«Ті-Рекс», «Скажений пес» та інші фігури адміністрації Трампа

Про номінантів на місця керівника адміністрації і найближчих радників громадськість дізналася відносно швидко.

Трохи більше часу знадобилося майбутньому президентові, щоб визначиться з кандидатурами Генпрокурора, голови ЦРУ, керівника держказначейства, міністерств економіки, фінансів, внутрішньої безпеки та інших центральних органів виконавчої влади.

Щодо ключових призначень – Держсекретаря і голови Пентагону, то тут Дональд Трамп затягнув усі можливі і неможливі терміни. З властивим політику від бізнесу діловим підходом, Трамп проводив нескінченні огляди і кастинги, торгувався, зважував, прикидав. У підсумку, кандидатуру на крісло керівника оборонного відомства громадськість дізналася лише в грудні, а «держсекретаріада» і зовсім затягнулася до середини минулого тижня.

Майк Пенс

Особистість можливого віце-президента стала відома задовго до виборів. Але інакше й бути не могло. Формально виборці голосують за зв’язку: президент плюс віце-президент.

Важливість і значення віце-президента визначається не лише тим, що він – друга людина в державі. Але ще й тим, що він заміщує голову держави під час його відсутності. Крім того, віце-президент за визначенням є ще і спікером Сенату, який відіграє ключову роль у питаннях зовнішньої і оборонної політики.

Губернатор штату Індіана Майк Пенс, який ось-ось стане віце-президентом Сполучених Штатів, – особистість яскрава і, безумовно, гідна. На посаді губернатора Індіани Пенс зарекомендував себе виваженим і вмілим адміністратором. Так, радикально знизивши всі місцеві податки, він дав поштовх розвитку економіки штату. Перед тим, як очолити Індіану, Пенс тричі поспіль обирався до Конгресу. Керував партійним комітетом за освітою, а в 2009-му очолив з’їзд у Республіканській партії.

Як і личить консервативному республіканцеві, Пенс заперечує теорію еволюції, людський фактор у кліматичних змінах, жорстко виступає проти абортів і розміщення у США біженців. Переконаний противник нелегальної міграції і прихильник мінімізації державного втручання в економіку. Усе перераховане об’єднує його із Трампом.

Але погляди Майка Пенса на міжнародні відносини найчастіше дуже сильно розходяться з тим, що декларує Трамп. По-перше, зовнішня політика відверто цікава обраному віце-президенту: на посаді губернатора, Пенс вибудовував відносини з Ізраїлем і Японією, а в Конгресі 12 років був у складі комітету із закордонних справ. Далі, Майк Пенс – традиційний республіканський яструб у рейганівсько-бушівському розумінні цього слова. Так, він виступає за розвиток системи ПРО в Європі і заявив, що Сполучені Штати підтримуватимуть своїх союзників на Старому континенті за будь-яких умов.

Коментуючи російсько-американські відносини, Пенс заявив: «Російський ведмідь ніколи не вмирає, лише впадає у сплячку. Слухайте, Америка сильніша за Росію. Наша економіка в 16 разів більше, ніж російська. Політична система Америки перевершує кланову, корумповану капіталістичну систему в Росії в усіх відношеннях. Коли Дональд Трамп і я зазначаємо, що, як я вже сказав, у Сирії, в Ірані, в Україні, дрібний і бешкетний лідер Росії був сильнішим на світовій арені, ніж ця адміністрація, це всього лише хворобливі факти. Це не схвалення Володимира Путіна». 

Відомо також, що Пенс жадібно читає все доноси американської розвідки (які Дональд Трамп демонстративно ігнорує). А, як ми знаємо, у звітах ЦРУ російська загроза – зокрема, кіберзагроза – займає одне з центральних місць.

Усе перераховане зробило б якраз Майка Пенса успішним президентом США, та й взагалі – видатним лідером вільного світу. Утім, багато людей сподіваються, що скандальний Дональд Трамп усе ж нарветься на імпічмент, і чинний губернатор Індіани посяде його місце. Водночас не беремося сказати, чи є шанс для подібних мрій.

Найближче коло: у пошуках стримувань і противаг

Через кілька днів після виборів стали відомі перші прізвища людей, яким випала честь працювати з 45-м господарем Білого дому.

Головою адміністрації Дональда Трампа стане нинішній керівник національного комітету Республіканської партії Райнс Прібус.

