ДФС Leaks: спогади колишнього митника

Державна фіскальна служба від моменту свого створення в 2014 році є постійним генератором інформаційних приводів. Що не дивно ― адже відомство, що об’єднало податкові та митні служби, має забезпечувати більше ніж половину всіх надходжень до держбюджету України. Відповідно, інтерес до того, як функціонує ця величезна махіна, у ЗМІ дуже великий

Однак шлях ДФС виявився, м’яко кажучи, небезхмарним. Перший голова Служби Ігор Білоус не протримався на своїй посаді й року ― спочатку він був тимчасово відсторонений урядом через численні скарги бізнесу на корупцію, а потім вирішив звільнитися за власним бажанням. Ситуація з корупцією, втім, за минулий час не покращилася ― і скандали навколо дій митників і податківців різного рівня розпалюються чи не щодня.

Примус до корупції став причиною звільнення одного зі співробітників середнього ешелону ДФС, який погодився розповісти про те, як насправді влаштована Служба і чому для багатьох її співробітників державні інтереси не мають жодного значення. З метою безпеки нашого героя ми залишаємо в секреті його ім’я. А передані ним відомості, сподіваємося, стануть причиною замислитися як нинішнє керівництво ДФС, так і ті служби, які повинні забезпечувати верховенство закону в усіх сферах діяльності держави.

Частина перша.

Для мене днем Х стало 11 листопада минулого року: коли замість звільненої за власним бажанням Юлії Марушевської на посаду голови Одеської митниці, нехай і як в. о., призначили Олексія Василенка. Це був настільки символічний і лицемірний акт, що я написав заяву про звільнення.

Річ у тім, що Марушевська ― як би до неї не ставилися усередині ДФС і за її межами ― була все ж таки певним символом… Навіть не знаю, чого саме. Напевно, можливості змін. Звісно, при ній з контрабандою в Одесі не розправилися, навіть близько до цього не підступилися. Але сам факт того, що на таку посаду може бути призначена нова людина, а не відібраний черговий «старий солдат», багатьох надихав.

Звісно, є такий момент, що ефективно працювати митником може лише фахівець з досвідом. Причому значним. Так заведено, і це правильно. Але в певний момент ця жорсткість системи починає працювати проти неї самої. І тоді про жодну законність і прозорість митниці йтися не може ― залишається суцільна корупція.

Так ось. Пан Василенко ― представник саме цієї старої гвардії.

Через кілька років він готується святкувати свій чвертьвіковий ювілей роботи на митниці (як випливає з його офіційної біографії). І було б надзвичайно наївно думати, що причиною такого багаторічного успішного утримання в системі є лише доблесне виконання своїх посадових обов’язків.

Я можу поділитися певною інсайдерською інформацією.

Наприклад про те, що Василенко входить в орбіту людей, наближених до нинішнього заступника голови ДФС Мирослава Продана. І саме з подачі Василенка на свої посади призначені голова Дніпропетровської митниці Сергій Сличко, а також одіозні брати Віталій та Сергій Черкунови. Пам’ятаєте вислів «талановиті сім’ї»? Так ось, вони нікуди не поділися. Віталій Черкунов керує Львівською митницею, а Сергій ― Запорізькою. Правда ж цікавий збіг? Нагадує феодальний клан, який пустив глибоке коріння. Тим паче що всі вищевказані особи ― вихідці з одного краю, Донбасу.

Та й результати їхньої роботи в структурі відомі. Тепер, коли Одеська митниця після призначення Василенка повністю повернулася під управління клану, вантажі з Одеського порту перенаправляють на оформлення саме на ці митниці ― Львівську, Дніпропетровську, Запорізьку (конкретніше на митний пост «Мелітополь»). Саме сюди течуть золоті ріки нелегального оформлення імпорту за «пільговими умовами». Звісно ж, до офіційних показників митниць це не має жодного стосунку.

До речі, цікаво, що Віталій Черкунов призначався головою Львівської митниці вже двічі. І було би добре, якщо його скандали обмежилися б лише тим, що його син любить роз’їжджати на раритетному «Ягуарі» вартістю в півмільйона. Бог із ним.

Але ж заробляють на подібні радості життя Черкунови не самостійно. А фактично експлуатуючи своїх підлеглих. І штовхаючи їх на злочин.

Мені достовірно відомо, що після призначення Черкунова перед інспекторами митниці висунули умову: їм необхідно переоформитися на власні посади. Ще раз ― людям, які працюють, необхідно повторно пройти процедуру оформлення на роботу. Звісно, не безкоштовно. І природно, що названі розцінки істотно перевищують зарплати інспекторів – 3000 грн. А саме ― йдеться про суми від 5000 до 50 000 доларів. А щоб не стати об’єктом службової перевірки «за дисциплінарні порушення», потрібно викласти 10 000. Отже, інспекторів абсолютно свідомо і цілеспрямовано штовхають на те, щоб порушувати закон і брати побори з підприємців ― лише зберегти б своє місце.

Ну а далі вибудовуємо логічний ланцюжок: Черкунов–Василенко―Продан. І робимо висновки про те, як заробляють гроші на митниці. І йдуть далі вони до держбюджету, або ж у чиїсь кишені.

Утім, хіба це дивно? Адже і постать самого Продана викликала подив, коли його призначили на його нинішню посаду ― другої за статусом людини в ДФС. Оскільки безпосередньо до призначення Продан фігурував відразу в трьох кримінальних провадженнях щодо незаконного експорту українських горіхів через Вінницьку ДФС (де наш герой працював раніше). Але щойно інформація про це стала публічною ― Вінницька прокуратура в один день блискавично закрила всі справи. Не виникло у начальства Продана питань і щодо його стилю життя ― воно явно перевищує ті можливості, які описані в податковій декларації.

На жаль, це не випадковість у налагодженій системі ДФС, як про неї часто рапортують керівники країни. Як покажуть мої наступні публікації, йдеться про сумної закономірності.