Реформа з-під палки. Як українців змусять пізніше виходити на пенсію

Перший – неофіційне оприлюднення меморандуму з МВФ, де підвищення пенсійного віку прописано як структурний маячок.

Мета – знизити дефіцит Пенсійного фонду. Відповідні зміни в законодавстві, з огляду на ці вимоги, мають з’явитися вже 2017 року. Другий – пояснення нових підходів до розрахунку пенсій від міністра соціальної політики Андрія Реви. Йшлося не про підвищення вікової планки, а про необхідність збільшення страхового стажу для виходу на пенсію. Відповідна публікація спочатку з’явилася на сайті відомства, а потім зникла. Третій – запевнення віце-прем’єра Павла Розенка, що Україна не брала зобов’язань із підвищення пенсійного віку. Він стверджує, що після пенсійної реформи 2011 року, коли вік виходу на заслужений відпочинок для жінок зріс із 55 до 60 років, скоротити дефіцит ПФ не вдалося. Більше того, він виріс на 100 млрд грн.

Примус до підвищення

Будувати версії про майбутню реформу доводиться в темну – офіційно меморандум не опублікували, законопроекту з пропозиціями змінити пенсійне законодавство ще немає. Але протягом кількох днів деякі пояснення все таки з’являються. Судячи з усього, офіційно пенсійний вік із 60 до 63 років, як у багатьох європейських країнах, поки що не підвищуватимуть. Та це й не потрібно. Достатньо зробити так, щоб у 60 років на пенсію неможливо було вийти. Цього можна досягти, збільшивши страховий стаж. Для цього вже готують ґрунт.

«Для виходу на пенсію в 60 років у людини має бути 20 років страхового стажу: за період із 1 липня 2000 року до 31 грудня 2020 року, – сказав Рева. – Загальний стаж (з урахуванням періодів до 1 липня 2000 року) для чоловіків повинен становити 35 років, для жінок – 30 років. Якщо у людини 15-20 років страхового стажу, вона піде на пенсію в 63 роки. Якщо менше за 15 років стажу – в 65 років».

Уряд прагне до соціальної справедливості: не платив соцвнески – не отримаєш пенсію. Отже, ти повинен допрацювати необхідну кількість років, а вже тоді держава тобі платитиме на заслуженому відпочинку. Такий підхід наче й справедливий, якби не кілька нюансів.

Реформа від 2011 року, яку після зміни влади ніхто не скасував, передбачає, що від солідарної пенсійної системи, коли працівники платять пенсію пенсіонерам, Україна мала поступово переходити до накопичувальної. Точкою відліку мав стати бездефіцитний ПФ. Цього досягти не вдалося. По ідеї, ніхто не забороняє українцям самим збирати на старість. Але державну програму накопичувальної системи ніхто не реалізує, адже зараз дефіцит ПФ становить більше ніж 140 млрд грн. Тобто послуговуватись можна лише недержавними програмами. Є страхові та банківські програми, а також недержавні пенсійні фонди. Можна обирати. За відповідним запитом можна знайти пропозиції від 80 недержавних пенсійних фондів, тоді як станом на 2016 р., за даними Нацкомфінпослуг, ліцензію мали  23 юрособи. Крім того, за п’ять років, від 2012 до 2017:

– Із ринку пішли 120 страхових компаній. За даними, які надавали учасники страхового ринку Нацкомфінпослуг, в першому кварталі 2012 р. діяли 443 СК, а за дев’ять місяців 2016 р. – уже 323 СК.

– Кількість банків скоротилася з 176 до 98. Остання цифра – станом на 1 грудня 2016 р., а після цього почалася націоналізація ПриватБанку та ще й ПлатинумБанк оголосили неплатоспроможним.

– Гривня подешевшала в 3,5 рази. Офіційний курс НБУ на 18 січня 2012 р. становив 7,98 грн. за дол., 18 січня 2017 р. – 27,62 грн. за дол.

Можна зануритися в глибоке вивчення ринку недержавних пенсійних програм, але навіть загальні цифри вказують на очевидне – майбутні пенсіонери не можуть не хвилюватись за свої пенсійні накопичення після реформи 2011 р. Зараз держава також не змінює законодавство, щоб убезпечити їх надалі.

Вишенька на торті – заява міністра соціальної політики про те, що з українців, які працюють, лише половина зараз роблять відрахування до Пенсійного фонду. Якщо перефразувати, то половина ринку праці в тіні. Відчутних заходів із детінізації уряд і парламент теж не вживали. Тобто влада ще не замісила тісто для пряників, але вже тримає за спиною батіг. Наскільки ефективними буде його використання, Politeka з’ясувала у експертів.

– Об’єм дефіциту Пенсійного фонду зашкалює. У Держбюджеті на 2017 рік він знаходиться в межах 6% ВВП. Такий дефіцит собі не можуть дозволити більша частина розвинутих країн. Тому слабка держава у стані війни, економіка якої протягом 2014-2015 років впала на 17,5% та із зусиллями відвоювала 1,5% зростання торік і при найоптимістичнішому прогнозі Міністерства фінансів та Кабміну цього року покаже ріст на рівні 3%, очевидно, не зможе його підтримувати.

