Від «Роттердам плюс» до віялових відключень – як блокада перетворюється на кризу

Politeka дізналася в експертів у сфері енергетики – директора спецпроектів Науково-технічного центру «Психея» Генадія Рябцева та голову Наглядової ради Інституту енергетичних стратегій Юрія Корольчука – чи дійсно Україна на порозі енергетичної кризи, чому не працює формула «Роттердам  плюс», яка мала забезпечити незалежність України від поставок вугілля з «ОРДЛО» та чи є альтернатива вугіллю з Донбасу.

Навіщо Україні «Роттердам плюс», якщо вугілля йде з ОРДЛО?

Перехід до цієї формули зробили, щоб надати можливість певним компаніям збільшити доходи з надією, що вони зможуть більше закуповувати вугілля. Але вони цього не зробили та й не збиралися. Навіщо компаніям, які встановлюють тарифи, як їм заманеться за схемою «затрати компанії плюс прибуток», щось закуповувати? Вони мають так званого незалежного регулятора, який повністю погоджується з усіма їхніми пропозиціями. Чим менше вугілля, тим вища його ціна на ринку. Відповідно, більше можливостей спекулювати на нестачі енергоносіїв та більше можливості для підвищення вартості послуг, які надаються.

«Роттердам плюс» – це оптимальний варіант, як перехідний метод від державної системи поставок вугілля до ринкової ціни. Ідея встановити її для державних шахт була скерована, щоб держава не дотувала цю сферу і шахти перейшли на самоокупність. Могли модернізуватися, вкладати кошти в ремонт. Але йшлося про газову групу вугілля, а не антрацит. По антрациту це не могло вирішити ніякого питання. Імпортне вугілля все одно завозимо за високу ціну, яку встановлюють на ринку.

Введення методики «Роттердам плюс» передбачало, що вугілля з-за кордону, ціна на яке буде близько $100 за тонну, стане альтернативою вугіллю з Донбасу, коли матимемо перебої. З іншого боку, привезти більше 1,5 млн тонн імпортного вугілля через порти України неможливо. Тому замінити тонни вугілля з Донбасу  нереалістично. Формула, як недописаний роман. Немає розуміння, як працюватиме за умови, коли імпортного вугілля буде недостатньо.

Скільки отримуємо вугілля з непідконтрольних територій Донбасу?

Г. Р.: Близько 9 млн тонн. Але справа не в кількості, а у якості. В Україні існують ТЕС, які залежать від марки вугілля, яке завозиться лише з цих територій. Йдеться про антрацит. Відмовитися від цього вугілля, жодна зі станцій не в змозі. Їхній технологічний процес побудований так, що не можна спалювати іншу марку вугілля, адже це може призвести не лише до зменшення енергетичної ефективності, а й до аварій.

Ю. К.: За підсумками минулого року, із зони АТО офіційно завезли 9,2 млн тонн вугілля. Для порівняння, з ПАР привезли 500 тисяч тонн, з Росії – 600 тисяч тонн і 120 тисяч тонн з Польщі. Тобто «Роттердам плюс» не працює.

Зараз більше розмов, ніж конкретних пояснень. Ідея створити перехідний етап від державних шахт до ринку, має шанс на існування. Але у будь-якому випадку, поставляти вугілля з Донбасу буде дешевше. Якщо ж його звідти не буде, змушені будемо платити за нього і без «Роттердам плюс».

Чи можливо переобладнати ТЕС на інші види палива?

Г. Р.: Про це розповідають історики та банкіри при владі, які до техніки ніякого відношення не мають. Підписали наказ і завтра все модернізовано.

Модернізація – це заміна обладнання. Для цього потрібно зупинити ТЕС, зняти котел вагою десятки тонн, кудись його подіти, а на його місце поставити новий, який перед тим маємо десь купити, привезти й запустити. Лише заміна обладнання займе декілька місяців. Запуск, відпрацювання технологічних режимів – ще місяць.

Уряд на модернізацію планує виділити 300 млн грн. Для реконструкції, наприклад, Придніпровської ТЕС потрібно 2 млрд грн, Криворізької – 4 млрд грн, Запорізької – ще 2 млрд грн, на Слов’янську, яку підірвали, потрібно витратити 7 млрд грн. Тому 300 млн грн від уряду – це крихти.

Ю. К.: ТЕС будують відразу з орієнтацією на конкретний вид палива, певний вид вугілля. Маємо блоки, які працюють на антрациті, є й на вугіллі газової групи. Кожен блок проектувався під певне родовище. Тому переобладнати не можна. Можна зруйнувати й побудувати нове або реконструювати. Але чим це закінчиться?

