Алкогольний дозор – усім вийти з тіні

Вітаю всіх борців за наповнення бюджету. Можете обійняти і привітати борців за здоровий спосіб життя під цим же куполом Верховної Ради. Краще, ніж Ющенко, тут не скажеш – «Ми здобули».

Найцікавіше, що довіряти оцінці Євгена Черняка в мене набагато більше підстав, ніж офіційній статистиці фіскальної служби або Міністерства економіки. Бо їм потрібно показати пристойні і красиві цифри, а для нього розуміння цього питання – реальний бізнес. Підприємець просто не може дозволити собі самообман, бо це закінчується завжди просто – банкрутством. Так що, приймаючи на віру цифру в 60% контрафакту на ринку, порушуємо логічне запитання – що нам з цим робити?

Перш за все слід змиритися з тим, що випадково понад половини ринку в тінь піти не може. Бізнесменів туди потрібно виштовхувати, докладаючи всіх зусиль на законодавчому та адміністративному рівнях. І якщо хтось цим займається, значить, це має фінансовий сенс.

Відповідь на поверхні: проблеми бізнесу завжди створюють ті люди, які можуть потім допомогти їх «вирішити». Тобто перш за все саме ДФС, а попутно залишається багато смачного і для інших силових відомств. Корупція в наш час – гра тонка. З доброї волі тобі ніхто нічого не принесе. Потрібно створювати умови. Натомість зусилля себе виправдовують. Досить згадати, які статки робили виробники спиртного у США за часів «сухого закону». Золота жила!

Що ми маємо за фактом? Елементарні ризики для здоров’я громадян. Бо якщо вже людина змушена виробляти ту ж горілку (або фарбувати її під коньяк та інші настоянки) не за заводською технологією в цеху, а розливати в гаражі, проколи неминучі. Десь через необережність, десь через неписьменність, десь бо плювати на ризики – швидкі гроші й мінімум слідів.

Друге – втрати для бюджету. Як не задирай податки і акцизи, але якщо 60% працюють у тіні, великого врожаю чекати немає сенсу. Тим паче, при закручуванні гайок 60% легко перетворюються на 70%.

Третє – у нас формується (уже сформована) ціла корупційна система із правоохоронців, фіскалів, до процесу залучаються представники влади на місцях і судді, бо ексцеси неминучі. А корупція роз’їдає всю систему.

Ключове питання – що з цим робити. Звичайно, найпростіше збільшити кількість контролерів і силовиків, які ловитимуть порушника. Це безумовно підвищить кількість забезпечених людей у країні. І річ не лише в тих, хто займеться безпосередньо полюванням. Вони ж якось ділитимуться, потім приростуть антикорупційними громадськими організаціями, які теж досліджуватимуть ринок за скромну суму. Усім вистачить роботи. Результат цілком передбачуваний.

Є варіант простіше, хоча і не такий героїчний. Просто зібрати фахівців ринку і з’ясувати, що їм заважає працювати в рамках закону. Тобто назвемо речі своїми іменами, які закони заважають працювати «по-білому». Може, занадто високі акцизи? Тоді краще брати менше з 90% легальних підприємців, ніж із 40%. Просто арифметично. Але, швидше за все, річ в адміністративних правилах, які неймовірно ускладнюють процес. Ускладнюють настільки, що простіше розливати в гаражі і платити контролерам данину готівкою.

А виноробство, яке в багатьох країнах є пріоритетним напрямком не лише для великих заводів, а й для невеликих фермерських господарств? Це дасть нам не лише асортимент у магазинах, плюс заробіток вітчизняному бізнесу шляхом сегмента імпорту, а й стане потужним стимулом для виноградарства.

Хоча тут доведеться ще й мораторій на торгівлю землею скасовувати, а політикам від цієї страшилки відмовитися складно. Розібратися і спростити правила гри не так важко – було б бажання. І ринок вийде все-таки з тіні. Хоча конверт із готівкою для багатьох виглядає привабливіше.

Кирило Сазонов