Телетайп: синопсис для нового президента України, частина 2

Чому не про животрепетне, про убивчий «Список 47», наприклад? Чесно кажучи, подібні речі мене спантеличують, як руфери, які гарцюють без страховки на висоті сотень метрів над безнадійно твердою землею.

Бачу безліч ознак, що список цей сфабриковано владою і в інтересах влади. І хочеться закричати: «Ваші фейки про замахи і теракти небезпечніші від гримучої ртуті! Ви через безглуздість робите ці жахи цілком реальними, бо думка матеріальна. Причому не лише щодо опозиції та журналістів, а й щодо вас, до влади, теж. Дограєтеся!»

Тому і пишу про те, що зробить «Список 47», обстріл купола ВР та інші огидні фантазми неможливими в принципі. Зокрема, про запуск нового Суспільного Договору (НСД) при вже близькій зміні влади.

Попередня стаття завершилася на пасажі, який інтригує – що новообраний Президент України матиме негайно провести загальнонаціональний перепис населення. Тим самим він продемонструє, що має намір всерйоз оздоровлювати економіку, а це неможливо без знання реалій — скільки нас тут залишилося і завдяки чому ми виживаємо. Крім того, припинить дерибан соціальної частини бюджету, яку вінницькі спадкоємці Альхена і Чичикова виділяють на нинішні «мертві душі».

До звичних пунктів перепису слід додати і питання щодо НСДу. Зокрема, чи вважає громадянин необхідною побудову нової системи влади? Чи готовий у цьому безпосередньо брати участь у рамках спеціального конституційного органу? Чи згоден із тим, що обирати і бути обраними повинні мати право лише  ті, хто безумовно визнає суверенну неподільну європейську Україну?

Зараз, згідно з соціологією, на перші два питання позитивно відповідають від 65 до 70% громадян України (щодо третього питання достовірних даних не маю). Але це соціологія, а в рамках перепису це фактично буде плебісцит. На рішення якого доцільно спиратися.

А далі із загашників Верховної Ради витягується похований там законопроект №3781, де чітко розписано алгоритм скликання Конституційної Асамблеї та вимоги до її учасників — бери і роби!

Так, виникає резонне питання: а з якого дива свіжообраний Президент України, який щойно здобув майже монаршу владу, раптом запустить процес, який цю саму владу упорядковує та обмежує? Навіть якщо він і включить НСД у свою передвиборчу програму.

Так, у країні, де для дуже багатьох будь-яка рідина, навіть «Черемшина» в очі — божа роса, а чинний Президент, який забув про свої ключові обіцянки, все одно претендує на переобрання, питання обов’язковості влади є надактуальним. Рішенню допоможе сукупність двох факторів.

Перший: у результаті НСД країна має стати більш стійкою до зовнішніх викликів, більш ефективною і керованою, що вигідно для нової влади. Так чи інак, але Президенту доведеться знімати Україну з режиму кредитного примусового харчування.

Другий: щодо НСД Президент повинен зустрічати солідарну позицію своєї команди, українського суспільства і зовнішніх інвесторів. Щоб вислизнути з цих душевних обіймів було ну дуже некомфортно.

Для цього НСД повинен стати загальноукраїнським трендом.

Настільки популярним, що його спробують включити в свою риторику всі осудні кандидати в Президенти України. А виборці стануть оцінювати цих кандидатів зокрема і з позицій, наскільки вони та їхні команди здатні швидко та якісно реалізувати НСД.

Мають з’явитися публічні популярні адепти НСД, яких знатимуть у центрі та регіонах, на думку яких стануть орієнтуватися виборці. І повинні з’явитися місцеві осередки, організовані прихильниками НСД, на які будуть спиратися ці публічні адепти, які увійшли в команду Президента-переможця.

Фантастика, вважаєте? А я, між іншим, практично переказую історію виникнення і перших років діяльності Народного Руху України, без якого неможливо уявити нашу незалежність.

Олігархічні ЗМІ навряд чи стануть серйозно підтримувати тему обнулення влади олігархів і їхнього бюджетного ресурсу. Тому необхідне створення інформаційно-комунікаційної платформи, чогось на кшталт спеціалізованого Фейсбуку, де можна буде отримувати інформацію з теми, обговорювати, об’єднуватися у спільноти, брати участь у конференціях, дискусіях, голосувати за рішення, що ухвалюються. Причому функціонувати ця платформа має на принципах відкритості, прозорості, ставши випробувальним полігоном для майбутньої прямої цифрової демократії.

Це щодо президентської команди та українського суспільства. А зовнішніх інвесторів треба зацікавлювати перспективами.

Людство знову перебуває на зламі основної суспільно-економічної формації. На зміну транснаціональному капіталізму приходить якась розпорошена віртуальна зайнятість у симбіозі з штучним інтелектом. І вже є представники цієї нової формації, які мають серйозні можливості — всі ці марки цукерберги, що нажили величезні капітали саме в IT-сфері. І без особливого засвічення підтримують блокчейн, криптовалюти, цифрову демократію та інші новації, які підточують чинний економічний порядок речей, рухаючи людство зі світу Ротшильдів і Рокфеллерів у світ Масків і Безосів.

Якщо ми зуміємо зацікавити їх Україною як унікальним цивілізаційним майданчиком із новою суперефективною формою громадського самоврядування, де народиться цифровий дракон, якому судилося оновити світ, то жодні кредити МВФ нам не знадобляться. І тут особливе значення має перший крок — територія, на якій буде відпрацьовано технології НСД, що дозволить уникнути хвороб зростання у масштабі країни. Краще від «вільного міста Одеси» нічого в голову не приходить, заодно доведеться придушити тамтешній кримінал, російський передовсім.

А тепер — найголовніше: все викладене необхідно робити просто тут і зараз. Інакше спізнимося і гіперлуп майбутнього відійде від антигравітаційного перону без нас.

Зараз силами наших філософів, футурологів, методологів треба розробляти дворівневий контент НСД: доступний і захопливий — для широких електоральних мас, поглиблений — для фахівців, щоб виявити і заздалегідь обійти всі підводні камені.

Невідкладно необхідно створювати і запускати інформаційно-комунікаційну платформу для просування НСД у суспільну свідомість, формування популярного тренду (зі слоганами, атрибутикою, зонтичною структурою) і появи його публічних носіїв.

Потрібен вивірений алгоритм запуску НСД після зміни влади, щоб декількома заздалегідь підготовленими і підписаними документами (указами Президента, постановами ВР, рішеннями Кабміну) процедура НСД ставала незворотною, такою, що розвивається самостійно. На це буде не більше ніж два місяці, пізніше влада заляльковується у власних проблемах та інтригах.

Ось про все це, а не про абсурдний «Список 47» та інші конвульсивні провокації олігархічної влади, на моє переконання, і повинні говорити патріоти України. Не зможемо зараз — не зробимо ніколи. І тоді, точно за Стругацькими, перед нами будуть тягнутися лише «криві глухі обхідні стежки», що ведуть у недоімперію.

P.S. Є відчуття (боюся налякати!), що тема НСД починає плавно ставати на практичні рейки.

А, ви не вірите в успіх зміни всієї системи влади? А в перемогу Євромайдану над каральною машиною Януковича вірили? Так ото ж.

Олександр Кочетков, аналітик і політтехнолог, спеціально для «Політеки»