Європейська Кремнієва долина: як Естонія стала економічним тигром Старого континенту

Держави, що утворилися після розпаду Радянського Союзу, важко назвати прикладом для наслідування. Злидні (виняток – багаті нафтою автократії), недорозвиненість державних інститутів, економічна стагнація, корупція і кумівство, правовий нігілізм і пасивність населення можна сміливо назвати відмінними рисами країн, розташованих на 1/6 частині суші. Значною мірою причиною цього є російська і радянська колоніальна спадщина.

На відміну від Британської, Французької або Іспанської імперій, які залишили своїм колишнім колоніям європейську правову і політичну культуру, російська держава, незалежно від форми існування, насаджувала серед поневолених народів лише культ поклоніння державі, всевладдя чиновника, хабарництва і цілковитого безправ’я громадянина.

Щасливими винятками з цього сумного правила на сьогодні є Грузія, в якій за час президентства Міхеїла Саакашвілі було знищено корупцію і побудовано ефективну ринкову економіку, а також країни Балтії, які і в радянські часи більше скидалися на закордон – Литва, Латвія та Естонія. Причому остання буквально шокувала світ, протягом короткого часу докорінно реформувавши рішуче всі сфери життя, побудувавши суспільство, в якому абсолютно комфортно жити і працювати, і зайнявши передові позиції практично в усіх світових рейтингах. Досягнуті крихітною балтійською країною успіхи тим дивніше, що до 1918 року Естонія не мала взагалі жодних традицій національного державотворення (а проголошена 24 лютого 1918 року республіка проіснувала трохи більш як 20 років; у 1940 році Естонію було окуповано Червоною армією).

Радикальні реформи: естонський рецепт

Після відновлення незалежності країни в 1991 році, уряд Естонії взяв курс на радикальне реформування економіки. Були чітко сформульовані стратегічні цілі, до яких належали побудова ринкової економіки, створення правової національної держави, вступ до НАТО і Європейський Союз. Незалежно від того, хто перебував від влади, доцільність досягнення поставлених цілей ніхто і ніколи не піддавав сумніву.

На відміну від України та інших країн пострадянського простору, в яких після проголошення незалежності продовжували діяти закони СРСР, в Естонії одразу ж було відновлено дію Конституції і законів колишньої республіки в редакції 1940 року. Були створені нова поліція, прокуратура і суди. Проведена хоч і обмежена, але люстрація: люди, які співпрацювали із КДБ СРСР, були позбавлені права обіймати будь-які державні посади. Нарешті, більшість етнічних росіян, що переселилися у країну в роки радянської окупації, які не володіють естонською мовою і не бажають вивчати такої, не отримали громадянства нової республіки. Спочатку таких було близько 400 тисяч людей, або більш як 20% населення. Відмова видавати естонські паспорти вивела вороже налаштованих щодо молодої республіки людей з активного політичного та суспільного життя країни, не дозволивши впливати на результат виборів і гальмувати життєво важливі перетворення. Москва була позбавлена ​​можливості сформувати з російськомовних громадян п’яту колону і через неї намагатися зберегти балтійську країну в орбіті свого впливу.

Ключовими складовими економічних перетворень були глибока лібералізація всього господарського життя країни, радикальна валютна реформа і чиста грошова приватизація.

У 1992 році естонський уряд, що складався з талановитих молодих учених, здійснив лібералізацію цін, внутрішньої і зовнішньої торгівлі. У 1994 році Естонія уклала низку угод про вільну торгівлю з Європейським Союзом, за якими республіка отримувала право користуватися свободою торгівлі з ЄС на симетричній основі нарівні зі східноєвропейськими країнами.

Не менш дивовижними темпами тривала приватизація об’єктів державної власності. Процес було запущено наприкінці 1992 року Агентством приватизації за підтримки німецького Мінфіну. Уже до 1994 року близько 80% державних підприємств змінили власника, причому половина з них були продані іноземним фірмам.

