Вибухонебезпечний «Азот»: як один завод показав усі проблеми української промисловості
16 червня в холдингу Дмитра Фірташа Ostchem, якому належить «Сєвєродонецьке об’єднання «Азот», заявили про відновлення роботи заводу. Підприємство обіцяли вивести на робочий графік. Також в Ostchem заявили про реанімацію роботи двох інших виробництв мінеральних добрив – черкаського «Азоту» і «Рівнеазоту». Чи означає це, що проблема вирішена? Схоже, що ні. У Сєвєродонецьку запуску потужностей досі не дочекалися.
Коріння конфлікту
«Сєвєродонецьке об’єднання «Азот», а також два інших заводи, що належать Ostchem, припинили роботу в березні 2017 року. Причиною зупинки назвали обмеження пастачання газу на підприємство через борги за блакитне паливо. Заводи, які виробляють карбамід, аміачну селітру і карбамідно-аміачну суміш (КАС), без газу працювати не можуть. Судові тяжби за використання енергоносія між Ostchem і «Укртрансгазом» тривають із 2015 року.
Але проблема ще й у тому, що підприємства припинили роботу у важливий для аграріїв сезон – весняний. Сільське господарство, якому в цей період необхідні мінеральні добрива, ризикувало залишитися зовсім без них. Вітчизняну продукцію замінила імпортна, а паралельно тривала війна і навколо постачання добрив із Росії. Імпортери нарощували свою присутність на українському ринку, а Ostchem обстоював запровадження антидемпінгових мит для росіян. У травні Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі схвалила їхнє запровадження. Цим і можна пояснити намір відновити роботу підприємств. За оцінками Ostchem, три заводи можуть виробляти 350 тис. тонн добрив на місяць і повністю покрити потребу українських аграріїв. Тільки от завод 16 червня роботу не відновив. Антидемпінгові мита запровадили, але вітчизняне виробництво простоює, а тепер під загрозою зриву осіння посівна.
Окрім того, поки за лаштунками триває війна за сировину і преференції, протягом кількох місяців її заручниками залишаються працівники «Азоту» і жителі Сєвєродонецька.
Купа проблем
Працівники сєвєродонецького «Азоту» протягом кількох місяців не отримують зарплату. Борг зростає, як сніжний ком – уже досяг 160 млн грн. Зупинка заводу запустила ланцюгову реакцію – разом із ним постраждало близько 200 підприємств, які займаються логістикою, веденням проектів, ремонтом, надають послуги тощо. Тобто удар по працівниках, а їх на підприємстві 4,5 тисячі, б’є ще мінімум по 20 тисячах співробітників інших структур.
У столиці, з її середньою зарплатою, борг перед азовцями може здатися не таким приголомшливим. Справді, зарплата невисока – за словами народного депутата від групи «Воля народу» Сергія Шахова, вона становить у середньому 3,5 тис. Але, позбавивши людей регулярних виплат, забезпечуючи їх безглуздими розрахунковими листами, роботодавці вилучили з регіональної економіки цілком живі гроші. Це неможливо не відчути.
Також під загрозою опинилися ґрунти і води – тобто екологія, адже йдеться про шкідливе виробництво. Випуск мінеральних добрив пов’язаний із ризиками – сировина та обладнання потребують постійного нагляду і контролю, а на завод протягом декількох місяців виходили максимум 500 співробітників. До речі, з технікою безпеки на підприємстві теж є проблеми. Сергій Шахов звертає увагу на відсутність спецодягу, засобів індивідуального захисту і недотримання санітарних норм. Ба більше, частину заводського обладнання встигли порізати на металобрухт – хтось із жадібності, а хтось від безвиході.
У Сєвєродонецьку, що в соціально та політично нестабільному регіоні – Луганській області, подібна ситуація загрожує згубними наслідками. З боргами, громадським обуренням (співробітники сєвєродонецького «Азоту» кілька разів виходили на мітинги, а останній пройшов зовсім нещодавно – 16 червня). Буквально «на одному крилі» підприємство мало відновити роботу. Але цього не сталося, а отже – ставки ростуть.
Поки власники лише обіцяють запустити роботу підприємства, співробітники готуються до чергового мітингу. Адже, схоже, працездатність заводу і всієї промисловості тепер цікавить винятково звичайних співробітників. У власників у пріоритеті ринкові війни.