Це рішення шокувало багатьох соратників, що позиціонували себе «позасистемними» Трампа. Адже у всьому Вашингтоні важко знайти людину, тісніше пов’язану з істеблішментом, ніж Прібус. Передбачається, що через нього здійснюватиметься комунікація між головним офісом у Вашингтоні і кабінетами спікера Конгресу, партійного організатора республіканців й іншими старожилами Капітолію, та й взагалі – знаходження спільної мови з більшістю законодавців. А також – робота безпосередньо з Республіканською партією поза Конгресу. І організація роботи офісу голови держави, само собою.

А ось хто вже точно – людина не зі системи, так це майбутній головний радник президента, 62-річний політтехнолог Стівен Беннон.

Устиг попрацювати інвестиційним банкіром і продюсером у Голлівуді, а також послужити на флоті, Беннон очолив у 2012 році ультраправий новинний сайт Breitbart і пообіцяв перетворити його на «Huffington Post для правих».

Сайт виступає за свободу слова і «право на образу». Опоненти називають Breitbart расистським, антисемітським і шовіністичним ресурсом. За самим Бенноном у певних колах закріпилася недобра слава правого екстреміста, расиста і антисеміта.

На сторожі національної безпеки

Радником президента з національної безпеки стане екс-керівник Розвідуправління Пентагону, відставний генерал-лейтенант Майкл Флінн.

З 2012 по 2014 роки Майкл Флінн очолював Розвідувальне управління Пентагону. У березні 2014 року він заявив, що військова розвідка США надала керівництву країни інформацію про прийдешнє переміщення російських військ у Криму за тиждень до початку окупації півострова.

Флінн активно критикував адміністрацію Барака Обами за недооцінку загроз, які несе радикальний іслам. Виступав проти ядерної угоди з Іраном. Вважає, повалення Саддама Хусейна і Муаммара Каддафі страшними помилками, бо диктаторські режими були дієвою противагою ісламістам, які набирають силу.

Відверте здивування в біографії Флінна викликають особливі відносини з росіянами. Восени 2015 року цілком підтримав військову операцію Кремля в Сирії, заявивши, що вона скерована ​​проти Ісламської держави. Флінн кілька разів давав інтерв’ю Russia Today, у 2015 році відвідав святкування річниці російського пропагандистського телеканалу, де його посадили за один стіл із Путіним.

З іншого боку, інтерпретуючи висловлювання Трампа щодо російського президента, Майкл Флінн зазначив: «Путін є тоталітарним диктатором і шибеником, який не зважає на наші інтереси. Оцінка його як сильного лідера Трампом була явно завищеною… Але Путін розумний і має здоровий глузд, його дії в Україні та інших країнах обмежили наші можливості, а реакція США і НАТО була непевною. Я думаю, що сила Трампа в тому, що він намагається забезпечити за можливістю більший простір для маневру в російському напрямку».

Директором ЦРУ може стати конгресмен Майкл Помпео – випускник Вест-Пойнт і учасник першої війни в Затоці. Він – типовий республіканець-традиціоналіст, член руху «Чаювання», виступає за зменшення податків і урядового втручання в економіку, член Національної стрілецької асоціації, критик реформи охорони здоров’я Обами. Виступає проти закриття Гуантанамо і критикує угоду з Іраном.

Що важливіше для нас, Майкла Помпео однозначно не можна записати у друзі Кремля. У квітні 2014 року він відвідав Україну і розкритикував адміністрацію Обами за слабку допомогу країні, якою намагається заволодіти Путін. «У тій мірі, в якій ми можемо продемонструвати підтримку українського уряду, ми можемо змінити розрахунки Путіна і збільшити ризик для нього та для Росії для переміщення бойових сил ближче до Києва», – заявив конгресмен.

На посаду міністра внутрішньої безпеки обраний президент номінував генерала морської піхоти у відставці Джона Келлі. Міністерство внутрішньої безпеки було створено після терактів 11 вересня 2001 року і йому підкоряються прикордонно-митна служба, берегова охорона, імміграційна і секретна служби. Призначаючи на посаду міністра генерала у відставці, Трамп хоче продемонструвати рішучість щодо боротьби з нелегальною міграцією та тероризмом. Якщо Дональд Трамп усе ж піде на спорудження стіни на кордоні з Мексикою, то саме Келлі контролюватиме це будівництво.