Але найважливішою була грошова реформа, проведена блискавично і вкрай жорстко. Протягом буквально трьох днів (із 20 по 22 червня 1992 року) суму, що не перевищує 1500 радянських рублів, можна було поміняти на 150 естонських крон. Після чого крону намертво прибили спочатку до німецької марки, а після – до євро. Уряд узяв курс на проведення жорсткої монетарної політики: кожна крона повинна мати покриття у вигляді золота або резерв конвертованої валюти, чим не допускалася емісія або вчинення зовнішніх запозичень для покриття бюджетного дефіциту. Простіше кажучи, витрачати можна лише те, що зароблено; друкувати гроші або брати в борг – зась.

Ринкові реформи заклали базу сталого економічного зростання. У період з 1995 по 2007 роки спад спостерігався лише один раз – у 1999 році. За цей же проміжок часу безробіття знизилося з 10% до 5,5%. До країни хлинув потік прямих іноземних інвестицій: їх обсяг збільшився з $265 млн у 1994 році до $581 млн у 1998-му.

У квітні 2004 року Естонія стала членом НАТО, а 1 травня того ж року вступила до Європейського Союзу. C 1-січня 2011 року країна відмовилася від національної валюти і перейшла на євро. До цього дня економіка Естонії є однією з найстійкіших і швидкорослих в єврозоні.

Цифрова держава

З 2000 року влада почала впроваджувати у країні систему електронних державних послуг, витрачаючи на це щорічно приблизно 1% ВВП. У підсумку в онлайн уже давно перевели всі реєстри, створили електронне посвідчення особи і систему електронної сплати податків.

Система електронного уряду існує в повному обсязі лише у трьох країнах: самій Естонії, Фінляндії та Сінгапурі. 84% населення Естонії мають ID, яке має функцію електронного підпису і замінює решту документів. За допомогою цього ID компанія з інтернету реєструється за 18 хвилин, а податкова декларація подається за 3 хвилини. Річ у тім, що декларацію вам надсилає комп’ютер уже заповнену, і вам треба її лише поправити. Починаючи з 2005 року, естонські громадяни можуть голосувати на виборах через інтернет, і кількість таких «дистанційних» виборців зростає від виборів до виборів.

Геть комп’ютеризовані транспорт, освіта та охорона здоров’я. Є система e-school: батьки бачать оцінки, прогрес і навчальну програму своєї дитини. Е-health містить електронну медичну картку, завантажити і внести свої записи в яку може будь-який лікар, до якого ви прийдете на огляд. Рецепт, який випише лікар, також немає потреби носити з собою: його з інтернету може прочитати будь-який супервайзер в аптеці.

Система «електронна дорога» дозволяє будь-якому громадянину бачити, хто і з якою метою запитував дані про нього. Ідея, покладена в її основу, така: мережа не повинна обмежувати свободу, навпаки, – вона її гарантує. У будь-якій країні світу держава може шпигувати за своїм громадянином. Але лише в Естонії громадянин про це дізнається.

Прозора держава, низькі податки, ліберальна економіка і концепція електронної держави породили фантастичний бум IT-галузі. Саме в Естонії з’явився сервіс відеозв’язку Skype. Там же народилася система грошових переказів TranсferWise, оцінюється сьогодні в $1 млрд. До її ради директорів увійшов відомий каліфорнійський підприємець Бен Горовіц, а серед інвесторів виявилися «тато» Virgin Group Річард Бренсон і Макс Левчин, один із творців PayPal.

Уряд всіляко заохочує побудову економіки, орієнтованої на інновації і знання. У країні діють численні урядові програми, державні венчурні фонди і бізнес-інкубатори, що сприяють організації нових і розвитку чинних стартапів.

Країна-стартап

У результаті крихітна країна вийшла на перше місце у світі за кількістю стартапів на душу населення. Загальний обсяг залучених естонськими стартапами інвестицій із 2006 року становив 267 млн ​​євро, майже 100 млн з яких – у 2015 році.

Рішучий розрив із радянським минулим, європейська та євроатлантична інтеграція і ринкова цифрова економіка з низькими податками радикально поліпшили якість життя і зробили Естонію невіддільною частиною Європи. Хоча правильніше буде навіть сказати – невіддільною частиною Скандинавії. В офіси національних і великих світових компаній, розташованих у Таллінні й Тарту, приїжджають працювати фахівці з усього світу. Англійська мова стала основною мовою в багатонаціональних трудових колективах. Та й узагалі – англійською тут говорять повсюдно. Численні високооплачувані вакансії часто припускають також знання німецької, шведської та фінської мов.

ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності в Естонії становить $28 650 (для порівняння, в Україні – $7987). До того ж середньомісячний дохід населення в липні минулого року становив $1300, суттєво перевищивши такий у Польщі ($1020), Литві ($862) і Латвії ($626). З Росією ($553) і Україною ($215) якось і порівнювати непристойно.

В індексі сприйняття корупції, який щорічно публікується авторитетної Transparency International, Естонія перебуває на 23 місці, обійшовши Францію й Ізраїль. Україна при цьому затишно розташувалася на 130-му, у компанії Нікарагуа і Коморських островів. Росія – на 119, поруч із Гамбією та Сьєрра-Леоне.

А в Індексі економічної свободи від Heritage Foundation країна і зовсім опинилася на 6-му місці, поступившись Сінгапуру і Австралії, але обійшовши Канаду, Сполучені Штати і всі країни Європейського Союзу. Знову ж таки, наша країна – на 166-му, поступившись Гаїті, Афганістану і Судану. Щоправда, у Північній Кореї ще гірше.

За час незалежності уряд Естонії створив справжній культ знань (на жаль, нехарактерний нині для західного суспільства) і приголомшливу систему освіти з ухилом в точні та природничі дисципліни. У середніх школах діти поглиблено вивчають математику, IT-грамотність та іноземні мови. У вишах із 2015 року викладають спецкурс з організації стартапів.

«Ви знаєте, про що наш президент говорить у різдвяному привітанні?, – розмірковує Тоні Хацкевич, віце-президент Playtech, однієї із найбільших IT-компаній країни. – Він каже про освіту. Про те, що потрібно робити, щоб люди розвивалися. Щоб успішно інтегрувалися в Європу і весь світ».

Як результат, у міжнародному рейтингу середніх шкіл, який складає Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) за підсумками тестів із точних і природничих дисциплін серед школярів 78 країн, Естонія зайняла 3 (!) місце у світі, поступившись лише Сінгапуру та Японії.

Проте місцеві виші не у змозі встигнути за потребами висхідного, як на дріжджах, естонського IT-сектора. Уряд заснував програму Work in Estonia, яка заохочує кваліфікованих фахівців переїжджати до прибалтійської країни. Програма спрямована не лише на колишніх співвітчизників у СРСР – українців, білорусів і росіян, а й на мешканців сусідньої Фінляндії, де зараз високий рівень безробіття.

Російський ведмідь під боком

Було б некоректно сказати, що в молодої республіки зовсім немає проблем. Одна з основних – сусідня Росія, яка постійно брязкає зброєю на кордоні, і російськомовний анклав у Нарві. Значна кількість російськомовних, котрі не бажають вивчати естонську мову (так само як і будь-яку іншу) та інтегруватися в естонське суспільство. Скаржачись на «утиск» російськомовних і «переписування» історії, мешканці Нарви до того ж не бажають виїжджати до Росії, що перебуває буквально на відстані витягнутої руки, де, за їхніми словами, так добре. Замість цього вони залишаються джерелом нестабільності.

Російськомовний криміналітет був основною рушійною силою заворушень, спровокованих російськими спецслужбами в Таллінні в 2007 році – тоді натовп трощив магазини і з вигуками: «Це все наше!» тяг звідти все, що погано лежить. У ті ж дні естонські урядові сайти стали об’єктом запеклої DDoS-атаки. То була перша ластівка, розминка, після успішного здійснення якої Кремль почав використовувати кібератаки проти всіх, хто їм не до душі.

Відповіддю Таллінна стало поглиблення співпраці у сфері безпеки із країнами-членами НАТО. Зокрема, в Естонії було розміщено кіберцентр Альянсу. З початком російської агресії проти України авіація країн НАТО патрулює небо над балтійськими країнами. А влітку 2016 року в саміті Альянсу у Варшаві було прийнято рішення про розміщення в Польщі та країнах Балтії чотирьох батальйонів НАТО з метою протидії загрозі, що надходить від РФ. Зовсім нещодавно, на початку лютого, до Естонії прибула рота важкої бронетехніки, що містить танки «Абрамс» і бронеавтомобілі «Бредлі», які перебуватимуть там на постійній основі.

Максим Вікулов

Фото: Erik Peinar/etvpluss.err.ee