Зараз на Зміївській ТЕС два блоки хочуть перевести на газове вугілля. Вони їх реконструюють. Але відразу на 20-30% зростуть витрати. Це автоматично потягне за собою тариф. Виробництво електроенергії стане дорожчим. До того ж, з’явиться проблема з кількістю запасів вугілля газової групи. У перспективі п’ятирічного терміну, шахти почнуть скорочувати видобуток вугілля цієї групи. Інвестицій туди ніхто не вкладав. Тобто переведемо ТЕС на газову групу вугілля, а потім стикнемося, що це вугілля потрібно буде імпортувати.

Розмови про переобладнати – порожні. Технічно це зробити можна, але будуть збитки для держави, дотації.

Можливі ще газові блоки. Газ використовується, як резервне паливо, коли треба перекрити день-два, максимум тиждень. Але він вдвічі дорожчий, ніж виробництво вугілля. Це неефективно.

Чи платять підприємства в зоні АТО податки так званим «ЛНР», «ДНР»?

Г. Р.: Ситуація виглядає дивно. Міністр енергетики Ігор Насалик розповідає, що протягом трьох років позбудемося постачання антрациту з непідконтрольних територій Донбасу. Виникає питання –АТО продовжуватиметься ще три роки? Після закінчення вугілля з Донбасу воно нам уже буде не потрібне? Віддамо ці території, чи як?

Якщо вугілля постачається компаніями, які у повному обсязі сплачують податки і збори в державний бюджет України, але при цьому перебувають на окупованій території, як вони там можуть працювати?

На жаль, президент, уряд, Верховна Рада не всі питання вирішують. Розплачуються за це ті, кому зменшують постачання теплової, електричної енергії, адже буде нестача енергоносіїв. Не лише вугілля, але й газу.

Якось це питання треба вирішувати. Якщо збираєтеся припинити постачання, оскільки всі ці підприємства на непідконтрольних територіях, будь ласка. Але зробіть так, щоб вугілля постачалося з інших джерел. Для цього потрібно підписати відповідні угоди. Якщо не можете самі, змусьте компанії, які закуповують вугілля, підписати відповідні контракти під державні гарантії. Приведіть їм за руку виробників вугілля з ПАР.

Ю. К.: У зоні АТО дійсно є компанії, які зареєстровані в Україні, але беруть вугілля у шахтах на тій території і керуються їхніми так званими законами та рішеннями. Отже, платять їм податки. Купуючи вугілля, безумовно фінансуємо бюджети так званих «ЛНР», «ДНР». Тільки ідіот може сперечатися й розповідати, що це не так. Іншого виходу немає. Це питання моралі.

Кілька років тому говорили, що потрібно заблокувати, припинити співпрацю з ними. Тепер виявилося, що співпраця необхідна й має бути.

Скільки людей можуть відключити він електроенергії і коли це станеться?

Г. Р.: Існують відповідні плани по відключеннях. Про це відомо всім компаніям. Якщо у пікові години не буде відповідної потужності, відбуватимуться відключення. Цей план доводиться до відома всіх споживачів. Скількох відключать і коли, сказати важко. Усе залежить від балансу.

Ю. К.: Це песимістичні настрої. Три роки тому чиновники говорили, що можна обійтися без вугілля з Донбасу, замінити його. Тепер все різко змінилося. Заявляють, що альтернативи немає. Так не буває. Це все схоже на обман населення.

Якщо припинити поставку вугілля відключення реальні. Запасів на ТЕС вистачить порядком на 20 днів. На ТЕС, які споживають антрацит – на два тижня. Якщо протягом тижня-двох питання з блокадою не буде вирішено, ситуація погіршуватиметься.

Та й блокада дивна. Щось перекривають, щось пропускають. По парних числах працюють, по непарних – ні. Чому минулого року не блокували? Чи в 2015, 2014? Така ж ситуація була. Таке ж вугілля.

Слов’янська й Придніпровська ТЕС переходять в режим роботи надзвичайних ситуацій. Звісно, в один момент все вугілля вони не виберуть. Спочатку скорочуватимуть споживання, обмежуватимуть роботу блоків. Покривати кількість споживання вдень і ввечері можуть АЕС. Якщо ж вони з цим не справляться, тоді ввечері і зранку будуть віялові відключення електроенергії. Просто потужностей ТЕС на антрациті не вистачатиме. Найбільше може постраждати центр і схід України. Але зараз це використовують ще й щоб полякати людей.

Ольга Головка