію Тимошенко. А тут раптом з’ясувалося, що в кума Путіна по вуха вляпався сам Петро Олексійович. Неакуратненько якось…

А ось на те, що ця змова відбувається під патронатом Москви, включає реалізацію «мінська» за сценарієм Кремля («особливий статус» Донбасу) і в кінцевому підсумку призведе до втягування України в недоімперію, зреагували лише деякі. Хоча все на поверхні: стратегію зовнішньої політики у нас визначає Рада, саме тому Медведчук і рветься в спікери, а не прем’єри.

Хочу не просто проаналізувати ситуацію. Щоб двічі не нахилятися, охарактеризую й інший неджентльменський інструментарій, який розглядає Петро Порошенко та його оточення для збереження влади. А перелік великий, як арсенал професійного кілера.

Підкреслю: йдеться саме про комплект політичних інструментів, які можуть використовуватися в різних планах, що розгортаються паралельно.

  1. «Добазаритися» на березі

Це саме те, що відбувається зараз між Порошенком, Медведчуком, Бойком, Льовочкіним, Рабіновичем та іншими учасниками змови. І це найбільш зрозумілий процес для Президента, який так і залишився комерсантом.

У складний момент людина спирається на прийоми, які спрацювали раніше. Ось і нині спостерігаємо спробу повторити успішну “віденську змову”, яка багато в чому забезпечила Порошенку жадане президентство. Тим паче, що частина учасників — Фірташ і Льовочкін — не змінилися.

Сенс змови, щоб про все: про посади, парламентські вибори, контроль за потоками, – домовитися заздалегідь.

Тоді учасники знають, за що воюють, діють за узгодженими планами, синхронізуючи наявні електоральні можливості та спільно нейтралізуючи конкурентів.

Ось тільки «Вуаля — і нате другий президентський термін!» не виходить. І причина — пихате панське ставлення Петра Олексійовича до всіх, кого він вважає нижчим за себе. Щойно близькі ПОПу структури увійшли в бізнес Ріната Ахметова, Порошенко став сприймати Ахметова навіть не як підлеглого, а як свою власність. З якою, звісно, ні про що не радяться.

А Рінат Леонідович ніяк не хоче поступитися Віктору Володимировичу своїм надприбутковим місцем ексклюзивного партнера Президента. До того ж він хоче повернути собі владу на Донбасі, що ніби скрасить його ганебну здачу дрібній шпані на кшталт Губарєва і Пушиліна. З Медведчуком на перших ролях Ахметову світить хіба що доля Ігоря Коломойського.

  1. Вивести у фінал свою людину

Це повторення схеми Леоніда Кучми 1999 року, який за вуха витягнув у другий тур комуніста Петра Симоненка, потім по країні кинули клич «Не допустимо червоного реваншу!”.

І отримали результат, наслідки якого відчутно досі.

Тут у ПОПа складність у тому, що шинель Кучми, з якої вийшли всі наші політики, йому точно завелика. Та й Олег Ляшко, який за сценарієм повинен лягти «у другому раунді», та ще скалка в… е… ну, нехай буде — пальці. Мало того, що він некерований і сам не знає, куди його занесе через годину, та ще й має радикальний апетит, як у цілого стада настільки любих йому корівок.

Знову ж таки, пасти Ляшка довірено Рінату Ахметову, а з його лояльністю, як ми щойно з’ясували, можливі проблеми. Тим паче, що Генпрокуратура вже почала тиснути на ахметівських депутатів («Білий лебідь 2»), чого той ну дуже не любить.

  1. Перемогти в грі без правил

Має на увазі використання всіх медійних важелів, адмінресурсу, підкупу виборців, різноманітних фальсифікацій для отримання результату на свою користь.

Навіть у тому разі, якщо в другий тур якось просочиться вкрай несприятливий для ПОПа кандидат – Юлія Тимошенко або Анатолій Гриценко.

Саме для цього ПОП публічно виконує палкого патріота, а на всіх інших вішає клеймо путінських агентів. Вигадливо виконує, треба визнати.

Під цю тему чіпляють на гачок мерів міст-мільйонників, саме для цього Президенту необхідний максимально підконтрольний Кабмін.

Тому і за вплив на ЦВК Порошенко боровся навіть відчайдушніше, ніж за вплив на Антикорупційний суд. І досяг успіху.

Але в будь-якій тотальності неминучі проломи. Вже зараз у ПОПа не складається зі Львовом, який вдалося завалити сміттям, але Андрій Садовий залишився і впливовість зберіг.

Не вірю, що і Борис Філатов слухняно зіграє відведену йому роль загонщика електоральної отари: все ж таки Дніпро — на рідкість волелюбне місто.

А з мерами малих населених пунктів узагалі складно. В рамках децентралізації вони стали менше залежати від Києва. Звичайно, голова офіційного штабу Порошенка Віталій Ковальчук має для них деякі аргументи. Але ж столиця далеко, а жителі — поруч, і як карта ляже — невідомо.

