Збитки для терористів чи для України: чим обернеться закриття підприємств на Донбасі
«ДНР» і «ЛНР» озвучили наміри націоналізувати українські підприємства на упованих територіях.
Politeka поцікавилася в експертів, чим Україні загрожує зупинка підприємств, хто з бізнесменів понесе найбільші збитки та які податки платять діючі в ОРДЛО заводи.
– У Facebook хвиля пішла, коли зупинився Алчевський металургійний комбінат. Мовляв, він платив податки Україні. 12 тис. працівників тепер без зарплат, а вони – українські громадяни. Вимагали негайно припинити блокаду.
Кажуть, АМК платив до бюджету України. Яка втрата. Ну так знайте: АМК до війни платив 100 млн грн на рік тільки земельного податку. Це без податку на прибуток. А зараз, значить, лише 40 млн і це причина продовжувати торгівлю на крові? Ви знаєте, що за 2014 і 2015 роки заборгованість АМК тільки за електроенергію становить 700 млн грн?
Уточніть у Банкової, скільки АМК платило вже покійному бойовику Мозговому і нині ще живому Плотницькому? Відповім: у 2014 році сепаратисти прямо з території АМК «Градами» в нас стріляли. У підсумку керівництво АМК дало два мільйони доларів Мозговому, аби він забрався. Мозковий кеш взяв і за день звалив, на ходу віджавши 70 авто. Плотницькому зараз не менший куш відвалюють.
Думаєте, керівництво АМК з патріотичних мотивів просило сепаратистів з їхніми «Градами» піти? Ні, за своє тряслися. До війни на комбінаті встигли побудувати кілька величезних газових накопичувачів. Керівництво АМК боялося, що ВСУ відповідь надішле, потрапить в накопичувачі і тоді апокаліпсис, вибух буде такий, що мокрого місця не залишиться ні від комбінату, ні від міста. Даремно боялися, саме тому наші не відповідали на «Гради».
Загляньте в кабінет керівництва АМК. У них на стіні висить портрет Плотницького і прапор «ЛНР». А в мехмайстернях ремонтують бойову техніку сепаратистів. АМК – не просто завод, а величезний комплекс з лабораторіями, майстернями, цехами. У 1990-х там для іномарок дефіцитні запчастини виготовляли, їм раша-танки відремонтувати – раз плюнути. І охоче ремонтують усі три роки війни.
Тисячі працівників залишилися без зарплат, кажете? Але вони приховують свій патріотизм до України? Може, нарешті вони вийдуть на мітинг. Не на збройне повстання, а саме на мітинг з вимогою, щоб Раша пішла з їхньої землі. Як думаєте, чи зважаться на третьому році війни?
– «Націоналізація» підприємств болюче відіб’ється на Україні на якийсь період. Але у нас є резерви. Треба залишатися принциповими і приймати рішення, як це пережити. Годі жити ілюзіями. Українські підприємства, які залишилися на окупованих територіях, офіційні податки може і сплачували у нашу казну, але неофіційно відкати давали сепаратистам. Просто так цим підприємствам не дали б працювати. Сепаратистам це було вигідно.
Заяви сепаратистів про наміри «націоналізувати» наші заводи – це клич Москви. Терористи – просто маріонетки, які будуть це виконувати. Треба чітко це розрізняти і розуміти, з ким і як ми боремося.
Скільки там наших залишилося? Хіба підприємства Ахметова і Тарути, може, ще кількох олігархів.
– Кажуть, якщо не знімемо блокаду, сепаратисти націоналізують українські підприємства. Але ці підприємства не українські. Вони мають російських власників. Алчевський металургійний завод належить російському Внешэкономбанку. У нього більша частина акцій. Менша частина належить Таруті.
Добре це чи погано? Добре. Бо Росія тепер повинна платити зарплати цим робітникам, щоб не допустити соціально-економічного вибуху. Росія тепер повинна свій бюджет напрягти, а він і так сирійсько-кримською авантюрою перевантажений. Тепер не отримують хабарів корумповані українські чиновники. І це позитив.
Що стосується податків – не слухайте ви ці нісенітниці. По-перше, усі ці заводи мають борги перед українським бюджетом. По-друге, може, вони і платили якісь податки, але набагато більшу суму вони з бюджету витягували.
Єнакіївський завод і шахти – компанії «Метінвест». Кому належить «Метінвест»? Правильно, проросійським олігархам. Закрився Донецький металургійний завод, який належить російському бізнесменові Віктору Нунсенкісу, найближчому соратнику Януковича. Як цей завод можна вважати українським? То як можуть російські окупанти «націоналізувати» те, що належить громадянам Росії?
Ми побачили, що блокада діє. Зробив заяву Гризлов, представник Путіна в Мінську, що Україна повинна закінчити блокаду, інакше Росія піде на відповідні дії. А які відповідні дії? Завод Порошенка у Липецьку закриють? Можливо.
Треба пам’ятати: усе, що погано для ворога, то корисне для нашої країни.
Що робити Україні? Визнавати території тимчасово окупованими, пред’явити позови до міжнародних судів. Підприємства, які належать державі-агресору РФ, необхідно конфіскувати в державний бюджет України. Гарна ідея – частина акцій передати сім’ям загиблих на війні і сім’ям вимушених переселенців. Тим, хто більше за всіх постраждав від дій агресора. Світовий досвід конфіскації майна ворога є – та сама Великобританія під час Другої Світової війни конфісковувала підприємства Німеччини.
Всім цим путіним, ахметовим, захарченкам і гризловим просто тимчасово пощастило з нашою владою – жадібною, боягузливою і продажною. Але так буде не завжди.
Яна Романюк