Не ОПЕК єдиною: як Трамп стає загрозою №1 для світових цін на нафту

Однак за інтригами і важкими рішеннями несподівано для всіх перемогу на президентських виборах у США здобув республіканець Дональд Трамп. Реалізація його програми для ринку являє значно більшу загрозу, ніж нерішучість нафтового картелю.

Politeka розбиралася, що зараз відбувається з нафтовими котируваннями, і чого чекати від цін на цей ключовий енергетичний ресурс у майбутньому.

Уся увага на Відень

Розмови про можливе рішення ОПЕК щодо скорочення або заморозки видобутку нафти почалися ще наприкінці 2014 року, коли протягом декількох місяців під натиском перевиробництва котирування обвалилися удвічі: з $100 до $50 за барель. Однак Саудівська Аравія, найбільший експортер нафти у світі, вирішила не здаватися, прийняти виклик ринку і не скорочувати видобуток, незважаючи ні на що. Розрахунок саудівців був простий: американські добувачі сланцевої нафти з їхньою високою собівартістю просто не витримають обвалу котирувань, дружно збанкрутують, а проблема надлишкового видобутку зникне сама по собі.

Час показав, що сланцеві компанії виявилися набагато живучішими, ніж розраховували на Аравійському півострові. Після піку сланцевого видобутку влітку 2015 року, він впав приблизно на 19%, однак компанії продовжують оптимізацію бізнес-процесів і в останні місяці спостерігається стабілізація ситуації.

Водночас котирування вперто не хочуть повертатися до комфортних для нафтовиків рівнів, і ось уже півроку прибувають у широкому діапазоні між $40 і $52 за барель. Хронічні проблеми бюджетів додали ОПЕК рішучості. Наприкінці вересня на неформальній зустрічі в Алжирі їм вдалося досягти домовленості про замороження рівня видобутку на рівні 32,5-33 млн барелів на добу. Тепер увага ЗМІ прикута до столиці Австрії.

30 листопада у Відні відбудеться зустріч ОПЕК, на якій, можливо, буде прийнято рішення про імплементацію алжирських домовленостей і розподіл лімітів на видобуток. Президент Росії Володимир Путін заявив, що в разі успіху колег у нафтовому табору, Москва також погодиться на заморозку.

У понеділок, 21 листопада, ціни на нафту підскочили більш ніж на 4% на тлі заяви міністра нафти Ірану Біжана Зангане про високий шанс на успіх перемовин. Підтвердив слова колеги і міністр нафти Іраку. Раніше саме небажання цих двох важливих країн «приборкати» нафтові вишки було ключовою перешкодою для успіху перемовин, тому не дивно, що ринок дуже зрадів таким словам.

Зангане також додав, що в такому разі котирування нафти марки Brent можуть підвищитися до $55 за барель. Поділяють оптимізм Ірану в інвестбанку Goldman Sachs, який підвищив прогноз за середньою ціною бареля в четвертому кварталі року з $43 до $50 за барель.

Судячи з риторики ключових гравців, на зустрічі у Відні шанси на успіх є. На якийсь час котирування цілком можуть злетіти до $55 за барель, і навіть вище. Утім, ефект від угоди може виявитися середньостроковим і, швидше, психологічним, а не економічним.

По-перше, реально змінити баланс попиту і пропозиції можна лише шляхом скорочення видобутку, до чого ні ОПЕК, ні Москва не готові. По-друге, будь-який стрибок цін на нафту грає на руку сланцевикам зі США і Канади, а також всім іншим видобувачам із високою собівартістю. Вони з радістю скористаються зростанням цін для розвитку виробництва. По-третє, як показує практика, країни ОПЕК не дуже скрупульозні в питанні дотримання своїх обіцянок.

Фактор Трампа на нафтовому ринку

Утім, ще більша загроза для всіх нафтовидобувних країн прийшла зовсім несподівано й ім’я їй – Дональд Трамп. Якщо республіканець почне реалізацію своїх обіцянок в економічній галузі, ціни на нафту вирушать у глибокий нокаут  надовго, а всі домовленості ОПЕК перетворяться на пшик.

Заходи з підтримки видобутку цілком можуть допомогти США домогтися суцільної енергетичної незалежності. Якщо ж хтось сумнівається в гіпотетичній здійсненності обіцянки Трампа з перетворення країни з найбільшого імпортера на експортера нафти, варто поглянути на ринок газу. Нагадаємо, що саме завдяки новим технологіям США за останнє десятиліття перетворилися на експортера блакитного палива.

За останніми відомостями, у листопаді з Америки закордонним партнерам вирушила рекордна кількість танкерів зі зрідженим газом, і видобуток продовжує впевнено рости.

Тим паче варто нафтовим країнам задуматися на тлі того, що Трамп говорить про заходи, які реалізувати простіше, ніж «порозумітися з Путіним». Зокрема, республіканець обіцяє енергетичним компаніям податкові пільги, зняття обмежень на видобуток на федеральних землях і на шельфі, послаблення екологічних нормативів, розвиток мережі трубопроводів. У перспективі реалізація цих заходів дасть потужний імпульс для видобутку нафти у США.

Дозволяють Трампу реалізувати задумане і масштабні запаси вуглеводнів у США. Нещодавно стало відомо, що в Техасі відкрито найбільше у країні родовище горючих сланців. Гігантські поклади вуглеводнів можуть дати країні близько 20 млрд барелів нафти і 16 трлн кубічних футів газу – це в кілька разів більше, ніж на всіх старих нафтогазоносних майданчиках країни.

Учені вже називають відкриття доленосним в історії енергетики США. Так, доленосним воно може виявитися і для цілої низки інших країн, і навряд чи вони радітимуть успіхам американців.

Андрій Мастикін