Усе залежатиме від того, хто саме і з якими показниками вийде в другий тур.

  1. Проти лома немає прийому 

Інструмент простий і надійний, як бейсбольна біта: зняти незручних кандидатів із виборів, відшукавши (створивши) формальний привід: порушення з фінансуванням, веденням агітації і, зрозуміло, вже апробований зв’язок із Курченком-Януковичем-Азаровим та іншими виплодками.

Але для цього, крім ЦВК із заплющеними очима, необхідний іще й свій безбашенний Генеральний прокурор. У цьому сенсі Юрій Луценко, звичайно, найкращий. Але, схоже, навіть він не рветься виконувати чечітку на мінному полі. Тому й заговорив про продовження своєї політичної кар’єри не з Петром Порошенком, а з Віталієм Кличком, до якого завжди ставився, скажімо так, доволі насмішкувато.

Загалом, кандидатська біта існує, але використана вона може бути тільки в пориві неконтрольованої президентської люті.

  1. А навіщо нам вибори під час війни?

Про цей інструмент уже писалося: спровокувати ситуацію, яка вимагатиме запровадження воєнного стану на частині території України.

Що дозволить не скасувати, а відкласти вибори на невизначений термін. І покерувати країною ще певний час, а там щось придумається. Знову ж таки, щодня у владі щось капає на різні рахунки.

Зрозуміло, що на такий крок ПОП зважиться лише в разі вкрай несприятливої для нього соціології перед голосуванням другого туру. І він повинен бути впевненим, що країна не піднімається на черговий майдан.

А приводів для запровадження воєнного стану в нас, на жаль, вистачає: загострення на фронті, провокації на лінії розмежування з окупованим Кримом або кордоні з Придністров’ям. А також теракт або масові заворушення із застосуванням зброї в Києві.

Ну, ви пам’ятаєте: баржа, міномети, люстра Верховної Ради…

Не хочу заглиблюватися, щоб не накликати, але присутність у партнерах Петра Порошенка відомого своєю безпринципною винахідливістю Віктора Медведчука робить цей інструмент доволі актуальним.

  1. Тут після бійки махають

Після того, як усе попереднє не спрацювало, затіяти тривалий судовий розгляд із невизнання результатів виборів. Через, ви будете сміятися, порушення і фальсифікації з боку опозиційного кандидата або роботу ЦВК.

Під час судів, які у нас можуть тривати роками, керувати країною буде Петро Порошенко.

Із цим інструментом, знову ж таки, може серйозно допомогти той-таки рідкісний крючкотвор Віктор Медведчук — якого корисного персонажа нам підсовує Кремль!

P. S. Як позитив відзначу, що в розробках політтехнологів ПОПа, наскільки мені відомо, відсутній пункт на кшталт замаху на опозиційного кандидата, проведеного диверсійною групою з ДНР-ЛНР. І це радує і вселяє.

А насправді, найбільш грандіозні плани і підступні інструменти політиків — це пил і попіл, які народ, який узяв свою долю в свої руки, навіть не помітить.

Олександр Кочетков, аналітик і політтехнолог, спеціально для «Політеки»

Нагадаємо, пропагандисти Кремля активно піарять Тимошенко, в соцмережах заговорили про зраду.

Як писала Politeka, відмінний вибір: відома журналістка стала прес-секретарем Гриценко.

Також Politeka писала, що лякає реваншем, але покриває олігархів: журналіст розповів про таємну “змову” президента.


Телетайп: чи є життя після «нормандського формату»?

Телетайп: синопсис четвертого сезону прямоефірного серіалу «слуга народу»

Телетайп: рейтинг влади падає, терміново пора політично дорослішати

Телетайп: наїстися політики до завороту мізків

Телетайп: теорія повітроплавання стосовно української політики

Телетайп: про володаря доль Володимира В’ятровича та кнопочку на тім’ячку

Телетайп: «колишніх» з їх схемами треба карати, а не наслідувати!

Телетайп: баланс між США і Китаєм – ключ до реального миру на Донбасі

Телетайп: невигадані сюжети для продовження серіалу «Слуга народу»

Телетайп: індульгенція Зеленському, ренегат Порошенка і Портнов як професор юридичного свавілля

Телетайп: «Слуга народу» нависає над країною, як колись КПРС

Телетайп: оглядини Зеленського в Європі, «непонятки» в Мінську і «ударні» метання Кличка

Телетайп: слідом за ситуаційною кімнатою Порошенко може поцупити і київське ППО?

Телетайп: екіпаж яхти «біда» набраний і готовий до кругосвітньої регати?

Телетайп: президент Зеленський в приймах у олігархічної системи

9 травня: історія проти істерії

Ціна 9 травня – вічна військова травма

Парад цинізму: як день скорботи перетворили на свято

Телетайп: зв’язка «Порошенко-Путін» проти президента Зеленського?

Показати ще