Дефіцит у 6% ВВП – ознака серйозних системних проблем не лише у Пенсійному фонді, а загалом в українській економіці.

Дефіцит Пенсійного фонду з’явився на фоні різкого росту рівня тіньового сектору економіки та вкрай несприятливої економічної ситуації. До того ж, це підкріплювалося активною міграцією з України та підживлювалося воєнними діями на Сході. Як результат, маємо ситуацію, коли на 10 працюючих приходиться 12 пенсіонерів.

Солідарна пенсійна система передбачає, що працююче покоління утримує покоління, яке вийшло на пенсію і циклічність постійно змінюється. Така система «пробуксовує», якщо співвідношення складає 0,8, тобто на 10 працюючих 8 пенсіонерів. В Україні цей максимально допустимий рівень перевищено майже в півтора рази. Тому, не варто дивуватися, що українська пенсійна система дає такі серйозні збої.

Якщо нічого не виконувати, навіть з попереднього меморандуму про співпрацю України з МВФ, коли нам рекомендували параметричну пенсійну реформу, яка передбачає зниження максимального рівня пенсій і ліквідацію виходу на пенсію за пільгами, то система розвалиться. У такому випадку, треба бути готовими до реалізації досвіду деяких країн Середньої Азії, які входили до Радянського союзу. Вони прибрали пенсійну систему, як таку. Пенсійного обслуговування там взагалі не існує. Про людей похилого віку турбуються їхні власні сім’ї. Також можна подумати про реалізацію пенсійної системи, яка працює в Казахстані. Диференціація у пенсіях там відсутня. Усі отримують однакому мінімальну соціальну пенсію. Знову ж таки, про старших дбають родини.

Україна європейська держава з іншим менталітетом, тому подібна практика не працюватиме. Політики популісти, які не захочуть щось змінювати, у певний момент зіштовхнуться з подібними проблемами.

Навіть якщо підемо на збільшення пенсійного віку й приберемо пільговий вихід на пенсію, через два роки повернемося до цього питання і знову потрібно буде підіймати пенсійний вік. Вирішуючи так проблему, катастрофа лише відтягується на 2-3 роки. Таким чином, вік виходу на пенсію стане вищим, ніж той, до якого доживають українці. Тому, маємо не просто колапс пенсійної системи, а її циклічний колапс. Єдиний вихід – реформувати державу і запустити її економіку. Жодна пенсійна система, не зможе вистояти на фоні поганої економічної ситуації. Щоб вона поліпшувалася, країна має показувати ріст від 5% в рік. Жодна держава не могла перемогти бідність, якщо росла менше. Україна винятком не стане.

– Підвищенні пенсійного віку нічого не дасть. В Україні це вже робили, але дефіцит Пенсійного фонду скоротити не вдалося.

У нас різко зменшується кількість працюючих . Це відбувається внаслідок старіння населення. Також люди масово їдуть за кордон. Тікають від чиновників, які не можуть створити їм нормальних умов для розвитку бізнесу. Згідно демографічної таблиці, при солідарній пенсійній системі через 20 років не буде кому виплачувати кошти тим, кому зараз 30-35. Без негайного переходу на дворівневу пенсійну систему, де пенсія перераховується на конкретний рахунок, який можна ще й успадкувати, людям платити в Фонд немає сенсу.

Щоб вирішити проблему, уряду варто почати з себе. Створити єдиний реєстр і, нарешті, подивитися куди діваються мільярди. Провести аудит Пенсійного фонду. Не зрозуміло, чому там досі працює 40 тисяч осіб. Це ж населення райцентру. Кількість працюючих можна скоротити наполовину. Провести ревізію майна. Центральний офіс Фонду знаходиться в центрі міста з гарними ремонтами. Не зрозуміло у кого проблеми?

– Впровадження пенсійної реформи, яку вимагає МВФ розізлить суспільство. Якщо уряд піде на такий крок, це викличе обурення у людей середнього віку, які ще працездатні, але наближаються до пенсії і тому задумуються, що робитимуть, коли втратять можливість повноцінно працювати. Молодь про пенсію не думає, а з пенсіонерам і так все зрозуміло.

Важко спрогнозувати чи спровокує це розкачування політичної ситуації. Вірогідніше його може викликати побиття якогось демонстранта, ніж підвищення пенсійного віку. Погіршення економічного стану має не високий зв’язок з підвищенням протестних настроїв.

Для Міжнародного валютного фонду головне не соціальна ситуація, а збалансований бюджет. Банк, який видає гроші, хоче бути впевнений, що йому їх повернуть. Держава має довести, що це зробить. Маємо вибір – брати гроші чи ні. Зрештою, все вирішує уряд, а не МВФ.

Ольга Головка, Ганна Гончаренко