Генеральний прокурор

United States Attorney General (Генпрокурор США) – посада, аналог якої важко відшукати в інших країнах. Можна сказати, що Attorney General об’єднує в собі повноваження Генерального прокурора та Міністра юстиції (хоча Генпрокуратури як такої у США немає. А ось Мін’юст – є). Крім того, Генпрокурор здійснює загальне керівництво Федеральним бюро розслідувань і деякими іншими відомствами.

Сенатор критикував адміністрацію Обами за ядерну угоду з Іраном і спроби будувати демократію на Близькому Сході, європейські держави – за низький рівень військових витрат.

Від самого початку кремлівської агресії проти нашої країни, Сешнс неодноразово говорив про необхідність підтримувати Україну і вести жорсткий діалог з Росією. У березні 2014 року під час промови в Монтгомері він закликав до міжнародного тиску на Росію через її політику щодо Грузії і України.

«Я вважаю, що систематичні зусилля повинні бути зроблені, щоб Росія страждала за це. Бо якщо не діятимемо зараз, щоб ухвалити якісь санкції проти Росії, то чому вони віритимуть, що в майбутньому ми збираємося запровадити санкції або робити що-небудь агресивніше, якщо вони рушать уперед, щоб взяти всю Україну, всю Грузію?», – заявив він тоді. Також Сешнс критикував Обаму за рішення відмовитися від розміщення елементів протиракетного щита в Чехії і Польщі.

Воїн-монах. Він же – Скажений пес

Повідомлення на мітингу в Цинциннаті 1 грудня щодо того, що головою Пентагону буде призначено відставного генерал-лейтенанта морської піхоти Джеймса Меттіса, викликало бурхливі овації. Генерал неймовірно популярний, особливо серед військових.

Будучи цілком відданим військовій справі, Джеймс Меттіс не завів сім’ю. За це і за схильність до філософії генерал отримав ще одне прізвисько – «Воїн-монах».

Генерал знаменитий своїми висловлюваннями, часто на межі політкоректності. ЗМІ часто цитують одне з них: «Будь ввічливим, будь професіоналом, але завжди май план, щоб убити всіх, хто тобі зустрітися». В іншому разі генерал сказав: «Є деякі дурні у світі, яких просто потрібно розстріляти».

Вважаючи головними загрозами світовому порядку політичний іслам, який набирає силу, генерал не має ілюзій і щодо Росії. Навесні 2015 року під час виступу на конференції The Heritage Foundation Меттіс заявив: «Путін лягає спати, знаючи, що він може порушити всі правила, а Захід слідуватиме всім правилам. Це небезпечна дихотомія… Дії Росії мені здаються, мабуть, найнебезпечнішою ситуацією із кризовим потенціалом для всього регіону».

На думку генерала, Путін хоче зруйнувати НАТО і російська політика становить загрозу не лише Україні, але і країнам Балтії. Будучи реалістом до мозку кісток, генерал скептично ставиться до ймовірності того, що Росія зміниться на краще після відходу або смерті Путіна.

Час тиранозаврів

Вибір кандидатури майбутнього Держсекретаря затягнувся на непристойно довгий термін. Але озвучена кандидатура шокувала всіх. Минулого вівторка Трамп номінував на посаду керівника Держдепу голови правління найбільшої нафтової компанії планети ExxonMobil Corporation 64-річного Рекса Тіллерсона.

Кандидатуру Тіллерсона Дональда Трампа запропонувала колишній держсекретар в адміністрації Джорджа Буша-молодшого Кондоліза Райс, колишній держсекретар часів Буша-старшого Джеймс Бейкер, і екс-голова ЦРУ і Пентагону Роберт Гейтс.

Відповідно до припущень одного із провідних аналітичних центрів США The Brookings Institution, Трамп побоювався, що держсекретарі Мітт Ромні або Девід Петреус у зв’язці з міністром оборони Джеймсом Меттіса і при активній підтримці віце-президента Пенса реалізовуватимуть власні підходи в зовнішній політиці, фактично відсунувши господаря Білого дому на другий план. І шукав людину, яка реалізовуватиме його, Трампа, бачення.

Рекс Тіллерсон на прізвисько «Ті-Рекс» (англ. T-Rex – тиранозавр рекс, найбільший із хижаків, що жили на планеті) посідає за версією Forbes 25 місце в рейтингу найвпливовіших людей планети і керує компанією з ринковою капіталізацією в $363 млрд (6 місце у світі). ExxonMobil (до речі, прямий «нащадок» знаменитої Standart Oil Джона Рокфеллера) має видобуток в основних нафтоносних регіонах, має перероблювання в 25 країнах, у своєму розпорядженні мережу АЗС більш ніж у 100 країнах. Стів Колл, журналіст, лауреат Пулітцерівської премії, що вивчає історію компанії, характеризує її як «одну з найненависніших корпорацій планети, яка визначає американську зовнішню політику і долю всієї нації». Exxon Mobil не соромилася мати справу з диктаторськими режимами в Африці, розробляючи родовища і особливо не дотримуючись екологічних вимог.

Тіллерсон давно знайомий із Володимиром Путіним. Під час виступу в Техаському університеті цьогоріч, він заявив, що знає Путіна вже 15 років, хоча деякі ЗМІ зараховують їхнє знайомство ще до часів Бориса Єльцина.

Згідно з інформацією Bloomberg, Тіллерсон п’ять разів відвідував Білий дім після запровадження санкцій у 2014 році, темою розмов були переваги, які конкуренти ExxonMobil з Європи могли отримати в Росії, поки його компанія не порушує режиму санкцій.

Днями стало відомо, що путінський орденоносець Тіллерсон (у нього є російський Орден Дружби), крім усього іншого, тривалий час був директором зареєстрованої на Багамах російсько-американської нафтової «офшорки». Приблизно тоді з’ясувалося, що саме лобістськими зусиллями ExxonMobil було у Конгресі успішно заблоковано основний законопроект на підтримку України – The STAND for Ukraine Act.

Як би там не було, для призначення Тіллерсона належить пройти слухання в комітеті Сенату з міжнародних відносин, а потім – затвердження більшістю в самому Сенаті. З одного боку, багато впливових республіканці вже підтримали кандидатуру Тіллерсона.

Водночас Джон Маккейн заявив, що стурбований рішенням Трампа щодо кандидатури держсекретаря, але не робитиме суджень раніше, ніж відбудуться слухання в Сенаті.

«Будь-який, хто є другом Володимира Путіна, повинен розуміти те, що Путін – убивця, головоріз, агент КДБ, чиї літаки завдавали ударів по лікарнях в Алеппо, який скоїв звірства в усьому регіоні, дестабілізував Україну, вторгся до України, намагається дестабілізувати країни Балтії», – зазначив він.

Для блокування кандидатури Тіллерсона потрібно, щоб усі демократи і хоча б троє республіканців проголосували проти подібного призначення. Історія знає подібні прецеденти. Проте зараз шанси для подібного оптимізму невеликі.

Залишається лише надія на те, що Конгрес зможе частково стримувати «Ті-Рекса» в його прагненні «вирішити питання» із Кремлем за рахунок інтересів України, та й самих Сполучених Штатів.

Наш старий знайомий Манафорт

Попри показове «вигнання» політтехнолога Пола Манафорта з виборчого штабу кандидата Дональда Трампа після згадки його прізвища в «амбарній книзі» Партії регіонів, є інформація, що Манафорт продовжує надавати консультаційні послуги Трампу і користується довірою останнього.

Невідомо, чи пов’язаний Пол Манафорт на сьогодні з Кремлем і оточенням ростовського втікача Януковича. Проте фактор Манафорта і його впливу на адміністрацію Трампа не можна списувати з рахунків.

Озвучені імена претендентів не стільки дають відповіді, скільки породжують нові питання. Чи створять різношерсті члени майбутнього уряду ефективну систему стримувань і противаг? Чи виявляться лебедем, раком і щукою? Чи зможе об’єктивна інформація, яку доносять голови ЦРУ і Пентагону, про наміри і дії російського керівництва лягти в основу державної політики 45-го господаря Овального кабінету? Або Трампу більше до душі буде тепла ванна від нового держсекретаря? І чи зможуть законодавці в разі чого урезонити не в міру завзятих бізнесменів від політики і політиків від бізнесу? Однозначних відповідей на ці та інші питання сьогодні немає ні в кого. Включаючи, напевно, самого Трампа. З іншого боку, чекати відповідей на них залишилося зовсім небагато.

Максим Вікулов

Фото: Reuters